Постанова № 76514023, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2327/18 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

1) визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII);

2) зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог ст. 54 Закону № 796-XII в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, з 18 листопада 2017 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, оскільки позивачем при подачі заяви було подано усі необхідні документи, визначені Законом № 796-XII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

Визнано протиправним та скасовано рішення Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області «Про відмову в перерахунку пенсії гр. ОСОБА_3» від 10 листопада 2017 року № 3819.

Зобов'язано Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 8 листопада 2017 р. з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилався на те, що відповідач заново розгляне заяву і повторно відмовить в призначенні пенсії, тому позивач втратить час для отримання пенсії.

При цьому, всі необхідні документи для призначення пенсії по втраті годувальника знаходяться в пенсій справі як позивача, так і в пенсійній справі померлого годувальника позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що розрахунок пенсії може бути проведено за умови надання нової довідки про заробітну плату з урахуванням 6-годинного робочого дня. Підстави для розрахунку пенсії у разі втрати годувальника за довідкою №5 від 04.01.2006 - відсутні.

Крім того, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав також апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків, визначених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 14 вересня 2017 р. Київською обласною державною адміністрацією (а.с. 13).

10 липня 2007 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.15-18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 19).

08 листопада 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії «по втраті годувальника фактичні збитки» (а.с. 7).

До вказаної заяви позивачем було долучено: трудову книжку, довідку про заробітну плату, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію Чорнобильського посвідчення, копію диплому, копію військового квитка, копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дітей, документи про стаж, що підтверджується додатком до заяви (а.с. 8).

10 листопада 2017 року відповідачем винесено рішення № 3819 «Про відмову в перерахунку пенсії гр. ОСОБА_3» (а.с. 9).

Вказане рішення обґрунтовано тим, що за матеріалами пенсійної справи померлого чоловіка позивача ОСОБА_4 розрахунок заробітної плати проведено з урахуванням роботи в зоні відчуження у період з 29 по 31 травня 1986 року по 8 годин щоденно. Розрахунок проведено відповідно до довідки від 04 січня 2006 року № 5, виданої відкритим акціонерним товариством «Поліський рай-постач». У матеріалах пенсійної справи міститься копія табелю обліку робочого часу за травень-червень 1986 року, складеного на підприємстві «Поліська райсільгосптехніка», не завіреного в зоні відчуження та копія особового рахунку за 1986 рік, в якому також не зазначено кількість відпрацьованих в зоні відчуження годин. Сума заробітної плати в зоні відчуження в особовому рахунку не виділена.

Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що для розрахунку пенсії в разі втрати годувальника за довідкою від 04 січня 2006 року № 5, яка міститься в матеріалах архівної пенсійної справи, підстави відсутні.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, а отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку позивачу пенсії від 10 листопада 2017 року № 3819 та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (надалі - Закон №796-XII) (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 36 Закону №1058-IV визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_5 (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з частини другої вказаної статті непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Відповідно до частини першої ст. 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

У відповідності до вимог частини першої ст. 38 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, ОСОБА_3, 1952 року народження, є особою, яка досягла пенсійного віку та отримує пенсію за віком.

Згідно із ст.54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розпоряджень відповідача померлий чоловік позивача ОСОБА_4 отримував пенсію по інвалідності (а.с. 45-46).

Згідно із частиною третьої ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), відповідно до п.2.3 якого до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія;

3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності);

4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) документи про місце проживання (реєстрації);

9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

Згідно з вимогами п. 4.1. Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно п. 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З копії заяви позивача від 08 листопада 2017 року про призначення пенсії вбачається, що заява оформлена належним чином та прийнята працівником відповідача, що підтверджує правильність її заповнення на наявність усіх необхідних документів (а.с. 7-8).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини другої ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і, громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в перерахунку позивачу пенсії від 10 листопада 2017 року № 3819.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника відповідно до вимог ст. 54 Закону № 796-XII в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, з 18 листопада 2017 року, слід зазначити наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто має виключну компетенції в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо вбачається з вищевикладених норм КАС України.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.

Аналіз зазначених норм, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. Це означає, що належним є такий спосіб захисту, який гарантує поновлення саме порушеного права.

Оскільки ефективним засобом захисту порушеного права у розумінні статті 13 Конвенції є забезпечення відновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, то судове рішення має містити зміну обсягу прав та забезпечення їх примусової реалізації, тому колегія суддів приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, тому у даному випадку слід зобов`язти відповідача розглянути заяву позивача про призначення пенсії по втраті годувальника, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 17 вересня 2018 року.