Постанова № 76504925, 12.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4426/18 Справа № 203/562/18 Головуючий у 1 й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2018 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.08.2012 року між сторонами спору було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов'язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, а тому просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 108 884,57 грн. з урахуванням процентів за користування коштами, неустойки та комісії.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та розрахунком заборгованості, з якого вбачаються часткові погашення заборгованості відповідачем, тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 06.08.2012 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2 400,00 грн. (а.с.11).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, про що свідчить його підпис у заяві (а.с.11), тобто між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, який підписаний сторонами та за яким досягнуто згоди з усіх істотних умов. При цьому сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач підписав договір без застережень, власноручно, його волевиявлення було вільним і було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.08.2012 р., укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 31.12.2017 року, відповідач користувався наданим йому кредитним лімітом по картковому рахунку, а останнє поповнення карткового рахунку відбулося 21.02.2013 року (а.с.8-10).

В матеріалах справа наявний відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому відповідач ставить питання про застосування строку позовної давності.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, черговими платежами впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Якщо позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12та відповідають висновкам Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що останній платіж відповідачем було здійснено 21.02.2013 року, а з позовом до суду банк звернувся лише 14.02.2018 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не впливають на встановлені судом обставини справи та не спростовують наявність передбаченої статтею 267 ЦК України правової підстави для відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова