Постанова № 76505006, 28.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7527/17 Справа № 207/746/17 Головуючий у 1 й інстанції - Тюлюнова В. Г. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 54

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 03 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Баглійського райсуду м.Дніпродзержинськ від 03.10.2017р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ДНІПРОАЗАТ» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане рішення суду, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Згідно записам трудової книжки та відповідних наказів ОСОБА_2 з 02.03.2015р. прийнятий на роботу на посаду контролера дозорно-патрульної служби загону воєнізованої охорони ПАТ «ДНІПРОАЗОТ» тимчасово (а.с.6 т.1).

За особистою письмовою від 22.02.2017р. ОСОБА_2 просив звільнити його 02.03.2017р. з підприємства за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.127 т.1).

Наказом від 02.03.2017р. ОСОБА_2 звільнено з посади контролера дозорно-патрульної служби на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.7 т.1).

31.03.2017р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, посилаючись на те, що звільнення відбулось у період перебування його на лікарняному з 23.02.2017р. по 09.03.2017р., а заява про звільнення за власним бажанням від 22.02.2017р. написана під тиском керівництва та не має правового значення.

Враховуючи встановлені обставини про звільнення ОСОБА_2 за ст.38 КЗпП України за його ініціативою та відсутність доказів вимушеності його звільнення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність рішення суду першої інстанції суперечать вимогам закону та встановленим судом обставинам. Посилання ОСОБА_2 порушення вимог ст.40 КЗпП України при його звільненні у період тимчасової непрацездатності не можуть бути враховані, оскільки вказаною правовою нормою регулюються вирішення питань про звільнення працівників за ініціативою роботодавця. А тому положення ч.3 ст.40 КЗпП України, за якими не допускається звільнення працівників з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) в період його тимчасової непрацездатності, на спірні правовідносини з приводу звільнення за ініціативою працівника не поширюються. Звільнення відбулось за ініціативою ОСОБА_2 та у визначений ним самостійно день, що підтверджено його особистою заявою. Належних доказів вимушеності звільнення ОСОБА_2 не містять ні матеріали справи, ні апеляційної скарги. Зазначені в апеляційній скарзі обставини, пов'язані з процедурою «обхідного листа» та оплатою лікарняних листків, фактично не впливають на звільнення та не свідчать про продовження виконання ним трудових відносин. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на його звернення про відкликання своєї заяви про звільнення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підписане ним 09.03.2017р. та зареєстроване 13.03.2017р. на підприємстві вказане звернення надійшло вже після вирішення питання про звільнення (а.с.12, 138 т.1). Згідно акту перевірки додержання ПАТ «ДНІПРОАЗАТ» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проведеної Головним управлінням держпраці у Дніпропетровській області за наведеними у заяві ОСОБА_2 питаннями, порушень не встановлено (а.с.73-101). Посилання ОСОБА_2 на неправомірність відрахувань з його заробітної плати профспілкових та благодійних внесків суперечать встановленим судом першої інстанції дійсним обставинам про здійснення підприємством таких відрахувань на підставі заяви безпосередньо самого ОСОБА_2 при прийнятті в члени профспілки та на підставі його ж письмової згоди у відповідній відомості щодо сплати благодійних внесків (а.с.35,154,156-160).

Таким чином підстав для скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.258,367,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.