Ухвала суду № 76511865, 17.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2018 року м. Житомир справа № 806/1013/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Головного управління ДФС у Житомирській області про виправлення описки у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2017 №0004591401, №0004601406, №0004611302, №0004621302, №0004631302 та в частині №0004581401,

встановив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" було задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №№ 004601406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 23 березня 2017 року та скасовано їх. В решті позовних вимог відмолено. Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" понесені судові витрати в розмірі 6400 грн.

Головне управління ДФС у Житомирській області звернулося до суду із заявою про виправлення описки у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2018. В обґрунтування заяви зазначило, що рішенням від 16.01.2018 було задоволено позовних вимог у співвідношенні близько 0,69% (12 032,24 грн.) від заявлених позовних вимог, відмовлено - 99,3% (1 721 952,00 грн.). Вказані обставини на думку Головного управління ДФС у Житомирській області свідчать, що судом допущено описку при розподілі судового збору.

Представник ТОВ "ОБІО" просив суд заяву розглянути за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Представник Головного управління ДФС у Житомирській області у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, щодо причин неявки суд не повідомляв.

Відповідно до ч.1 ст.253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Частина друга статті 253 КАС України встановлює, що питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. Лише в разі необхідності присутності осіб, які беруть участь у справі, справа за ініціативою судді може розглядатися у судовому засіданні.

Зазначена позиція суду ґрунтується на правовій позиції Вищого адміністративного суду викладеній у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду №7 від 20.05.2013.

Вирішуючи заяву Головного управління ДФС у Житомирській області по суті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону ( у редакції на час звернення позивача з позовом). Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що кожне з оскаржуваних рішень є актом індивідуальної дії та кожним з них, або збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, або застосовано штрафні санкції. Таким чином, кожне з оскаржуваних рішень є окремою позовною вимогою та тягне за собою сплату відповідної суми судового збору у передбаченому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржувалися податкові повідомлення-рішення від 23.03.2017 №0004581401 про завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 5374615 грн., №0004591401 про збільшення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 379119 грн. у т.ч 303295 грн. - за податковими зобов'язаннями; 75824 грн. - за штрафними санкціями; №0004601406 про застосування штрафних санкцій в сумі 8145,50 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки; №0004611302 про визначення суми податкового зобов’язання з військового збору в сумі 210,25 грн. у т.ч. 102,83 грн. - за грошовими зобов'язаннями та 65,31 грн. - за штрафними санкціями; 42,11 грн. - сума пені; №0004621302 про визначення суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2656,49 грн. у т.ч. 1261,59 грн. - за податковими зобов'язаннями; 915,07 грн. - за штрафними санкціями; 479,83 грн. - сума пені; №0004631302 про застосування штрафних санкцій в сумі 1020 грн.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення мають окремі правові наслідки, не пов'язані між собою, та кожне з них має конкретно визначений розмір грошового зобов'язання, а тому при їх оскарженні у судовому порядку судовий збір розраховувався із встановленого діючим законодавством розміру окремо за кожним рішенням та сплачувався окремим платіжним документом.

Крім того, слід наголосити, що жодною нормою законодавства не передбачено обов’язок позивача при зверненні до суду із позовами щодо оскарження податкових повідомлень-рішень визначати суму судового збору виходячи із загальної суми донарахованих грошових зобов’язань та штрафних санкцій.

При зверненні з позовом до позовної заяви позивачем було долучено наступні платіжні доручення від 31.03.2017 про сплату судового збору:

- 3146 на суму 20142,50 грн.;

- 3147 на суму 5686,78 грн.;

- 3142 на суму 1600,00 грн.;

- 3143 на суму 1600,00 грн.;

- 3144 на суму 1600,00 грн.;

- 3145 на суму 1600,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом було враховано всі вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 139 КАС та розподілено судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому твердження Головного управління ДФС у Житомирській області щодо допущенням судом у рішенні від 16.01.2018 описки при розподілі судових витрат є помилковим.

Керуючись ст. 139, 169, 243 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви Головного управління ДФС у Житомирській області про виправлення описки у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева