Рішення № 76504623, 17.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3488/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Шавель М.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Гнатишина І.С.

представника третьої особи - Гальчинського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова прокуратура Західного регіону України про скасування постанов,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просить:

- скасувати постанову заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. від 12 липня 2018 року про перевірку виконавчого провадження №56181964 з примусового виконання виконавчого документу № 813/194/17, виданого 14 грудня 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. від 12 липня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 56181964.

Ухвалою від 07 серпня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та залучено Військову прокуратуру Західного регіону України в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 22 серпня 2018 року зупинено провадження у справі до 10.09.2018 року та ухвалою від 11 вересня 2018 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні проведено заміну відповідача на належного Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на виконанні в Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходився виконавчий лист про зобов'язання Військової прокуратури Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року. Заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименком Р.В. винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, якою скасовано постанову про накладення штрафу. Державним виконавцем закінчено виконавче провадження, так як рішення суду виконано в повному обсязі. Позивач вважає, що ніякого перерахунку не здійснювалось, виплачена йому сума є незрозумілою.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що третьою особою надано документи, що свідчать про повне виконання рішення суду, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, позов не визнав, так як рішення суду виконано повністю. У поясненні на позов зазначив, що прокуратурою проведено перерахунок та виплачено позивачу матеріальні допомоги відповідно до норм законодавства, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року зобов»язано Військову прокуратуру Західного регіону України здійснити перерахунок та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року.

14 грудня 2017 видано виконавчий лист.

16 квітня 2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. відкрито провадження ВП 56181964 та скеровано постанову про відкриття провадження для виконання. 10.05.2018 року Військова прокуратура Західного регіону України повідомила листом виконавця щодо проведення перерахунку грошового забезпечення стягувача та матеріальних допомог. До даного листа додано платіжне доручення №391 від 07.05.2018 року про перерахунок ОСОБА_1 матеріальних допомог в сумі 49413,51 грн.

31 травня 2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про невиконання рішення суду.

12 червня 2018 державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу за невиконання рішення суду в сумі 5100 грн.

27 червня 2018 Військова прокуратура Західного регіону України повідомила Відділ примусового виконання рішень щодо повного виконання рішення суду та просила скасувати постанову про накладення штрафу. До даного листа долучила розрахунки сум, належних до виплати.

12 липня 2018 заступником директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименком Р.В. винесено постанову від 12 липня 2018 року про перевірку виконавчого провадження №56181964 з примусового виконання виконавчого документу № 813/194/17, виданого 14 грудня 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом, якою скасовано постанову про накладення штрафу від 12.06.2018 р.

12 липня 2018 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач не згідний з вищевказаними постановами та оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-19 (далі - Закон №1404) дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 вказаного Закону).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Згідно ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначає відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається із платіжного доручення №391 від 07 травня 2018 року позивачу виплачено кошти в сумі 49 413,51 грн. згідно виконавчого листа № 813/194/17.

Як вбачається із постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року прокуратуру було зобов»язано здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача , виходячи з надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років,

Представником третьої особи надано суду розрахунковий лист за грудень 2016 року ( згідно рішення суду), з якого вбачається, що позивачу проведено перерахунок грошового забезпечення за грудень 2016 року, виходячи з надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (3885,00 +135+1554,00=5574грн), грошове забезпечення позивача за грудень 2016 року становить 35673,60 грн.

Після проведення такого перерахунку, позивачу проведено перерахунок матеріальних допомог на оздоровлення за 2016 рік та для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік в розмірі грошового забезпечення за грудень 2016 року в розмірі 35673,60 грн. кожна.

Так як, позивачу у грудні 2016 року були виплачені такі допомоги в сумі 10590,60 грн. кожна, позивачу платіжним дорученням було перераховано 49 413,51 грн. за відрахуванням військового збору в розмірі 1,5% ( 752,49 грн.).

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідачем оскаржувані постанови винесені у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо посилань позивача про неправомірне відрахування військового збору суд зазначає, що на відповідача не покладено обов»язку перевіряти нараховані відрахування до бюджету, а тому суд не надає оцінку даним обставинам.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Таким чином, оскаржені постанови є такими, що прийняті державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( 01001 м.Київ, вул..Городецького,13), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Військова прокуратура Західного регіону України ( 79007 м.Львів вул..Клепарівська,20) про скасування постанов відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

У судовому засіданні 17.09.2018 р проголошено повний текст рішення.

Суддя Кухар Н.А.