Рішення № 76504547, 07.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року № 810/817/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

20 лютого 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 5 липня 2018 р.):

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", Положення про управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації (затвердженого розпорядженням від 1 квітня 2013 р. № 129), охоронного договору щодо збереження пам'ятки архітектури НОМЕР_1;

- зобов'язання відповідача звернутись до Білоцерківської міської ради/Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради/виконавчого комітету Білоцерківсько міської ради/постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Білоцерківської міської ради з рекомендаціями (з урахуванням норм пам'яткоохоронного законодавства, санітарних, будівельних, екологічних нормативів, та проектної документації) щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою складання документів, які посвідчують право оренди на земельну ділянку для розміщення пам'ятки архітектури АДРЕСА_1

- зобов'язання відповідача звернутись до ДАБІ у місті Біла Церква з вимогою: провести перевірку на предмет законності забудови в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1; у разі виявлення порушення - накласти штраф на відповідальних осіб та звернутись до суду з позовом про знесення (демонтаж) незаконно побудованих об'єктів нерухомого майна;

- зобов'язати відповідача звернутись до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом незаконного будівництва та внесення недостовірних відомостей до декларації на початок будівництва в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а ухвалою названого суду від 8 серпня 2018 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2003 р., є власником пам'ятки архітектури місцевого значення "Електростанція" (охоронний номер НОМЕР_1). 16 лютого 2004 р. між позивачем та сектором по охороні пам'яток містобудування та архітектури було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 23/1, згідно з яким позивач зобов'язаний утримувати пам'ятку (її частину) в належному санітарному, протипожежному і технічному стані, не допускати нового будівництва, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони. Стверджував, що позбавлений можливості утримувати у належному стані територію пам'ятки, так як в межах навколишньої території знаходяться орендарі, які уклали договори оренди земельної ділянки без погодження з відповідачем. Зазначив, що з метою виконання охоронного договору йому необхідно отримати погодження/рекомендації для розробки проекту землеустрою на земельну ділянку, на якій знаходиться пам'ятка архітектури.

Відповідач у судове засідання не прибув, письмового відзиву не подав.

14 серпня 2018 р. представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин у судовому засіданні 6 вересня 2018 р. суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач з 17 червня 1997 р. є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 11).

24 жовтня 2003 р. між позивачем (покупець) та відкритим акціонерним товариством "Білоцерківський електроремонтний завод" (продавець) було укладено договір купівлі- продажу (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно з п. 1 вказаного договору продавець зобов'язувався передати у власність покупця будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

головний корпус з виробничими площами та адміністративним приміщенням (контора) площею 1385, 9 м2 ;

приміщення зборки та розборки електродвигунів, площею 205,1 м2 .

29 жовтня 2003 р. за позивачем зареєстровано право приватної власності на вказані вище нежитлові будівлі, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія ВВА № 308215 (т. 1 а.с. 14).

16 лютого 2004 р. між сектором по охороні пам'яток містобудування та архітектури та позивачем було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 23/1, згідно з яким позивач зобов'язувався використовувати пам'ятку архітектури виключно під адміністративне приміщення, виробниче приміщення; здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління пам'ятки (її частини) після письмової згоди органу охорони; утримувати пам'ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані (т. 1 а.с. 21-23).

12 листопада 2008 р. рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 879 було затверджено проект коригування історико-архітектурного опорного плану, проекту визначення зон охорони пам'яток та межі і режимів використання історичних ареалів м. Біла Церква Київської області, в п. 4 під номером 16 якого зазначено пам'ятку архітектури місцевого значення "Електростанція" за адресою: АДРЕСА_1, рік будівництва 1928, охоронний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 15-18).

29 липня 2010 р. між Білоцерківською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди землі № 167 (т. 1 а.с. 33-37).

Згідно з п.п. 1, 2 вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення існуючих виробничих приміщень з адміністративним корпусом та складських приміщень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 3 договору № 167 на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: нежитлова капітальна будівля, а також інші об'єкти інфраструктури: електропостачання, водопостачання, каналізація.

Як убачається з п. 4 вказаного договору, земельна ділянка передається в оренду разом з нежитловою капітальною будівлею (т. 1 а.с. 33).

Згідно з п. 8 договору № 167, договір укладено на термін 5 років.

12 березня 2012 р. між позивачем (орган охорони) та відповідачем (користувач, власник) було укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 12/02-02 (т. 1 а.с. 24-26).

Згідно з п. 1 вказаного договору користувач (власник) бере на себе зобов'язання щодо охорони нежитлової будівлі пам'ятки архітектури місцевого значення "Електростанція", охоронний номер АДРЕСА_1

Вимогами п. 5 вказаного договору визначено, що користувач (власник) несе відповідальність за рухоме та нерухоме майно, що належить до пам'ятки.

Крім того, вказаним пунктом визначено обов'язки користувача, до яких, зокрема, віднесено:

- використовувати пам'ятку архітектури виключно під адміністративне приміщення, виробниче приміщення;

- утримувати територію пам'ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці. Не робити прибудов до пам'ятки, не переробляти її як ззовні, так і всередині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони;

- негайно повідомляти орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам'ятці (її частині), і своєчасно вживати заходів для приведення пам'ятки (її частини) в належний стан (т. 1 а.с. 25).

6 липня 2017 р. відповідачем було видано наказ "Про затвердження межі і режими використання зон охорони пам'ятки архітектури місцевого значення" № 46/01-07, п. 1 якого затверджено межі і режими використання зон охорони пам'ятки архітектури місцевого значення "Електростанція" (охоронний номер НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 19).

До того ж 29 березня 2016 р. Київським обласним центром охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини відповідача було складено акт обстеження, яким зафіксовано триваючі порушення в межах охоронної зони пам'ятки архітектури (т. 1 а.с.132-135).

Крім того, у скарзі на адресу Міністерства культури України, Київської обласної державної адміністрації та відповідача від 12 грудня 2017 р. вих. № 24 позивач зазначив, що у період 2016-2017 р.р. він як власник пам'ятки архітектури неодноразово звертався до відповідача з проханням вирішити спірні ситуації, які виникають в межах охоронної зони, зокрема, стосовно:

- незаконного будівництва в межах охоронної зони - демонтажу об'єкта нерухомого майна, яке експлуатується без погоджень, дозволів та відповідності ДБН;

- знаходження пам'ятки архітектури без земельної ділянки в межах охоронної зони, оскільки Білоцерківська міська рада відмовила у задоволенні заяви про укладення договору оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 39-45).

У зв'язку з тим, що відповідачем не вчинено жодних дій для врегулювання вказаних питань, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про охорону культурної спадщини" від 8 червня 2000 р. № 1805-III (далі - Закон № 1805-III) та Положенням про Управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 1 квітня 2013 р. № 129 (далі - Положення).

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 1805-III визначено значення термінів, які вживаються у вказаному Законі, зокрема:

пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання

руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;

предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою;

зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 названого Закону державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Вимогами ст. 5 Закону № 1805-III визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Правовий статус, повноваження та обов'язки відповідача визначено Положенням.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

В межах даної адміністративної справи позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Закону № 1805-III, Положення та охоронного договору щодо збереження пам'ятки архітектури НОМЕР_1 Проте, ні в позовній заяві, а ні у судовому засіданні представник позивача не уточнив, які саме норми цих нормативно-правових актів він вважає невиконаними відповідачем. Тобто, позовні вимоги в цій частині не конкретизовано.

У судовому засіданні судом встановлено та визнано позивачем, що правовий спір стосується саме земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка архітектури НОМЕР_1

Як вже зазначалося, 29 липня 2010 р. між Білоцерківською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди землі № 167 (т. 1 а.с. 33-37).

Згідно з п.п. 1, 2 вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення існуючих виробничих приміщень з адміністративним корпусом та складських приміщень, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 3 договору № 167 на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: нежитлова капітальна будівля, а також інші об'єкти інфраструктури: електропостачання, водопостачання, каналізація.

Як убачається з п. 4 вказаного договору, земельна ділянка передається в оренду разом з нежитловою капітальною будівлею (т. 1 а.с. 33).

Згідно з п. 8 договору № 167, договір укладено на термін 5 років.

При цьому, судом встановлено, що вказаний договір оренди продовжено не було.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/451/17 позивачу було відмовлено у позові до Білоцерківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство культури України, відповідач у даній адміністративній справі та Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини про скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії.

Зокрема, цим рішенням встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати п.п. 2.3. п. 2 рішення сесії Білоцерківської міської ради від 22 грудня 2016 р. № 424-22-VII «Про поновлення договорів оренди землі», яким відмовлено позивачу в поновленні договору оренди землі від 29 липня 2010 р. № 167;

- зобов'язати Білоцерківську міську раду розглянути звернення позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку та надання земельної ділянки в оренду в розмірі 0,6064 га (в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

Проте, "враховуючи відсутність доказів того, що позивач звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов'язання Білоцерківської міської ради розглянути звернення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку та надання земельної ділянки в оренду в розмірі 0,6064 га (в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

Вказане рішення набрало законної сили 24 квітня 2017 р., що підтверджується відповідною відміткою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (реєстраційний номер 65940799).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд вважає доведеною відсутність у позивача в оренді земельної ділянки в розмірі 0,6064 га в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1 по АДРЕСА_1

Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження відповідача визначені Положенням.

Зокрема, згідно з вимогами п. 7 названого Положення завданням управління відповідно до покладених на нього повноважень у галузі культури, зокрема, є:

- здійснення контролю за:

збереженням і переміщенням культурних цінностей, включених до Державного реєстру національного культурного надбання, Музейного фонду; дотриманням законодавства щодо прав національних меншин, свободи світогляду і віросповідання та про релігійні організації, узагальнення практики його застосування; виконанням Закону України „Про охорону культурної спадщини", інших нормативно - правових актів про охорону культурної спадщини; дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень (п. 7.7);

- визначення меж територій пам'яток культурної спадщини місцевого значення та затвердження їх зон охорони (п. 7.26);

- встановлення режиму використання пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх територій, зон охорони (п. 7.27);

- надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках культурної спадщини місцевого значення (крім пам'яток археології), їх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об'єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 7. 33);

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України „Про охорону культурної спадщини" дозволів або з відхилення від них (п. 7.35);

- укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (п. 7.36);

- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам'яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт (п. 7.37);

- застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України „Про охорону культурної спадщини" (п. 7.39).

Крім того, як вже зазначалося, згідно з вимогами ст. 1 Закону № 1805-III зони охорони пам'ятки - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Судом встановлено, що відповідачем було видано позивачу паспорт на об'єкт культурної спадщини охоронний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 28-31).

Як убачається з тексту вказаного паспорту, об'єктом культурної спадщини є електростанція; вид - об'єкт архітектури; тип - споруда; категорія пам'ятки - місцевого значення (т. 1 а.с. 28).

Згідно з п. 4 вказаного паспорту об'єкт узято на державний облік та визначено категорію пам'ятки Рішенням Київського обласного виконавчого комітету 24 квітня 1990 р. № 67 (т. 1 а.с. 28).

Відповідно до п. 15 паспорту "Зони охорони пам'ятки", а саме, графи "короткий опис меж зон охорони із зазначенням площі кожної", зона охорони Електростанції - зона охорони пам'ятки архітектури, що розташована поза межами комплексних охоронних зон, в зоні регульованої забудови (т. 1 а.с. 28-31).

Статус земель, які знаходяться навколо пам'ятки архітектури, визначено кадастровим планом ВАТ "Білоцерківський електроремонтний завод" стосовно вказаної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складеним Білоцерківським центром державного земельного кадастру 17 січня 2004 р. (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до названого кадастрового плану землі навколо пам'ятки архітектури є землями загального користування (т. 1 а.с. 32).

Наведене свідчить, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка, на його думку, виявилась у невиконанні відповідачем вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини", Положення про управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації (затвердженого розпорядженням від 1 квітня 2013 р. № 129), охоронного договору щодо збереження пам'ятки архітектури НОМЕР_1 саме стосовно використання іншими особами земельної ділянки, яка не перебуває в оренді позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача (щодо невиконання вимог Закону № 1805-III, Положення та охоронного договору щодо збереження пам'ятки архітектури НОМЕР_1) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, судом встановлено таке.

У межах даної адміністративної справи позивач також просить суд зобов'язати відповідача:

1) звернутись до Білоцерківської міської ради/Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради/виконавчого комітету Білоцерківсько міської ради/постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Білоцерківської міської ради з рекомендаціями (з урахуванням норм пам'яткоохоронного законодавства, санітарних, будівельних, екологічних нормативів, та проектної документації) щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою складання документів, які посвідчують право оренди на земельну ділянку для розміщення пам'ятки архітектури АДРЕСА_1

2) звернутись до ДАБІ у місті Біла Церква з вимогою: провести перевірку на предмет законності забудови в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1; у разі виявлення порушення - накласти штраф на відповідальних осіб та звернутись до суду з позовом про знесення (демонтаж) незаконно побудованих об'єктів нерухомого майна;

3) звернутись до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом незаконного будівництва та внесення недостовірних відомостей до декларації на початок будівництва в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звернутись до Білоцерківської міської ради/Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради/виконавчого комітету Білоцерківської міської ради/постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Білоцерківської міської ради з рекомендаціями (з урахуванням норм пам'яткоохоронного законодавства, санітарних, будівельних, екологічних нормативів, та проектної документації) щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою складання документів, які посвідчують право оренди на земельну ділянку для розміщення пам'ятки архітектури НОМЕР_1 (АДРЕСА_1), судом встановлено таке.

21 грудня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо розробки проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для укладення договору оренди земельної ділянки, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівлю, на якій знаходиться пам'ятка архітектури НОМЕР_1 (Електростанція) з метою укладення договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 46-48).

26 грудня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідача звернутись до Білоцерківської міської ради/Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради/виконавчого комітету Білоцерківської міської ради/постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Білоцерківської міської ради з рекомендаціями (з урахуванням норм пам'яткоохоронного законодавства, санітарних, будівельних, екологічних нормативів, та проектної документації) щодо розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою складання документів, які посвідчують право оренди на земельну ділянку для розміщення пам'ятки архітектури НОМЕР_1 (АДРЕСА_1).

При вирішенні справи судом враховано таке.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Наведене свідчить, що чинним законодавством не передбачено такого повноваження відповідача як звернення до Білоцерківської міської ради/Центру надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради/виконавчого комітету Білоцерківської міської ради/постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою Білоцерківської міської ради з рекомендаціями (з урахуванням норм пам'яткоохоронного законодавства, санітарних, будівельних, екологічних нормативів, та проектної документації) щодо розробки проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, а отже, у відповідача відсутні повноваження на вчинення дій, які позивач просить суд зобов'язати його вчинити.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звернутись до ДАБІ у місті Біла Церква з вимогою: провести перевірку на предмет законності забудови в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1; у разі виявлення порушення - накласти штраф на відповідальних осіб та звернутись до суду з позовом про знесення (демонтаж) незаконно побудованих об'єктів нерухомого майна, судом враховано таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини (п. 1 вказаної норми);

- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (п. 6 вказаної норми);

- погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України (п. 10 вказаної норми);

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них (п. 14 вказаної норми);

- здійснення інших повноважень відповідно до закону (п. 23 вказаної норми).

Тобто, вказаними нормами чинного законодавства не передбачено повноважень відповідача на звернення до ДАБІ з вимогою щодо проведення перевірки на предмет законності забудови в межах охоронної зони пам'ятки архітектури, а отже, у відповідача відсутні повноваження на вчинення дій, які позивач просить суд зобов'язати його вчинити.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звернутись до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження за фактом незаконного будівництва та внесення недостовірних відомостей до декларації на початок будівництва в межах охоронної зони пам'ятки архітектури НОМЕР_1, судом враховано таке.

Відповідно до вимог п. 7.3 Положення управління забезпечує захист об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Згідно з вимогами п. 7. 35 Положення до повноважень відповідача належить видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках культурної спадщини, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України „Про охорону культурної спадщини" дозволів або з відхилення від них.

Проте, даною нормою не передбачено обов'язку відповідача звернутись до правоохоронних органів із заявою про відкриття кримінального провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач просить суд зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити дії, які не віднесені до його повноважень чинним законодавством.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги надані позивачем копії платіжних доручень про сплату орендної плати за землю згідно договору № 845, оскільки вони жодним чином не підтверджують продовження строку дії договору оренди землі № 845.

Водночас, суд також не приймає до уваги посилання позивача на обставини, викладені у позовній заяві, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, проте, позивачем цього зроблено не було.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.