Рішення № 76504546, 31.08.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2018 року № 810/2816/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2018 №58.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею було отримане рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу, а також лист про надання переліку активів для опису, в якому, зокрема, було повідомлено, що згідно даних карток особових рахунків за нею обліковується заборгованість у сумі 25000,00 грн. Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких, на думку контролюючого органу, виник податковий борг, були оскаржені нею у судовому порядку та рішеннями суду, які набрали законної сили - скасовані. Таким чином, позивач стверджує, що в неї відсутні узгодженні податкові зобов'язання, а тому, на її думку, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача позов не визнав, в письмовому відзиві, поданому до суду, зазначив, що посадові особи Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У лютому 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення від 27.02.2018 № 58 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

На підставі вказаного рішення, Головне управління ДФС у Київській області направило на адресу позивача лист від 27.02.2018 № 1030/10/10-36-52-03 про надання переліку активів для опису та повідомило, що станом на 15.02.2018, згідно даних інтегрованих карток платника податків, у ОСОБА_1 обліковується заборгованість по податкам на загальну суму 25000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 06.03.2018, позивач оскаржила його до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарги вищестоящим податковим органом було прийнято рішення від 02.05.2018 № 6289/к/99-99-17-05-14, яким рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2018 № 58 було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2018 № 58 було прийнято посадовими особами контролюючого органу на підставі даних ІТС "Податковий блок", згідно яких, станом на 15.01.2018, у ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у сумі 27243,25 грн., у тому числі 25000,00 грн. з транспортного податку з фізичних осіб та 2125,64 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, який виник через несплату граничним терміном грошових зобов'язань, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 29.06.2016 №78408-13 та від 28.07.2016 № 78689-13 відповідно.

Як убачається з пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, вказані податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 №78408-13 та від 28.07.2016 № 78689-13 були оскаржені нею у судовому порядку.

Так, суд встановив, що у червні 2016 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №78408-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його до суду. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 по справі №810/3213/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №78408-13. Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

У липні 2016 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 № 78689-13, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 1785,11 грн. за об'єкт житлової нерухомості, що перебуває у його власності.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржила його до суду. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2017 по справі №810/4174/16 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 № 78689-13. Вказане рішення набрало законної сили.

Як убачається з пояснень представника відповідача, зазначених у письмовому відзиві, скасовані судовими рішеннями суми податкових зобов'язань, були виключені посадовими особами контролюючого органу з інтегрованої картки платника податків позивача та їх дані приведено у відповідність до вимог чинного законодавства.

Водночас, представником відповідача в письмовому відзиві зазначено, що станом на 26.04.2018 у позивача обліковується податковий борг з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) у сумі 117,61 грн.

Судом встановлено, що зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води (крім рентної плати за спеціальне використання води водних об'єктів місцевого значення) у сумі 117,61 грн. було задеклароване ОСОБА_1, шляхом подання, 05.11.2013, податкової декларації до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Як убачається з письмових пояснень позивача, наявних в матеріалах справи, вказану податкову декларацію від 05.11.2013 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області вона подала помилково, тому у той же день (05.11.2013) подала податкову декларацію за місцем провадження господарської діяльності,- до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, у зв'язку з чим, 08.11.2013 подала до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області нову декларацію, в якій зазначила про відсутність податкових зобов'язань. Вказане підтверджується копіями податкових декларацій та квитанціями про їх отримання податковими органами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачено вищезазначене податкове зобов'язання до місцевого бюджету міста Конотоп, що підтверджується копіями квитанцій від 07.11.2013 № 01-782245, від 09.08.2013 № к28/9/94, від 30.04.2013 №к28/0/113 на загальну суму 117,61 грн. наявних в матеріалах справи.

Вважаючи оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2018 № 58 протиправним, позивач звернулась за захистом своїх справ, з даним позовом, до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного рішення від 27.02.2018 №58, стали податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 78408-13 та від 28.07.2016 №78689-13, а також податковий борг з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 117,61 грн.

Однак, як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 78408-13, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000,00 грн., на даний час знаходиться в процесі оскарження, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що податковий борг за цим податковим повідомленням-рішенням є не узгодженим.

При цьому судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 №78689-13, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на суму 2125,64 грн. визнано протиправним та скасовано постановою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо податкового боргу з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 117,61 грн., то судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що він своєчасно був сплачений позивачем, про що свідчать копії квитанцій наявних в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2018 № 58 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 704,80 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2018 року № 58 Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.