Ухвала суду № 76500937, 17.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1289/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 5 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі:

суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2018 року (повний текст рішення складено 13 червня 2018 року) у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та визнання відсутності права; за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., треті особи на стороні відповідача Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи на стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_5, нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., треті особи на стороні відповідача Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_3, нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я., треті особи на стороні відповідача Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_3 подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування своєї заяви зазначила, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 нежитлові приміщення торгівельного комплексу офіс №1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м. та повернуто їх ПАТ «Укрсоцбанк», скасовано державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об'єкту 37099164) за ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на нежитлові приміщення торгівельного комплексу офіс №1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м. В решті вимог відмовлено.

Дане судове рішення набрало законної сили.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги банку суд виходив з того, що право власності на спірне майно, яке заявник разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23 серпня 2012 року набула згідно договору купівлі-продажу укладеному з ОСОБА_7 та посвідченим приватним нотаріусом Довгань О.Я., було набуте ОСОБА_7 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року, та в якому було вказано, що власником всього торгівельного комплексу площею 9145, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі й спірних приміщень площею 165, 6 кв.м., є ПАТ «Укрсоцбанк».

Зазначає, що 08 лютого 2018 року їй стало відомо про те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року касаційна скарга ОСОБА_7 задоволена повністю, а заявника ОСОБА_3 задоволено частково. За результатами розгляду рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року скасовано, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року залишено в силі.

Таким чином підставою для перегляду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.06.2017 року за нововиявленими обставинами є скасування рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року, яке в свою чергу стало підставою для його ухвалення.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила суд задовольнити заяву за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та визнання відсутнім у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 права власності на нежитлові приміщення торгівельного комплексу №1 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 165 кв.м.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2018 року заяву задоволено.

Скасовано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2017 року.

Ухвалено нове рішення по справі, яким в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та визнання відсутності права відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_8 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що скасування рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року у справі №2314/4520/12, яким рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2012 року в частині визнання за ОСОБА_11 права власності на частину (165,6 кв.м.) торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності скасовано, є нововиявленою обставиною, оскільки при ухваленні рішення 14 червня 2017 року Придніпровський районний суд м. Черкаси обґрунтовував своє рішення скасованим рішенням апеляційного суду Черкаської області.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на необґрунтованість рішення суду та ухвалення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про перегляд рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2017 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування апеляційної скарги банк зазначає, що наявність рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року, яким було визнано за ОСОБА_7 право власності на частку нерухомого майна загальною площею 165,6 кв.м., які згідно технічного паспорту на будівлю розташовані на першому поверсі торгівельного центру, розташованого за адресою АДРЕСА_1, не є єдиним доказом, на підставі якого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог банку у даній справі, тобто його врахування судом не мало б наслідком прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте.

Крім того, апелянт звертає увагу на ту обставину, що у зв'язку із скасуванням рішення у даній справі, виникла ситуація за якої відбулась подвійна реєстрація права власності на один і той же об'єкт нерухомості: за банком, який відповідно до Постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2011 року у справі №02/5026/1266/2011, набув право власності на весь торгівельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 9 145,2 кв.м. (в яку входить частина нерухомого майна загальною площею 165,6 кв.м.) та відповідачами у вказаній справі, яким належатиме частина нерухомого майна загальною площею 165,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що саме скасоване рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року було покладено в основу рішення від 14 червня 2017 року, оскільки після посилання на вказане рішення апеляційної інстанції, суд прийшов до висновку, що власником всього торгівельного комплексу площею 9145,2 кв.м., в тому числі і спірних приміщень площею 165,6 кв.м. є ПАТ «Укрсоцбанк». При цьому підставою для подання вказаного позову банком стала саме наявність рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року.

ОСОБА_7 в свою чергу також подав відзив на апеляційну скаргу банку, в мотивування якого зазначив, що аргументи і доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки скасування рішення суду апеляційної інстанції є підставою для перегляду даної справи за нововиявленими обставинами та скасування рішення суду, яке було ухвалено на підставі скасованого судом вищої інстанції рішення.

Заслухавши учасників справи, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» укладено кредитний договір №895/08-033, а також 895/08-070 від 16.06.2005 року, Генеральний договір про здійснення кредитування №895/09.2-085 від 13 липня 2007 року, Генеральний договір про здійснення кредитування №25.1-09/11-13 від 21 серпня 2009 року з подальшими змінами та доповненнями.

З метою забезпечення виконання ПП «Бізнес-Гранд», як позичальником за вказаними кредитними договорами своїх зобов'язань перед кредитором за цими договорами, сторонами укладено іпотечні договори, зокрема: Іпотечний договір № ІП 1-895/08-033 від 18 квітня 2006 року з додатковими угодами до нього, за яким Іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: торгівельний комплекс площею 9145,2 кв.м. (літера інвентарної справи А-2, А1-2), дахова котельня літера інвентарної справи В), огорожа (№1-3), замощення (І, ІІ), що належить Іпотекодавцю на праві на праві власності, та трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності і знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

У зв'язку з неналежним виконанням ПП «Бізнес-Гранд» зобов'язань за кредитними договорами Банк звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року у справі №02/5026/1266/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10 травня 2011 року, визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на майно за іпотечним договором №ІП 1-895/08-033 від 18 квітня 2006 року, предметом якого є: торгівельний комплекс площею 9145, 2 кв.м. (літера інвентарної справи А-2, А1-2), дахова котельня (літера інвентарної справи В), огорожа (№1-3), замощення (І, ІІ), та трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

11 квітня 2013 року право власності банку на вказаний об'єкт нерухомості зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною інформаційної довідкою за №81951856 від 07 березня 2017 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року у справі №2314/4520/12 задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 до ПП «Бізнес-Гранд» та визнано за ОСОБА_7 право власності на частку нерухомого майна, а саме на приміщення 1-56, площею 156,5 кв.м.; 1-57, площею 5,2 кв.м.; 58 - площею 2 кв.м. та 59 - площею 1,9 кв.м., а всього загальною площею 165, 6 кв.м., які згідно технічного паспорту на будівлю розташовані на першому поверсі торгівельного центру, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Визнано частково недійсним свідоцтво на право власності серії НОМЕР_1 від 1.10.2008 року, видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради, щодо визнання за ПП «Бізнес-Гранд» на торгівельний комплекс, в частині приміщень: 1-56, 1-57, 58 та 59 (які зазначені на першому поверсі поверхового плану на будівлі літ. А2, А-1-2), виключивши їх з переліку будівель, які належать ПП «Бізнес-Гранд» з послідуючою реєстрацією права власності за ОСОБА_7

10 липня 2012 року ОСОБА_7 зареєстрував за собою право власності на частину приміщення першого поверху з №1-56 до №1-59 площею 165,6 кв.м. торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1.

23 серпня 2012 року вказане спірне нерухоме майно загальною площею 165,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було відчужене ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Довгань О.Я. за реєстраційним номером 1904 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є спільними частковими (по 1/3 частці) власниками та володільцями.

02 лютого 2017 року рішенням апеляційного суду Черкаської області у справі №2314/4520/12 апеляційну скаргу банку задоволено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на частину (165,6 кв.м.) торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та визнання частково недійсним свідоцтва на право власності скасовано.

При зверненні з позовом до суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності та визнання відсутності права, ПАТ «Укрсоцбанк» як на правову підставу, посилалося на ч. 1 ст. 388 ЦК України у відповідності до якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, в тому числі якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

При цьому, як на підтвердження свого права на зазначене нерухоме майно вказувало на наявність постанови Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року у справі №02/5026/1266/2011, якою визнано за банком право власності на майно за іпотечним договором № ІП 1-895/08-033 від 18.04.2006 року, предметом якого є торгівельний комплекс площею 9145, 2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та на рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року у справі №2314/4520/12, яким скасовано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на частину (165,6 кв.м.) торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 та визнано частково недійсним свідоцтво на право власності.

Ухвалюючи рішення від 14 червня 2017 року про часткове задоволення зазначених вимог банку, суд керувався тим, що власником всього торгівельного комплексу площею 9145,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, в тому числі і спірних приміщень площею 165, 6 кв.м. є ПАТ «Укрсоцбанк», що підтверджується як постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року, так і рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року.

20 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка обґрунтована тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року касаційна скарга ОСОБА_7 задоволена повністю, касаційна скарга ОСОБА_3 частково. За результатами розгляду рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року скасовано, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 20112 року залишено в силі.

Таким чином, за ОСОБА_7 визнано право власності на частку нерухомого майна, а саме на приміщення 1-56, площею 156,6 кв.м.; 1-57, площею 5,2 кв.м.; 58 - площею 2 кв.м. та 59 - площею 1,9 кв.м., а всього загальною площею 165, 6 кв.м., які розташовані на першому поверсі торгівельного за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року є новим доказом, а не нововиявленою обставиною. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року не було єдиною підставою для прийняття рішення у даній справі.

Колегія суддів, перевіривши вказані доводи апелянта приходить до висновку про їх помилковість з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

З аналізу правової норми, яка регулює перегляд справи за нововиявленими обставинами необхідно прийти до висновку, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року в даній справі є саме нововиявленою обставиною, оскільки рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 лютого 2017 року було підставою для задоволення вимог банку щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому було встановлено відсутність будь-яких прав на спірне нерухоме майно у ОСОБА_7

У зазначеній ухвалі суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийшов до висновку, що ОСОБА_7 виконав всі умови договору інвестиції на новостворене майно, яке прийнято до експлуатації, але не може реалізувати своє законне право власності шляхом його державної реєстрації у зв'язку із реєстрацією ПП «Бізнес-Гранд» права власності на весь комплекс будівлі і укладення іпотечного договору, а тому є законні підстави для визнання за ним права власності на частку нерухомого майна, а саме на приміщення 1-56, площею 156,5 кв.м.; 1-57, площею 5,2 кв.м.; 58 - площею 2 кв.м. та 59 - площею 1,9 кв.м., а всього загальною площею 165, 6 кв.м., які згідно технічного паспорту на будівлю розташовані на першому поверсі торгівельного центру, розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином за ОСОБА_7 визнано право власності на вищевказане майно, що є нововиявленою обставиною у даній справі, оскільки банк просив суд витребувати саме нежитлові приміщення торгівельного комплексу офіс №1 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 165,6 кв.м., право власності на які правомірно набуто ОСОБА_7

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

(ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до частини 1 стаття 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3, оскільки зазначені нею обставини є істотними для справи, впливають на правомірність ухваленого судом рішення.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовленим повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова