Рішення № 76501069, 14.09.2018, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/800/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 – на користь публічного акціонерного товариства „УКРСОЦБАНК”, заборгованість – 42 640 гривень 15 копійок, а саме:

- сума заборгованості за кредитом – 8 664 гривень;

- сума заборгованості за відсотками – 21 803 гривні 15 копійок;

- розмір інфляційних витрат за кредитом – 1 204 гривні 30 копійок;

- розмір інфляційних витрат за відсотками – 2 884 гривні 55 копійок;

- розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 2 374 гривні 67 копійок;

- розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків становить – 5 709 гривень 48 копійок.

Стягнути солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства „УКРСОЦБАНК” витрати по сплаті судового збору у сумі 1762 гривні.

Провадження у справі відкрито в частині позовних вимог, а саме в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, заборгованості за відсотками за період з 03 жовтня 2010 року та пені за період з 03 жовтня 2010 року.

Відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками в сумі 7178 гривень 79 копійок за період по 03 жовтня 2010 року, пені в сумі 2105 гривень 95 копійок.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачів на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що 13 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №111 відповідно до якого АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” надав ОСОБА_1 кредит в сумі 9900 гривень з кінцевою датою погашення 11 березня 2009 року із відсотковою ставкою 23% річних.

Згідно п.3.3.6 Договору Позичальник зобов’язаний повернути в повному обсязі Кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін визначений п.1.1 цього Договору, тобто до 11 березня 2009 року.

Згідно п.4.1 Договору у разі прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених, а також прострочення строків повернення Кредиту, Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Вказані обставини стверджуються копією кредитного договору №111 укладеним між АКБ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 13 березня 2007 року,

З метою забезпечення повернення даного кредиту та відсотків за користування ним, між Кредитором, позичальником та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки №11 від 13 березня 2007 року.

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом а також можливих штрафних санкцій.

Вказані обставини стверджуються договором поруки №111 укладеним між АКБ „Укрсоцбанк”, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 13 березня 2007 року.

Відповідач ОСОБА_1 неналежно виконував взяті на себе зобов’язання, що призвело до простроченої заборгованості по платежам.

Згідно рішення Кельменецького районного суду від 03 жовтня 2011 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовну заяву задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” 8664 гривні в рахунок стягнення заборгованості за кредитом, 7178 гривень 79 копійок заборгованості за відсотками за користування кредитом, 2105 гривень 95 копійок пені. Заборгованість по відсотках та пені нараховано за період по 03 жовтня 2010 року. Вказані обставини стверджуються рішенням Кельменецького районного суду пор справі №2-40/11 від 03 жовтня 2011 року.

Згідно до ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

У відкритті провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками в сумі 7178 гривень 79 копійок за період по 03 жовтня 2010 року, пені в сумі 2105 гривень 95 копійок було відмовлено ухвалою судді від 11 липня 2018 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи із наступного.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 порушив право банку на своєчасне повернення кредиту та процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов’язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом. Ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604- 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, що передбачено ст. ст. 599 ЦК України.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, саме по собі закінчення терміну на який був наданий кредит, якщо кошти не були повернені, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Виходячи з аналізу норм ст. ст. 11, 12, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день прийняття судового рішення.

У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що відповідачі своєчасно виконали грошове зобов'язання за вказаним вище договором і не порушували умов договорів, а відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтвердили ту обставину, що відповідно до ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України вони сплатили борг.

Таким чином з ОСОБА_1 на користь ПАТ „Укрсоцбанк” слід стягнути 2374 гривні 67 копійок пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1204 гривні 30 копійок інфляційних втрат за кредитом та 932 гривні 42 копійки інфляційних втрат за відсотками.

Суд вважає , що у стягненні відсотків за період з 03 жовтня 2010 року слід відмовити виходячи із наступного.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 („Позика”) глави 71 („Позика. Кредит. Банківський вклад”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 11 березня 2009 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 11 березня 2009 року відповідач ОСОБА_1 мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця. Починаючи з 11 березня 2009 року, відповідач ОСОБА_1 мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Таким чином у стягненні відсотків за період з 03 жовтня 2010 року слід відмовити.

Враховуючи наведе, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 932 гривні 42 копійки інфляційних втрат за відсотками. Така сума розрахована виходячи із суми заборгованості по відсотках нарахованих за період до 03 жовтня 2010 року, тобто 7178 гривень 79 копійок яка стягнута рішення Кельменецького районного суду від 03 жовтня 2011 року. Інфляційні втрати розраховані за період з березня 2017 року по лютий 2018 року згідно до позовних вимог.

Суд вважає, що у стягненні коштів із поручителя ОСОБА_2 слід відмовити виходячи з наступного.

Зокрема, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником (ч.1 ст.553 ЦК).

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя.

Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Отже, порука — це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Сторони в кредитному договорі узгодили строк виконання основного зобов’язання у повному обсязі до 20 лютого 2009 року.

Передбачений ч.4 ст.559 цього кодексу 6-місячний строк підлягає обчисленню від цієї дати.

ПАТ „Укрсоцбанк” звернулося з позовними вимогами до ОСОБА_2 з пропуском 6-місячного строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 слід задовольнити частково. У задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.

Суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 380 гривень 82 копійки в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019, до ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання якого с. Бузовиця Кельменецького району Чернівецької області, вулиця Зелена будинок 36, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „Укрсоцбанк”, 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні 67 (шістдесят сім) копійок пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1204 (одну тисячу двісті чотири) гривні 30 (тридцять) копійок інфляційних втрат за кредитом, 932 (дев’ятсот тридцять дві) гривні 42 (сорок дві) копійки інфляційних втрат за відсотками та 380 (триста вісімдесят) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 14 вересня 2018 року.

Суддя: