Ухвала суду № 76514520, 12.09.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.09.2018 227/3158/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018року м.Добропілля

Добропільский міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Заварзіній Я.С.

за участю

прокурора Ленкевич І.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв»язку з ДУ «Бахмутська УВП №6» кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України, -

В С Т А НО В И В:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України.

До зали суду не з»явився свідок ОСОБА_3, на допиті якого під час судового розгляду наполягав прокурор. Окрім того, прокурор повідомив про те, що не закінчено перевірку заяви ОСОБА_2 про застосування до нього недозволених заходів досудового розслідування, приблизний час завершення перевірки повідомити суду не може.

Відповідно до ст.331 КПК України судом на розгляд учасників судового розгляду було поставлено питання щодо доцільності продовження, зміни або скасування обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

Прокурор просив суд продовжити дію запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, а саме обвинувачений є особою раніше судимою, вчинив тяжкі злочини, може ухилитися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. Прокурор також суду повідомив, що тримання обвинуваченого під вартою більше року є допустимим, з огляду на особу обвинуваченого та наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжких злочинів.

Захисник просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт на період часу з 20-00 до 06 години наступного дня, запевнивши суд, що обвинувачений, знаходячись під домашнім арештом, буде виконувати процесуальні обов»язки щодо явки до суду. Також захисник суду повідомила, що обвинувачений тривалий час тримається під вартою,коли буде закінчено перевірку його заяви про застосування недозволених заходів невідомо,в той же час обвинуваченому необхідно закінчити оформлення свого права на спадок після смерті бабусі.

Обвинувачений також просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт,зобов»язавшись дотримуватися обов»язку щодо явки до суду.

Суд, після з»ясування думки учасників судового засідання, приходить до наступних висновків :

Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_2 є особою раніше судимою за вчинення корисливих злочинів, останній раз вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.07.2013 року, звільнився 08.06.2017р. за відбуттям строку покарання. Після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений ОСОБА_2 не працював, не одружений, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, постійного місця реєстрації не має, за місцем проживання характеризується посередньо. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що після смерті його бабусі залишилося спадкове майно. З листа в.о. завідуючої Добропільської державної нотаріальної контори, завідуючої Другої Добропільської нотаріальної контори Гусєвої О.В.№ 735/02-14 від 11.06.2018р. вбачається, що ОСОБА_2 дійно звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, але свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлої станом на 11.06.2018р. ним не отримано.

В той же час, по справі допитані обвинувачений, потерпілі та свідки, досліджені речові докази, але подальший розгляд справи фактично неможливий через непроведення прокуратурою Донецької області протягом розумних строків перевірки заяви обвинуваченого щодо застосування відносно нього недозволених засобів ведення слідства, а також через незабезпечення стороною обвинувачення явку свідка ОСОБА_3, від допиту якого прокурор відмовився в судовому засіданні лише 12.09.2018р.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Притуляк С.А. від 12.08.2017 року було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, з утриманням останнього в Бахмутській УВП УДПСУ в Донецькій області (№ 6) починаючи з 12 серпня 2017 року по 09 жовтня 2017 року. Після цього дія запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою за клопотанням сторони обвинувачення неодноразово продовжувалася судом. Таким чином, обвинувачений тривалий час знаходиться в стані процесуальної невизначеності, а тому решта врахованих до цього обставин при продовженні строку дії запобіжного заходу, не виправдовують подальше його утримання під вартою без остаточного судового рішення про встановлення його вини.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує, що:

- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції ,по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою, до того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;

- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;

- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення ;

- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, але тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;

- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти, доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.

Чинний КПК України передбачає, окрім тримання під вартою, такий запобіжний захід як домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З огляду на наведене, враховуючи сплив тривалого часу, протягом якого стороною обвинувачення не було забезпечено явку свідків, а також проведення протягом розумних строків перевірки заяви обвинуваченого про застосування відносно нього недозволених заходів досудового розслідування, наслідком чого стало невиправдане затягування судового розгляду та тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

При цьому, ч.5 ст.194 КПК України передбачає можливість зобов’язання обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обов’язків, зокрема: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду та утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.

Вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, з метою недопущення переховування обвинуваченого від суду, доцільним є покладення на нього обов'язку не залишати м. Білицьке Донецької області, в якому у обвинуваченого є спадкове майно – квартира бабусі за адресою: АДРЕСА_1, без дозволу суду.

Також суд приходить до висновку про необхідність застосувати запобіжний захід в вигляді домашнього арешту в певний період доби, надавши, таким чином, можливість обвинуваченому оформити свій спадок, відвідувати лікувальні установи за місцем проживання, працевлаштуватися.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло, розташоване за адрсеою: АДРЕСА_2 з 20-00 год до 06 год наступного дня, та наявність підстав для відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою

Керуючись ст. ст.177,331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на строк 60 діб ОСОБА_2 – відмовити. Клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, 11.05.1990р.н.,запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на 60 днів, починаючи з 12.09.2017р. до 10.11.2018 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2, 11.05.1990р.н.,залишати житло, що розташоване: АДРЕСА_2 з 20-00 год до 06 год наступного дня, зобовязати з»являтися за викликом суду у встановлений термін, не відлучатися із м.Білицьке Донецької області без дозволу суду.

Звільнити ОСОБА_2 негайно з-під варти, зобов’язавши його невідкладно прибути до місця свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4

Начальнику Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області негайно поставити на облік ОСОБА_2 та повідомити про це суд.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, де обвинувачений проживаює, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. Крім того у разі невиконання покладених на обвинуваченого цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження в суді першої інстанції.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити начальнику ДУ « Бахмутська УВП№ 6» - для відома, начальнику Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області –для виконання.

Суддя В.В.Корнєєва