Вирок № 76509487, 18.09.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6299/18

Провадження № 1-кп/204/612/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Білик І.А.

за участю секретаря: Левикіна В.Є.

за участю прокурора: Коваль Ю.Ю.

за участю захисника: Романцова М.В.

за участю обвинуваченого: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження № 12018040680001321 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Нижній Тагіл, Російська Федерація, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 12 серпня 1996 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.140, ст.17, ч.2 ст.140, ст.42 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 22 травня 1998 року з Криворізької ВК №80 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 01 грудня 1998 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 14 вересня 2002 року з Синельниківської ВК №94 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 06 листопада 2003 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, звільнився 28 березня 2006 року з Солонянської ВК №21 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 25 січня 2007 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.296, ч.3 ст. 296, ст. 70 КК України, до 2 років позбавлення волі, звільнився 16 серпня 2008 року з ВК№89 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 28 квітня 2009 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ч.2 ст.185 КК України, до 2 років позбавлення волі, звільнився 09 лютого 2011 року з Солонянської ВК №21 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

- 14 лютого 2012 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України, до 1 року 2 місяців обмеження волі, звільнився 29 лютого 2012 року з Криворізького СІЗО по відбуттю строку покарання;

- 27 червня 2013 року Дзержииським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.186 КК України, до 4 років позбавлення волі, звільнився 25 лютого 2016 року з ВК №6 Кіровоградської області по відбуттю строку покарання;

- 22 березня 2017 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, до 4 років позбавлення волі;

- 26 квітня 2017 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, поглинуто менш суворе покарання призначене за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Центрально-Міського суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року, на підставі ст.81 КК України, 18 травня 2018 року звільнений із Державної установи «Софіївська ВК (№45)» умовно-достроково на невідбутий строк покарання-1 рік 2 місяці 6 днів, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2, маючи не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, відповідних висновків для себе не зробив, та в липні 2018 року, повторно став на шлях вчинення умисного кримінального правопорушення проти власності.

Так, ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи злочин повторно, 27 липня 2018 року приблизно о 12.30 годині, знаходячись в приміщені кухні дошкільного-навчального закладу № 26, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 45-А, побачив на підвіконні мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4 А 2 GB RAM 16 GB ROM Dark grey», чорного кольору, який визначив як об'єкт свого злочинного посягання. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 діючи умисно, повторно із корисливих мотивів та особистої заінтересованості, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаться таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу викрав чуже майно, яке належить потерпілій ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4 А 2 GB RAM 16 GB ROM Dark grey», чорного кольору, imei: НОМЕР_1, НОМЕР_2, вартість якої, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 2237/18 від 07.08.2018 року, з урахуванням зносу, становить 2119,20 гривень, в середині якого знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», абонентський номер НОМЕР_3, яка не представляє для потерпілої матеріальної цінності, грошові кошти на якій були відсутні, однак його злочинні дії стали явними для іншої особи - ОСОБА_4, яка зайшовши в приміщення кухні дошкільного- навчального закладу № 26, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 45- А, намагалася їх припинити, а саме: словесно зупинити ОСОБА_2 та повернути викрадене майно.

Далі, ОСОБА_2 розуміючи, що його злочині дії стали явними для інших осіб та потерпілої ОСОБА_3, яка може перешкодити у викраденні майна, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, утримуючи його при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зник, тим самим завдав матеріальну шкоду потерпілій на загальну суму 2119,20 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України визнав повністю, глибоко каявся, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.

Потерпіла ОСОБА_3 надала до суду заяву, в якій вона просить суд слухати провадження за її відсутності, фактичні обставини, зазначені в обвинувальному акті, визнає, матеріальних та моральних претензій не має, просить призначити покарання на розсуд суду. Не заперечує проти застосування ч.3 ст.349 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого (а.п.145-159), судово-товарознавчу експертизу № 2237/18 від 07.08.2018 року (а.п.103-106), звіт про фактичні витрати на проведення експертизи (а.п.102), судово-трасологічну експертизу № 26/4.6/908 від 15.08.2018 року (а.п.85-91), довідку про фактичні витрати на проведення експертизи (а.п.84); постанови про визнання речовими доказами (а.п.70, 94), та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки свідчення ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким не заперечуються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.186 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого. Так, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше судимий, має не зняту і непогашену у встановленому Законом порядку судимість, під наглядом лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно. Як пом'якшуючу покарання обставину, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.186 КК України, що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, цілям його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає, оскільки будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як видно з положень п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Оскільки новий злочин за зазначеним кримінальним провадженням обвинуваченим було вчинено після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, суд на підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_2 частково приєднує невідбутий строк покарання, призначений за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року.

Обвинуваченому ОСОБА_2 по даному кримінальному провадженню на підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2018 року обраний запобіжний захід - тримання під вартою.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого фактичну вартість проведення судово-товарознавчої експертизи та вартість проведення судово-трасологічної експертизи, згідно наданого звіту та довідки.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання: чотири роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року та остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді чотриьох років одного місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання відраховувати з 27 липня 2018 року, міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 залишити без змін, у вигляді тримання під вартою.

Речові докази: мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 4 А 2 GB RAM 16 GB ROM Dark grey», чорного кольору, imei: НОМЕР_1, НОМЕР_2, в середині якого знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», абонентський номер НОМЕР_3, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 - залишити законному власнику ОСОБА_3; слід пальця руки розміром 31х23, скопійований на липку стрічку розміром 44х48 мм, слід пальця руки розміром 32х22 мм, скопійований на липу стрічку розміром 45х48 мм, вилучені 27.07.2018 року при проведенні огляду за адресою: м.Дніпро, вул.Н.Алексеєнко,54а, дактилоскопічну картку на ім'я ОСОБА_2, які знаходяться в запакованих поліетиленових сейф-пакетах №3750693,№3750692 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження №12018040680001321.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь судового експерта ОСОБА_5 фактичну вартість проведення судової товарознавчої експертизи № 2237/18 від 07.08.2018 року у розмірі 300 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави фактичну вартість проведення судової трасологічної експертизи № 26/4.6/908 від 15.08.2018 року у розмірі 1716 гривні 00 копійок, реквізити рахунку: одержувач платежу УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя І.А. Білик