Вирок № 76510673, 18.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2660/17 Провадження №11-кп/772/652/2018

Категорія: 19 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Кривошеї А.І.

при секретарі: Табачук В.О.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

обвинувачених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянув 18 вересня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12017020100000997 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.03.2018, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Липовець, Липовецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1, раніше двічі судимої, останній раз 31.10.2011 Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;

засуджено за ч.2 ст.190 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700грн;

Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Чернявка, Оратівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_2, раніше в силу ст. 89 КК України несудимого;

засуджено за ч.2 за ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_5: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_3, раніше не судимого;

засуджено за ч.2 за ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_4: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в рівних частках, судові витрати на користь держави за проведення судових товарознавчих експертиз в розмірі 297грн.

в с т а н о в и в :

Оскаржуваним вироком суду обвинувачені були визнані винними та засуджені за те, що 03.09.2017, близько 22год 00хв, під час того, як ОСОБА_3, перебуваючи по вул. 40 річчя Перемоги, неподалік кафе «Київська Русь», що в смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, зустрілася із ОСОБА_6, з яким розпочала розмову, в ході якої, зловживаючи його довірою, з прямим умислом на заволодіння чужим майном і корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ввівши в оману ОСОБА_6, під приводом того, що їй на декілька хвилин необхідно покористуватися його мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «2330с-2», вартість якого згідно висновку експерта КНДІСЕ № 5207/17-21 від 25.09.2017 складала 270грн 00коп, для здійснення дзвінка, заволоділа даним телефоном. В подальшому, ОСОБА_3, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, вказаним телефоном розпорядилась на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 270грн 00коп.

Крім того, ОСОБА_5, 03.09.2017, близько 23год 30хв, за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вулиці Стадіонній, що в смт. Стрижавка, Вінницького району Вінницької області, маючи прямий умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, яке виразилось в тому, що ОСОБА_4 наніс удар кулаком в область обличчя потерпілому ОСОБА_6, після чого останній впав на землю. Потім, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5, продовживши свій злочинний умисел, розпочали наносити удари руками та ногами по різним частинам тіла ОСОБА_6, чим спричинили останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №1090 від 05.09.2017 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після чого відкрито, умисно, з корисливих спонукань, підбурювані жагою до наживи, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, відкрито заволоділи матерчатою сумкою типу «Бананка» чорно - сірого кольору, вартість якої згідно висновку експерта КНДІСЕ №5208/17-21 від 25.09.2017 становить 162грн 75коп, а також грошовими коштами в сумі 4 800грн, які знаходилися в даній сумці. З місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 962грн 75коп.

Апеляційна скарга прокурора із доповненнями містить прохання про скасування вироку через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, а тому просить постановити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 КК України без застосування Закону України «Про амністію у 2016 році», а ттакож вказати про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 99,00грн та про стягнення на користь держави з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судових витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 198,00грн в рівних частинах.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; міркування прокурора, який просив задовільнити його апеляційну скаргу; обвинувачену ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора із наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».

Згідно з п.«в» ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 01.10.1996 із послідуючими змінами, амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, ОСОБА_3 раніше двічі судима, а саме: вироком Калинівського районного суду від 24.06.2011 за ч.2 ст.186 КК України та вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.10.2011 за ч.3 ст.185 КК України.

Суб'єктивна сторона вказаних злочинів (ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України) характеризується лише прямим умислом та відповідно до ст.12 КК України, злочини за які засуджувалась ОСОБА_3, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Таким чином, незважаючи на те, що на утриманні ОСОБА_3 знаходяться неповнолітні діти (ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_9), вона є особою, до якої застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» не допускається.

За таких обставин Вінницький районний суд, звільняючи ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки обвинувачена має дві судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.

Крім цього, таке безпідставне звільнення ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.

Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.409, ст.413, 414 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Крім цього, відповідно до вимог ст.124 КПК України та роз'яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта. У справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного 1з засуджених.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування, з метою встановлення вартості мобільного телефону, яким шахрайським шляхом заволоділа ОСОБА_3, призначалась та проводилась судова експертиза №5207/17-21, вартість якої становить 99,00грн, а з метою встановлення вартості сумки, якою відкрито заволоділи ОСОБА_5 та ОСОБА_4, призначалась та проводилась інша судова експертиза №5208/17-21, вартість якої становить 198,00 гривень.

Таким чином, витрати за проведення експертизи в розмірі 99,00грн, підлягали стягненню лише з ОСОБА_3, а в розмірі 198,00грн - в рівних частинах з обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Разом з тим, при ухваленні вироку судом не дотримано вимог ч.2 ст.124 КПК України та не враховано роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №11 і ухвалено рішення про стягнення на користь держави з усіх трьох обвинувачених в рівних частинах 297,00грн, тобто суми витрат за проведення обох експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити.

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.03.2018 в частині призначеного основного покарання щодо ОСОБА_3 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого і особі обвинуваченої внаслідок м'якості - скасувати.

Постановити новий вирок, яким вважати ОСОБА_3 засудженою за ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень.

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22.03.2018 стосовно ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України змінити в частині стягнення судових витрат з обвинувачених через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказати у вироку про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави судових витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 99,00грн та про стягнення на користь держави з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судових витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 198,00грн в рівних частинах.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору.

Судді:

Р.І. Нешик В.П. Дедик А.І. Кривошея

Згідно з оригіналом:

Суддя: