Постанова № 76506920, 17.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа№ 42/109

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання : Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 17.09.2018

розглянувши апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018

у справі №42/109 (суддя Паламар П.І.)

за заявою Державного агентства резерву України про заміну сторони її правонаступником

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про повернення матеріальних цінностей державного матеріального резерву, стягнення неустойки, ціна позову 956124,21 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 березня 2005 позов Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково. Зобов'язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" повернути Державному комітету України з державного матеріального резерву 1500 мазуту М-40 вартістю 828 000грн. Стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у доход Державного бюджету України 1 700 грн. державного мита. Стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005, залишеною без змін постановою Вищего господарського суду України від 17.11.2005, зобов'язано Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" повернути Державному комітету України з державного матеріального резерву 1500 тонн мазуту М-40 вартістю 828000 грн. Стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву 828000 грн. штрафу, 128124,21 грн. пені. Стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 1700 грн. державного мита. Стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" стягнуто 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення у справі №42/109 Господарським судом міста Києва 08.06.2005 видано накази.

26.07.2005 постановою державного виконавця Пацуріною О.В. відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу №42/109 виданого 08.06.2005.

11.01.2006 постановою старшого державного виконавця Лисенко О.В. Державної виконавчої служби у Шевченківському районі міста Києва зупинено виконавче провадження з виконання наказу №42/109 виданого 08.06.2005 до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості.

27.04.2018 постановою головного державного виконавця Бучком В.В. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві поновлено виконавче провадження з виконання наказу №42/109 виданого 08.06.2005.

У червні 2018 Державне агентство резерву України звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про заміну Державного комітету України з державного матеріального резерву його правонаступником - Державним агентством резерву України.

Заява мотивована тим, що правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Державного комітету України з державного матеріального резерву є Державне агентство резерву України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 відновлено втрачене судове провадження у справі Господарського суду міста Києва № 42/109 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про повернення матеріальних цінностей державного матеріального резерву, стягнення неустойки, ціна позову 956124,21 грн., в частині, необхідній для розгляду заяви Державного агентства резерву України про заміну сторони її правонаступником.

Заяву Державного агентства резерву України про заміну сторони її правонаступником задовольнено.

Замінено стягувача Державний комітет України з державного матеріального резерву його правонаступником Державним агентством резерву України.

Замінено боржника Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 скасувати в частині зміни стягувача Державного комітету України з державного матеріального резерву його правонаступником Державним агентством резерву України та заміни боржника Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Апелянт також зазначає, що господарський суд при прийнятті рішення про заміну сторони, має пересвідчитись, що зобов'язання компанії перед Державним комітетом України з державного матеріального резерву по даній справі були включенні до передавального акту, як передбачає чинне законодавство. Крім того, звертає увагу, що відповідно до витягів з ЄДРПОУ інформація про те, що Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву в реєстрі не відображена. Також, вказує стосовно безпідставності прийняття оскаржуваної ухвали в частині заміни боржника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", оскільки в ЄДРПОУ зазначені відомості відсутні.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 справу №42/109 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Шаптала Є.Ю. та Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 поновлено Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109, відкрито апеляційне провадження у справі №42/109 та призначено на 03.09.2018.

Розпорядженням №09.1-08/2628/18 від 03.09.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці з 27.08.2018 по 14.09.2018, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №42/109.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В. та Гончаров С.А. та повідомлено учасників справи про розгляд справи 17.09.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2018 підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати.

Представник заявника у судовому засіданні 17.09.2018 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Частина 1 ст. 271 ГПК України визначає, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, вказаною статтею Господарського процесуального кодексу України було передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Указом Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" створено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Згідно п. 5 даного Указу міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

29.09.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором внесений запис про припинення Державного комітету України з державного матеріального резерву, як юридичної особи.

Згідно норми ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів вказує, що правонаступником є юридична особа, до якої переходять права та обов'язки реорганізованого суб'єкта. Під реорганізацією слід розуміти припинення юридичної особи з переходом усіх прав та обов'язків до правонаступника. Майнова база правонаступника при приєднанні суб'єктів змінюється на розмір активів і пасивів правопопередників, тобто юридичних осіб, які припинили своє існування. Активи та пасиви правопопередників переходять до правонаступника за передавальним актом.

В свою чергу, передавальний акт передається державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, та також державному реєстратору за місцем державної реєстрації юридичної особи - правонаступника.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи-правонаступника є датою їх державної реєстрації.

Колегія суддів прийшла до висновку, що, оскільки 29.09.2011 державним реєстратором внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення Державного комітету України з державного матеріального резерву, як юридичної особи, тому реорганізація є завершеною з моменту державної реєстрації таких змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб.

Отже, з огляду наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правонаступником всіх майнових прав та обов'язків Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська,28,МСП), є Державне агентство резерву України (01601, м. Київ, вул. вул. Пушкінська, 28, МСП, код ЄДРПОУ 37472392). Таким чином, в цій частині ухвалу Господарського суду міста Києва слід залишити без змін.

Відносно заміни судом першої інстанції боржника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", колегія суддів із вказаним висновком не погоджується з наступних підстав.

Так, Указом Президента України від 25.02.1998 № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України" утворена Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно з відомостями з ЄДРПОУ повне найменування юридичної особи є Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та скорочене - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Реєстрація проведена 02.06.1998.

Іформація про те, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є правонаступником Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в ЄДРПОУ відсутня.

Таким чином, з огляду на вказане вище, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку стосовно заміни боржника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про заміну боржника Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 підлягає зміні шляхом виключення п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2018. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 слід залишити без змін. Отже, апеляційна скарга Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 52, 255, 269, 270, 271, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277 ст. ст. 281, 282, 334 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 у справі №42/109 змінити.

3. Виключити п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2018.

4. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України".

5. Матеріали справи №42/109 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку та у строки, встановлені главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.09.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

С.А. Гончаров