Постанова № 76500467, 13.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1065/18

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

13 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України щодо скасування рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 17.07.2017 року про відмову засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_2 у переведенні із Замкової виправної колонії (№58) до установи виконання покарань Житомирської області та зобов'язати відповідача повторно розглянути переведення засудженого до іншої установи виконання покарань.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 березня 2018 року відмовив у відкритті провадження по справі. Судове рішення мотивоване тим, що даний спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функції, як суб'єкта владних повноважень, а з вимогами щодо зміни місця відбування покарання засудженого ОСОБА_2, тобто порядку виконання вироку у кримінальному провадженні, тому такий спір не є публічно-правовим спором в розумінні КАС України і його необхідно вирішувати за правилами КПК України, а тому у відкритті провадження в даній справі слід відмовити.

Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що позовні вимоги позивача стосуються порядку виконання судового рішення у кримінальному провадженні, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у відкритті провадження по справі.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач звернувся з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування рішення Центральної комісії Міністерства юстиції України від 17 липня 2017 року про відмову засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_2 у переведені із Замкової виправної колонії (№58) до установи виконання покарань Житомирської області та зобов'язання Міністерства юстиції України повторно розглянути переведення засудженого до іншої установи виконання покарання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 1-2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.2 вказаної статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється зокрема на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Виконання судових рішень у кримінальному провадженні регулюється розділом VIII КПК України.

Статтею 237 КПК України визначений перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, зокрема:1) про відстрочку виконання вироку;2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;

4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;6) про звільнення від покарання за хворобою;7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України;11) про застосування покарання за наявності кількох вироків;12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді;13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України;13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Відповідно до частини 2 статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: 1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу; 2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13 2 частини першої статті 537 цього Кодексу; 3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу; 4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення доступу до правосуддя осіб, які утримуються в установах попереднього ув'язнення та виконання покарань» № 1491-VIII від 7 вересня 2016 року, який набрав чинності 08 жовтня 2016 року, у ст. ст. 537 та 539 КПК України внесені зміни, зокрема, ч. 1 ст. 537 КПК України доповнена п. 13-1: про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань, а ст. 539 ч. 9: розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

З матеріалів справи встановлено, що засуджений ОСОБА_2, оскаржує дії центральної комісії Міністерства юстиції України щодо відмови в переведенні його до іншої установи ближче до місця проживання його рідних, що проживають в Житомирській області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 93 КВК України, засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого.

Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 56 КВК України, особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.

Відповідно до частини 6 статті 57 КВК України, допускається переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого для розміщення засудженого за місцем проживання його близьких родичів за наявності поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому виправному центрі.

Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за поданням адміністрації виправного центру, погодженим з начальником відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та спостережною комісією.

Згідно п. 3 Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 27 лютого 2017 року № 680/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року за № 265/30133, центральна комісія - колегіальний орган, що утворюється у Міністерстві юстиції України, який розглядає скарги на рішення міжрегіональних комісій, здійснює направлення для відбування покарання окремо визначених осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.

Таким чином Центральна комісія Міністерства юстиції України є вищим органом, уповноваженим вирішувати питання переведення засуджених для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.

Враховуючи викладене можна зробити висновок, що вищевказаними нормами визначений чіткий перелік питань які вирішуються під час виконання вироку та визначений чіткий порядок підсудності розгляду їх судами.

Колегія суддів зазначає, що перелік питань щодо виконання вироку є виключним та визначеним статтею 537 КПК України, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються порядку виконання судового рішення у кримінальному провадженні, та що даний спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функції, як суб'єкта владних повноважень. Питання переведення засудженого до іншої установи в зв'язку з сімейними обставинами статтею 537 КПК не передбачений.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування рішення скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 18 вересня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.