Рішення № 76500583, 11.09.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5347/18

Номер провадження2-а/711/278/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді: Позарецька С.М.

при секретарі Василенко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області в особі поліцейського роти № З батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Тараненка Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Черкаській області в особі поліцейського роти № З батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Тараненка С.Ю. про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 23.06.2018р. о 06-15 на 11 км автошляху Н-16 (Золотоноша-Черкаси-Сміла) позивач був зупинений інспектором Тараненко С.Ю., який повідомив про те, що ним не виконані вимоги дорожнього знаку 3,25 (обгін заборонено), але почувши заперечення, почав сперечатися із позивачем і звинувачувати у порушенні ПДР, після чого зажадав отримати від позивача посвідчення водія, техпаспорт на автомобіль н.з.НОМЕР_1, який він керував та поліс обов»язкового страхування ЦПВ власників наземним ТЗ.

Техпаспорт та посвідчення водія позивач передав інспектору одразу, а поліс почав шукати в автомобілі, оскільки ним крім нього користується ще й дружина ОСОБА_3, яка не одразу згадала місце знаходження такого документу. Трохи почекавши, поліцейський зробив висновок, що поліс відсутній та повідомив, що у разі невизнання ним провини у порушенні вимоги дорожнього знаку 3,25, він притягне позивача до адмінвідповідальності за ненадання полісу. Після цього, незважаючи на прохання надати час для відшукування полісу, поліцейський пішов до свого службового автомобіля і згодом, повернувшись, зачитав постанову про притягнення позивача до адмінвідповідальності за невиконання вимоги дорожнього знаку 3.25 та те, що він не мав полісу. Потім поліцейський запропонував надати пояснення з приводу притягнення до адмінвідповідальності.

При цьому, позивач вказує, що йому не було роз»яснено прав. Крім того, подія була зафіксована не в автоматичному режимі.

Після вручення йому постанови про. накладення адмінстягнення, дружина у сумочці знайшла поліс №АМ/5946976 від 30.03.2018р. Крім того, на автомобілі був стікер страхової групи ТАС», який дійсний до 30.03.2019 року, але на це уваги поліцейський не звернув.

Отже, позивач вважає дії інспектора Тараненко С.Ю. такими, що грубо порушують його права, оскільки не були дотримані вимоги ст.ст. 279, 283 КУпАП.

Таким чином, позивач просить суд, - постанову від 23.06.2018р. серія ВР №089503 скасувати, а справу паро адмінправопорушення, закрити.

Ухвалою суду від 06.07.2018р. позовна заява прийнята до провадження та вирішено розгляд справи провести у позовному провадженні з особливостями, встановленими параграфом 2 глави 11 КАСУ.

Під час розгляду справи в якості третьої особи залучено Департамент патрульної поліції НП України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач Інспектор Тараненко С.Ю. позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Відзив на позов подано не було.

В судовому засіданні представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. З Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно- правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В судовому засіданні встановлено, що 23.06.2018р. інспектором патрульної поліції Тараненко С.Ю. винесено постанову серія ВР №089503 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч.І КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425грн. за те, що 23.06.2018р. о 06-15 на 11 км автошляху Н-16 (Золотоноша- Черкаси-Сміла) водій ТЗ н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не виконав вимоги дорожнього знаку 3.25 (обгін заборонено), а також за те, що він не мав полісу обов»язкового страхування ЦПВ власників наземних ТЗ, чим порушив п.п.2.1г' ПДР України.

У постанові зазначені пояснення водія про те, що він не згоден з викладеним; йому не були роз»яснені права, про що мається підписі ОСОБА_1

Крім того, до позову позивачем надано поліс АМ/5946976 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ від 30.03.2018 року., укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.1 «ґ» ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, в т.ч. поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Частиною 1 статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, передбачені частиною першою статті 126 КУпАП.

Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, в т.ч. передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до положень п, 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, ч. 1 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Слід зазначити, що Законом України від 14.07.2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до ст. 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП.

Зазначені норми права вказують на те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення. При цьому, не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються Протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не грунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому такі кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами, на яких в силу ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних та переконливих доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 73 КАС України, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи прирівнюються до доведеної невинуватості цієї особи.

Відсутність належних та допустимих доказів, в тому числі відеозапису фіксування факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення (про зазначені обставини зазначив позивач та підтвердив відповідач інспектор Тараненко С.Ю. в судовому засіданні), не дає можливості прийти до висновку про те, що позивач допустив порушення п.п. 2.1 ґ ПДР України та вимоги дорожнього знаку 3.25 ПДР України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав до суду жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 72 КАС України, доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, факт вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є недоведеним, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законним, внаслідок чого оскаржувана позивачем постанова піддягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 33, 126, 251, 252, 256, 258, 276, 279, 280, 283, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 6, 8, 9, 20, 77, 122, 222, 286, 227, 228, 241-246, 294, 295 КАС України, Правилами дорожнього руху України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії № ВР №089503 від 23.06.2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., винесену інспектором роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області Тараненко С.Ю., - скасувати.

Провадження по адміністративній справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 11.09.2018 року.

Головуючий: С. М. Позарецька