Постанова № 76513258, 18.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/2521/17 копія:

Провадження № 22-ц/772/1481/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді першої інстанції Сєчко В. Л.

Доповідач:Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2018 року, ухвалене суддею Сєчко В.В., повний текст якого складений 03 березня 2018 року,

в справі №133/2521/17

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (позивач)

до ОСОБА_3 (відповідач),

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

В грудні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в районний суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного 20 лютого 2013 року між ними договору б/н, останній отримав кредит у розмірі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач погодився на те, що заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов договору власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач в порушення зазначених умов договору зобов'язання за вказаним договором не виконав, а тому станом на 30.09.2017 року прострочена заборгованість за розрахунками банку склала 84561,09 гривень, з яких: 2457,10 гривень - заборгованість за кредитом; 72689,68 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4911,40 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина) та 4002,91 гривень - штраф (процентна складова).

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає виконувати взяті на себе зобов'язання, банк просив стягнути зазначений розмір заборгованості в примусовому порядку.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Приватбанк» 2457,10 грн. заборгованості за тілом кредиту, 72689,68 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 1300 грн. - заборгованості за пенею, а всього 76466,78 грн., а також 1600 грн. судового збору.

Не погодившись із судовим рішенням відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсотків за користування ним і пені, прийняти нову постанову про відмову в позові в цій частині, й залишити рішення без змін в іншій частині.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що банк всупереч закону і умовам укладеного між сторонами договору в односторонньому порядку змінив процентну ставку, суд не звернув уваги не пропуск строку позовної давності за вимогами банку й безпідставно стягнув не лише тіло кредиту і відсотки за користування ним, а й пеню.

Від позивача ПАТ КБ «Приватбанк» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

Ціна позову в даній справі складає 84561,09 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (176000 грн.), спір у ній не належить до категорій, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 274 ЦПК України), а тому справа з урахуванням її конкретних обставин може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги банку підлягають до задоволення частково, й стягнув 2457,10 грн. заборгованості за тілом кредиту, 72689,68 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1300 грн. заборгованості за пенею.

Проте суд першої інстанції вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, проте є недоведеними, а викладений у рішенні висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права.

Так, згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 20 лютого 2013 року між ПАТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг, форма якого складається із Заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта та Тарифів, що підтверджується підписом відповідача у заяві (а.с. 6).

Відповідно до умов зазначеного договору позичальник отримав кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Своїм підписом у Заяві позичальник визнав, що він ознайомлений та згоден з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку.

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнтові картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата відкриття рахунку, зазначена в заяві, тобто 20 лютого 2013 року. Підписання даного Договору є прямою та безумовною згодою Власника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Крім того Умови та правила надання банківських послуг передбачають, зокрема: клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт - п. 2.1.2.3, 2.1.1.2.4; банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік - п. 2.1.1.12.6.

За змістом апеляційної скарги ОСОБА_3 вищевказані обставини, а також отримання ним кредиту і погашення його на суму 330 грн. 15 березня 2013 року не заперечує.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України) - ч. 1, 2 статті 509 ЦК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - стаття 526 ЦК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак беззаперечним є зобов'язання відповідача повернути кредит, а також сплатити проценти за користування грошовими коштами в установленому договором розмірі - 2,5% на місяць, що відповідає 30% річних.

Щодо односторонньої зміни банком тарифів в частині процентної ставки за договором, то колегія суддів визнає її незаконною з огляду на таке.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Отже в позичальника за договором виник обов'язок повернути кредит і відсотки за користування ним в обумовлені договором порядку і строки.

У пункті 1.1.3.2.3 Умов визначено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Зокрема передбачено, що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених пунктом 1.1.3.1.9 Умов. Установлено, що в разі неотримання банком від позичальника протягом семи днів повідомлення про незгоду із змінами тарифу, вважається, що позичальник прийняв нові умови. Як передбачено в пункті 1.1.2.3 цих Умов отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9 Умов встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т. д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефона і ОТР-пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS-терміналах та інші засоби комунікації.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4. Умов при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

З такими заявами відповідач до банку не звертався, а відтак банк вважає, що змінив процентну ставку, збільшивши її з 01 вересня 2014 року з 30% до 34,80%, а з 01.04.2015 року - 43,20% , відповідно до умов договору.

Проте вищевказаний встановлений договором порядок зміни процентної ставки не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Банк зазначених обставин не довів, а відтак до відносин сторін підлягає застосуванню процентна ставка, встановлена під час укладення договору - 30% річних за весь період користування коштами.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором (а.с. 4-5) станом на 30.09.2017 року заборгованість по тілу кредиту складає 2457,10 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування процентів з точки зору їх відповідності закону та умовам укладеного між сторонами договору, колегія суддів приходить до висновку про їх очевидну необґрунтованість і помилковість.

Так, відповідно до умов укладеного між сторонами договору і тарифів банку проценти за користування кредитними коштами (як за поточною, так і за простроченою заборгованістю) складали: з 20.02.2013 року (дня укладення договору) до 31.08.2014 року - 30% річних; з 01.09.2014 року по 31.05.2015 року - 34,80% річних; з 01.04.2015 року по 30.06.2017 року - 43,20% річних.

Незаконність одностороннього підвищення банком процентної ставки встановлена апеляційним судом вище, а також підтверджується витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт (а.с. 7), згідно з яким підвищені базові ставки на місяць мали б нараховуватися за витратами, здійсненими з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року відповідно, в той час як кредит відповідачем отримано в лютому 2013 року.

При цьому до застосування підлягає наступна формула розрахунку процентів як на поточну, так і на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N - поточне або прострочене тіло кредиту, M - процентна ставка, 360/365 - кількість днів у році; Y - кількість днів, за які здійснюється нарахування, Z - сума нарахованих процентів.

Розрахунки банку є вочевидь необґрунтованими, так як за період з 21 лютого 2013 року і до 30.09.2017 року банком нараховані проценти в сумі 72689,68 грн. на тіло кредиту в сумі 2457,10 грн., а відтак за 4,5 роки проценти (плата за користування грошовими коштами) за розрахунками банку в майже 30 разів перевищили тіло кредиту.

Наприклад, за 29 днів серпня 2017 року банком на поточне і прострочене тіло кредиту в сумі 2457,10 грн. нараховані проценти в сумі 5013,25 грн., тобто лише за один неповний місяць позичальник нібито має сплати проценти, що вдвічі перевищують суму кредиту.

За таких обставин розрахунки банку є вочевидь помилковими, нараховуючи кількаразово підвищені проценти за користування грошовими коштами банк діяв недобросовісно, що змушує колегію суддів перерахувати проценти за користування грошовими коштами відповідно до дійсних тарифів банку і наведеної вище формули, яка відповідає правовій природі процентів як плати за користування за грошовими коштами, а не як заходу забезпечення виконання зобов'язань чи міри відповідальності за його невиконання.

Відтак проценти за період з 21 лютого 2013 року по 30 вересня 2017 року становлять 3444,26 грн., що підтверджується наступним розрахунком.

За період з 21.03.2013 року по 26.03.2013 року (34 дні) виходячи з суми кредиту 2465 грн. сума процентів складає 69,84 грн. (2465 грн. * 30/365 * 34 дні). Починаючи з 27 березня 2013 року до 30 вересня 2017 року (1648 днів) сума процентів складає 3374,41 грн. (2457,10 грн. * 30/365 *1648 днів).

За цей час відповідачем сплачено 368,60 грн. (330 грн. 01.04.2013 року і 38,60 грн. 16.01.2014 року), а тому ця сума підлягає відрахуванню від суми нарахованих процентів і до стягнення підлягає 3075,66 грн. (3444,26 грн. - 368,60 грн.).

Щодо інших, заявлених позивачем, складових заборгованостей, колегія суддів зазначає таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Таким чином, як штраф, так і пеня обчислюються у відсотках, тобто становлять певну частку від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. При цьому штраф нараховується одноразово, а пеня - за кожен день прострочення виконання.

В тарифах банку (а.с. 7) передбачені пеня на несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, яка складає 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., а також + 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Крім того, передбачено штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Банком не заявлено вимог та не наведено розрахунків пені в розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості.

Натомість визначення пені в твердій грошовій сумі 50 або 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом, а також штрафу як 500 грн., а не відсотка від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання не відповідають вимогам ЦК України щодо таких засобів забезпечення виконання зобов'язань.

Що стосується вимог про стягнення із відповідача на користь банку комісії за кредитом, то укладений між сторонами кредитний договір, його складові та невід'ємні частини, що знаходяться у матеріалах справи, не містять умов щодо розміру, випадків та порядку нарахування і сплати комісії.

У довідці про умови кредитування зазначено, що розмір щомісячних платежів (включно з платою за використання кредитних коштів у звітному періоді) складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості, а з 01.04.2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості) та визначено розмір щорічної комісії за обслуговування 500 грн. (а.с.7).

Відповідно до розрахунку банку, який міститься в матеріалах справи, позивач нарахував 4911,40 грн. й визначив її як заборгованість за комісією, а в позовній заяві - як заборгованість за пенею та комісією.

При цьому підстави нарахування комісії по справі відсутні.

Отже до стягнення підлягає лише штраф (процентна складова) в сумі 276,64 грн., а саме 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, а також процентів за користування ним (2457,10грн. + 3075,66 грн.)*5/100).

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності, колегія суддів відкидає їх з огляду на таке.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 6 статті 367 ЦПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Тобто суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Під час розгляду справи судом першої інстанції до винесення ним рішення відповідач ОСОБА_3 заяву про застосування строків позовної давності не подавав, що виключає розгляд такої заяви і застосування строків позовної давності судом апеляційної інстанції.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильне застосування ним норм матеріального права відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Отже рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

З відповідача ОСОБА_3 на користь банку слід стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 20 лютого 2013 року станом на 30 вересня 2017 року в сумі 5809,40 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 2457,10 грн., відсотків за користування ним - 3075,66 грн., штрафу в розмірі 276,64 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1, 10 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_3 відповідно до статті 141 ЦПК України слід стягнути на користь ПАТ КБ Приватбанк судові витрати, що складаються з судового збору за подання позовної заяви (1600 грн.) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме 109,92 грн. (5809,40 грн. / 84561,09 грн. *1600 грн.), з позивача на користь відповідача - витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1268,42 грн. пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено - 1181,28 грн. (1268,42 грн. *(1-5809,40 грн./84561,09 грн.)), й відповідно до частини 10 статті 141 з позивача підлягає стягненню на користь відповідача різниця в сумі 1071,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд -

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2018 року скасувати в частині стягнення заборгованості по кредитному договору і судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 20 лютого 2013 року в сумі 5809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) гривень 40 коп. , що складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 2457,10 грн., відсотків за користування ним - 3075,66 грн., штрафу в розмірі 276,64 грн.

Стягнути з ПАТ КБ Приватбанк на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1071,36 грн.

В решті рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді:/підпис/ Міхасішин І.В. Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду/підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.