Постанова № 76500428, 13.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2052/18

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата ухвалення рішення 22.05.2018 р.

Місце ухвалення: м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді - Шеметенко Л.П.

судді - Домусчі С.Д.

судді - Шевчук О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, що виразилась у порушенні Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення від 18.01.2018р., зобов'язання виконати вимоги ст.7 Закону України «Про звернення громадян» відносно звернення від 18.01.2018р. та стягнення з відповідача 50 000 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що в порушення вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян» Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не направило його звернення від 18.01.2018р. за належністю відповідному органу, а запропоновано ОСОБА_1 звернутися з приводу порушеного ним у зверненні питання до Головного управління ДФС в Одеській області. Бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань, оскільки унеможливила функціонування особистості позивача на конституційних засадах.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2018р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, що виразилась у не надісланні за належністю відповідному органу чи посадовій особі звернення позивача від 18.01.2018 р. з відповідним повідомленням ОСОБА_1 у строк, встановлений ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян». Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області на виконання вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення ОСОБА_1 від 18.01.2018р. переслати за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомити позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що Головним управлінням ДКСУ в Одеській області було своєчасно і об'єктивно розглянуто звернення позивача від 18.01.2018р., перевірено викладені в ньому факти та повідомлено громадянина про наслідки розгляду його заяви.

Апелянт вказує на те, що судом не враховано, що у зверненні позивача викладено питання, які, відповідно до ст.19-3 Податкового кодексу України, належать до компетенції державних податкових інспекцій, що свідчить про те, що подання ОСОБА_1 запиту саме до органів державної казначейської служби спрямовано на створення підстав для подальшого звернення до суду щодо отримання компенсації моральної шкоди.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.

18.01.2018р. ОСОБА_1 направив Голові Державної казначейської служби України запит на отримання інформації, в якому просив підтвердити, що ВАТ НВП «Каскад» було зареєстроване як платник податків, а також сплачувало податки.

24.01.2018р. (вих. №06-08/86-399) за відповідним дорученням Державної казначейської служби України, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на вказаний запит повідомлено позивача, що ведення обліку доходів державного та місцевих бюджетів у розрізі платників податків в органах Державної казначейської служби України згідно норм чинного законодавства не передбачено.

ОСОБА_1 поінформовано, що відповідно до ст.19-3 ПК України державні податкові інспекції формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб-платників податків, Єдиний банк даних про платників податків в органах Державної казначейської служби України, а також забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів. Зазначено, що з метою отримання інформації з порушеного у запиті питання, заявнику необхідно звернутися до Головного управління ДФС в Одеській області.

Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо невиконання ним вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку, що Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області встановивши, що порушені у зверненні ОСОБА_1 від 18.01.2018р. питання не входять до його повноважень, на виконання вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», зобов'язане було у термін не більше п'яти днів (тобто у строк до 23.01.2018р.) зазначене звернення переслати за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомити позивача. При цьому, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення моральної шкоди, зазначивши, що позивачем жодним доказом не підтверджено факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 50000 грн. та не зазначено за якими критеріями ОСОБА_1 її розраховував.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх правильними та такими, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 5 Закону передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Як вбачається зі змісту наданої Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області відповіді від 24.01.2018р. (вих. №06-08/86-399) на звернення ОСОБА_1 відповідачем фактично повідомлено заявника, що порушенні ним питання не підвідомчі Управлінню та запропоновано йому звернутися з метою отримання відповідної інформації до Головного управління ДФС в Одеській області.

З вказаного слідує, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області не дотримано вимог ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян», якою передбачено обов'язок органу державної влади переслати звернення особи за належністю відповідному органу у випадку, якщо порушенні у такому зверненні питання не входять до його повноважень, з наступним повідомленням про це заявника.

Бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є саме пасивна поведінка відповідного суб'єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Доводи апелянта про те, що Головним управлінням ДКСУ в Одеській області було своєчасно і об'єктивно розглянуто звернення позивача від 18.01.2018р., перевірено викладені в ньому факти та повідомлено громадянина про наслідки розгляду його заяви, спростовуються змістом його листа 24.01.2018р. (вих. №06-08/86-399), в якому відсутня інформація по суті поставленого питання.

Апелянт зазначає, що звернення ОСОБА_1 не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, у зв'язку з чим таке звернення повернено позивачу з відповідними роз'ясненнями.

Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта, оскільки повернення особі звернення з відповідними роз'ясненнями у зв'язку з відсутністю у ньому даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, може мати місце лише у випадку, якщо таке звернення підвідомче органу, до якого воно надійшло.

У даному ж випадку, апелянт не заперечує, що поставлені ОСОБА_1 у зверненні від 18.01.2018р. питання не підвідомчі органам ДКС України, а тому воно мало бути надіслане за належністю.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем подано звернення з метою подальшого подання позову до суду про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади є конституційним правом особи відповідно до ст.40 Конституції України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен здійснити розгляд звернення у чіткій відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.09.2018 р.

Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.А. Шевчук