Рішення № 76515257, 18.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Київ справа №810/2910/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, Управління), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.02.2018 №472/Х-01 щодо відмови у проведенні перерахунку позивачу пенсії та такими, що порушують вимоги: Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області провести перерахунок та виплатити позивачу пенсію з урахуванням довідок від 24.11.2017 №41 "Про заробітну плату для обчислення пенсії" та від 27.04.2018 №40 "Про нарахування щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС", виданих Головним Управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області, які передбачені статтею 39, статтею 40 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в батальйоні міліції з охорони зони радіоактивного забруднення ГУ МВС України в Київській області та був звільнений на пенсію в серпні 2011 року з посади заступника командира роти батальйону міліції. Вказує, що за період служби в батальйоні міліції на підставі постанов Кабінету Міністрів України: №982 від 30 червня 1998 року, №223 від 7 лютого 2000 року, №137 від 29 січня 2003 року, №571 від 27 квітня 2006 року, №831 від 10 вересня 2008 року він отримував щомісячну доплату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС.

Позивач пояснює, що з вересня місяця 2011 року він був поставлений на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, пенсію було призначено за нормами статей 12 та 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", але в розрахунок пенсії не було включено доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС.

26 жовтня 2017 року позивачем було надіслано лист до Головного управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області з проханням надати довідку про заробітну плату, враховуючи щомісячну доплату за несення служби у зоні відчуження ЧАЕС, за період служби в батальйоні міліції, з 2003 по 2011 рік. Листом від 26.11.2017 №29/Х-1015 Головним управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області була надана довідка на ім'я ОСОБА_1 від 24.11.2017 №41 "Про заробітну плату для обчислення пенсії".

19 січня 2018 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з проханням провести перерахунок його пенсії, включивши до розрахунку щомісячну доплату за несення служби у зоні відчуження, яка передбачена статтями 39, 40 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", додавши до листа довідку від 24.11.2017 №41, видану Головним управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області.

Разом з тим, Управління листом від 15.02.2018 № 472/Х-01 відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії посилаючись на відсутність підстав для такого перерахунку.

Позивач, вважає таку відмову протиправною, оскільки доплата за роботу в зоні відчуження ЧАЕС носила постійний характер та на всі виплати були нараховані страхові внески.

Згідно з ухвалою від 09.07.2018, суд відкрив провадження в адміністративний страв та визначив, що дана справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що основоположним при зарахуванні певного виду грошового забезпечення до розрахунку пенсії є періодичність такого забезпечення та сплата з нього єдиного внеску.

З довідки від 27.04.2018 №40, виданої позивачу Головним управлінням МВС України в Київській області відділом зони Чорнобильської АЕС, неможливо встановити, що з доплати за роботу в зоні відчуження за період з вересня 2009 року по серпень 2011 року сплачувались - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Одночасно, довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.11.2017 №41, виданою позивачу Головним управлінням МВС України в Київській області відділом зони Чорнобильської АЕС не визначено, що надбавка за роботу в зоні відчуження входила до структури заробітної плати, та що з неї сплачувались внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Також відповідач вказує, що відповідно до пункту 7 "Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170, єдиний внесок не сплачується з виплат в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (крім надбавок та доплат до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених законодавством, за роботу на територіях радіоактивного забруднення, оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

30 липня 2018 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2018 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання.

Протокольною ухвалою від 04.09.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 04.09.2018 витребувано докази по справі від Відділу зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України в Київській області.

12 вересня 2018 року на адресу суду від Відділу зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України в Київській області надійшли письмові пояснення по справі.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Варвинським РВ УМВС України в Чернігівській області 05 серпня 1996 року (том 1, а.с. 9-10).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується копією пенсійної справи №1003007956 (том 1, а.с. 46-85).

Позивач 26.10.2017 звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Київській області щодо надання довідки про заробітну плату, враховуючи щомісячну доплату за несення служби у зоні відчуження, за період служби в батальйоні міліції з охорони зони радіоактивного забруднення ГУМВС України в Київській області з 2003 по 2011 рік (том 1, а.с. 11).

Відділом зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України у Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області видано позивачу довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.11.2017 №41, в якій зазначено дані щодо щомісячної заробітної плати позивача за період з січня 2003 року по серпень 2011 року. На всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок) (том 1, а.с. 14-15).

Отримавши вказану довідку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок раніше встановленої пенсії, включивши до розрахунку щомісячну доплату за несения служби у зоні відчуження, яка передбачена статтями 39, 40 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. До заяви позивачем було долучено копію довідки про щомісячну доплату за несення служби у зоні відчуження, яка передбачена статтями 39, 40 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (том 1, а.с. 12).

Проте, листом (рішенням) від 15.02.2018 №472/Х-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, оскільки відсутні підстави для її перерахунку.

Відмовляючи у перерахунку пенсії відповідач посилається на те, що відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" з 01.01.2007 до органів Пенсійного фонду України передані функції тільки з призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, підготовка та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, здійснюється, зокрема, уповноваженими структурними підрозділами, в даному випадку головним управлінням МВС України в Київській області. Для призначення ОСОБА_1 пенсії, Головним управлінням МВС України в Київській області надані грошовий атестат №30 та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням №273 від 20.09.2011, в які включені: посадовий оклад - 750,00 грн., оклад за військове звання - 120,00 грн., процентна надбавка за вислугу років 30% - 261,00 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 1277,12 грн. у т.ч.: відсоткова надбавка за виконання особливо важливих завдань 50%, премія 100%., всього: 2408,12 грн. Вказано, що основний розмір пенсії позивача становить 1541,20 грн. (2408,12 х 64%) (том 1, а.с.16).

Також 29.03.2018 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Київській області щодо надання довідки про розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, яка виплачувалась йому на підставі постанов Кабінету Міністрів України: №982 від 30 червня 1998 року, №223 від 7 лютого 2000 року, №137 від 29 січня 2003 року, №571 від 27 квітня 2006 року, №831 від 10 вересня 2008 року, та з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Довідку просив видати в батальйоні міліції з охорони зони радіоактивного забруднення ГУМВС України в Київській області з 1998 по 2011 рік (том 1, а.с. 13).

З довідки від 27.04.2018 №40, виданої відділом зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України у Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області, слідує, що позивачу щомісячно у період з листопада 1998 року по серпень 2011 року нараховувалась доплата за роботу в зоні відчуження за період служби у Відділі зони Чорнобильської АЕС ГУМВС України в Київській області. Нарахування страхових внесків почало проводитись з 01.01.2007 (том 1, а.с. 17-18).

Позивач, вважаючи відмову у проведенні перерахунку пенсії протиправною, а свої законні права порушеними, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з частини другої стати 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 №1294 (яка набрала чинності 01.01.2008 та була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України затверджені, зокрема, нові схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, схеми окладів за військовим (спеціальним) званням осіб рядового і начальницького складу, додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Крім того, цією постановою Кабінету Міністрів України з 01.01.2008 скасовані нормативно-правові акти, що визначали умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що діяли до вказаної дати.

Суд зауважує, що перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджений вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 №1294 (Додаток 26), не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 №4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Відповідно до абзаців 1-3 статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2262-XII), перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 40 Закону №796-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, підвищення оплати праці провадиться шляхом нарахування на оклади грошового утримання надбавок, встановлених статтею 39 цього Закону.

Військовозобов'язаним, вільнонайманим, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіоактивного забруднення, оплата праці провадиться згідно із статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

На виконання зазначеної норми статті 39 Закону №796-XIІ Кабінетом Міністрів України прийнято ряд постанов, якими встановлено розмір цієї доплати громадянам, які працюють у зоні відчуження та порядок її обрахунку, у тому числі, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, від 30.06.1998 №982 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", від 07.02.2000 №223 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", від 29.01.2003 №137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", від 27.04.2006 №571 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження" та від 10.09.2008 №831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження".

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач в період з 1998 року до звільнення зі служби - серпень 2011 року, проходив службу в батальйоні міліції з охорони зони радіоактивного забруднення ГУ МВС України у Київській області.

За час проходження служби у складі батальйону міліції з охорони зони радіоактивного забруднення позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, яка складалась із: посадового окладу; оклад за спеціальним званням; відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 30%; 50-відсоткової надбавки за виконання особливо важливих завдань; 100-відсоткової премії; індексації та доплати за роботу у зоні відчуження, що підтверджується грошовим атестатом №30 (том 1, а.с. 53-54).

Також, як вбачається із довідки від 20.09.2011 №273 про додаткові види грошового забезпечення за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року (включно) позивачу були нараховані такі надбавки - премія та надбавка за виконання особливо важливих завдань (том 1, а.с. 55).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до довідки Відділу зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області від 27.04.2018 №40 позивачу за період з листопада 1998 року по серпень 2011 року було здійснено нарахування та виплата доплати за роботу в зоні відчуження, яка передбачена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (том 1, а.с. 18).

Приписи частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII) визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. (ч. 2 ст. 9 Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №638/21271/15-а та у постанові Верховного Суду України від 20.10.2015 у справі №559/3342/14-а.

Крім цього, суд звертає увагу, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не виключає з обчислення пенсії спірну доплату, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пункту 7 "Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170, єдиний внесок не сплачується з виплат в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (крім надбавок та доплат до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених законодавством, за роботу на територіях радіоактивного забруднення, оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.11.2017 №41, видана відділом зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України у Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області містить дані щодо щомісячної заробітної плати позивача за період з січня 2003 року по серпень 2011 року. На всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок) (том 1, а.с. 14-15).

З довідки від 27.04.2018 №40, виданої відділом зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України у Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області, слідує, що позивачу щомісячно у період з листопада 1998 року по серпень 2011 року нараховувалась доплата за роботу в зоні відчуження за період служби у Відділі зони Чорнобильської АЕС ГУМВС України в Київській області. Нарахування страхових внесків почало проводитись з 01.01.2007 (том 1, а.с. 17-18).

З листа відділу зони Чорнобильської АЕС Головного управління МВС України у Київській області від 11.09.2018 №3050/109//1010/01-18 убачається, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із доплати за роботу в зоні відчуження, вказаній в довідці від 27.04.2018 №40 виданої ОСОБА_1, було сплачено починаючи з 01.01.2007, оскільки нарахування страхових внесків почало проводиться із вказаної дати. Також зазначено, що до структури заробітної плати для обчислення пенсії, яка вказана в довідці від 24.11.2017 №41 виданої ОСОБА_1, входить доплата за роботу в зоні відчуження з якої теж було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Тобто, доплата за роботу у зоні відчуження ЧАЕС є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який позивач отримував під час проходження служби, та з якого нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страховий внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, дана доплата входить до грошового забезпечення та має постійний характер, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, щомісячна доплата за роботу у зоні відчуження ЧАЕС, яку позивач отримував під час проходження служби, та з якої нараховані і сплачені єдині внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення та перерахунок пенсії.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.02.2018 №472/Х-01 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3 є протиправним.

При цьому, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.02.2018 №472/Х-01 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області провести перерахунок та виплатити позивачу пенсію з урахуванням довідок від 24.11.2017 №41 "Про заробітну плату для обчислення пенсії" та від 27.04.2018 №40 "Про нарахування щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС", виданих Головним Управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області, які передбачені статтею 39, статтею 40 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Згідно з пунктом 23 Порядку №3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Як встановлено судом вище, позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати за роботу у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, передбаченої статтею 39, статтею 40 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановами Кабінету Міністрів України, якими встановлено розмір цієї доплати громадянам, які працюють у зоні відчуження та порядок її обрахунку, у тому числі, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, від 30.06.1998 №982 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", від 07.02.2000 №223 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", від 29.01.2003 №137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів", від 27.04.2006 №571 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження" та від 10.09.2008 №831 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження".

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного суд, надавши оцінку наданим позивачем документам, з огляду на встановлену в останнього наявність права на перерахунок пенсії, вважає, що необхідним для поновлення прав особи, є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсію з урахуванням доплати за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, передбаченої статтею 39, статтею 40 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд звертає увагу, що відповідно до положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Однак, що у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відтак належним судовим захистом та відновленням порушеного права позивача суд вважає зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 пенсію з урахуванням доплати за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, згідно довідок від 24.11.2017 №41 "Про заробітну плату для обчислення пенсії" та від 27.04.2018 №40 "Про нарахування щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС", виданих Головним Управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області, передбаченої статтею 39, статтею 40 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність дій щодо нарахування пенсії позивачу як пенсіонеру Міністерства внутрішніх справі України без урахування щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1409,60 грн., згідно квитанції №35963 від 06.06.2018 на суму 704,80 грн. та квитанції №67777 від 26.06.2018 на суму 704,80 грн. (том 1, а.с. 3, 37).

Відтак, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1409,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.02.2018 №472/Х-01 щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 пенсію з урахуванням доплати за роботу в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, згідно довідок від 24.11.2017 №41 "Про заробітну плату для обчислення пенсії" та від 27.04.2018 №40 "Про нарахування щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС", виданих Головним Управлінням МВС України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного Управління МВС України в Київській області, передбаченої статтею 39, статтею 40 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, Подільський район, вул. Ярославська, буд. 40, ідентифікаційний код: 22933548) судовий збір у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.