Постанова № 76499796, 28.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 638/15746/15

Провадження № 22-ц/790/1136/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Кругової С.С.,

при секретарі - Прокопчук І.В.,

імена (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

інші учасники справи:

третя особа - Національний Банк України,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року у складі судді Омельченко К.О. за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Національний Банк України, про визнання протиправним та скасування штрафу, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Національний Банк України, про визнання договору припиненим, визнання протиправним та скасування штрафу, зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 14 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 0709/52/07-С. За умовами даного договору ВАТ «Кредитпромбанк» зобов'язувався відкрити відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 800000,00 доларів США. 26 червня 2013 року було замінено кредитора у зобов'язаннях, що діяли на підставі кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року та ВАТ «Кредитпромбанк» було замінено на АТ «Дельта Банк». З метою забезпечення взятих на себе зобов'язань позивачем, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХАЗАР» ЛТД передало у іпотеку відповідачу нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. У-З, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1184,2 кв.м. згідно іпотечного договору № 0709/52/І1/07-С від 14 серпня 2007 року.

Отримавши зазначені вище кошти, позивач протягом усього часу дії кредитного договору в повному обсязі та належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, жодного разу не звертався до банків з проханням пом'якшити умови кредитного договору змінити відсоткову ставку чи строк повернення грошових коштів, та здійснив повне повернення кредитних коштів достроково, незважаючи на усі складності пов'язані із курсовою різницею.

19 лютого 2015 року позивачем було проведено остаточний розрахунок за договором та на адресу ПАТ «Дельта Банк» було подано заяви (за вх. № 2874526 та вх. № 2874507) про надання позивачу довідки про повне виконання кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року та повернення оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке виступало забезпеченням за зазначеним кредитним договором та належить ТОВ фірма «ХАЗАР» ЛТД на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 22 червня 2006 року.

Станом на сьогоднішній день позивачем не отримано жодних підтверджень повного виконання ним умов кредитного договору, не було вилучено з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис № 3433 від 14 серпня 2007 року та оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке виступало забезпечення за зазначеним кредитним договором, не було повернуто заставодавцю.

Окрім того, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати нарахування штрафу у сумі 310 925,23 грн. здійснене публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за кредитним договором № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до змісту п. 3.12 кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року штраф у розмірі 3 % від загальної суми отриманих кредитних коштів за договором нараховується за порушення у вигляді ненадання своєчасно банку документів, у тому числі передбачених п. 3.5 договору - договори страхування (заставного майна, особистого страхування тощо), що не суперечить приписам ст. ст. 546, 549 ЦК України.

Разом з тим, договір, укладений між сторонами на споживчі цілі, тому на нього розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що - чинна на дату укладення кредитного договору й з незначними змінами чинна до цього часу) якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1)затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом та на придбання житла щонайменше на три календарні місяці: або

2)перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків: або

3)несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту;

4)іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Водночас, відповідачем не доведено, що невиконання позивачем умов п. 3.5 кредитного договору завдало будь-якої шкоди відповідачу, а тим більше призвело до позбавлення його того, на що він розраховував при укладенні договору (особливо якщо взяти до уваги, що кредит повернутий й відсотки сплачені). Вважає, що відповідач (ПАТ «Дельта Банк») не мав права нараховувати штраф, а дії відповідача з такого нарахування є протиправними.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано нарахування штрафу у сумі 310925 (триста десять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 23 коп., здійснене публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за кредитним договором № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року.

Зобов'язано публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, якою було забезпечено виконання кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року (згідно договору іпотеки № 3443 від 14.08.2007 року).

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» вчинити дії щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек записів щодо обтяження іпотекою нерухомого майна, що становило предмет іпотеки, якою було забезпечення виконання кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року (згідно договору іпотеки № 3443 від 14.08.2007 року).

Вирішено питання про судові витрати.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2017 року визнано кредитний договір № 0709/52/07-С від 14 серпня 2017 року припиненим шляхом виконання з 19 лютого 2015 року.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що застосування ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки частина 10 вже виключена; застосування абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України до спірних відносин також є неправомірним, посилання на правову позицію Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 є помилковим, тому що правовідносини не є подібними.

Посилаючись на ст. ст. 626, 627, 628, 629, 631, 638, 526, 610, 611, 546, 549, 550, 625, 599 ЦК України вважає, що заборгованість позивача перед АТ «Дельта Банк» складає 310925, 23 грн. - штраф за невиконання умов кредитного договору.

Апелянт зазначає, що страхування предмету іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування є обов'язковим видом страхування в Україні, що визначено положеннями Закону України «Про іпотеку», «Про страхування», умовами договору.

Позивачем не доведено обставин виконання умов п. 3.5 кредитного договору, таким чином, нарахування штрафу є законним.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Національний Банк України, про визнання протиправним та скасування штрафу, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 січня 2018 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Національний Банк України, про визнання протиправним та скасування штрафу, зобов'язання вчинити певні дії.

Призначено справу до розгляду апеляційним судом в судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Харківської області на 12-20 год. 30 січня 2018 року.

29 січня 2018 року від представника третьої особи - Національного банку України до суду надійшли пояснення, в яких зазначив, що застосування ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки частина 10 вже виключена; застосування абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України до спірних відносин також є неправомірним, посилання на правову позицію Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 є помилковим, тому що правовідносини не є подібними.

Посилаючись на ст. ст. 626, 627, 628, 629, 631, 638, 526, 610, 611, 546, 549, 550, 625, 599 ЦК України вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Просить задовольнити апеляційну скаргу АТ «Дельта Банк» та скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи відповідно до статті 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 14 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ВАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 0709/52/07-С, за умовами якого ВАТ «Кредитпромбанк» зобов'язувався відкрити відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 800000 доларів США.

26 червня 2013 року було замінено кредитора у зобов'язаннях, що діяли на підставі кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007р. та ВАТ «Кредитпромбанк» було замінено на АТ «Дельта Банк».

З метою забезпечення взятих на себе зобов'язань позивачем, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХАЗАР» ЛТД передало в іпотеку відповідачу нерухоме майно - нежитлову будівлю літ. «У-З», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1184,2 кв.м згідно іпотечного договору № 0709/52/І1/07-С від 14 серпня 2007 року.

Згідно з п. 3.4. кредитного договору, позичальник зобов'язується: протягом строку дії цього договору на вимогу банку укласти договір особистого страхування на весь період дії кредитного договору на користь банку; щорічно переукладати на наступний рік з визначеною банком страховою компанією договір страхування заставленого майна (чи додаткову угоду до договору страхування заставленого майна) про страхування такого майна на користь банку від ризиків втрати, ушкодження, знищення та інших ризиків, передбачених Іпотечним договором на суму, що не менше реальної вартості цього майна на поточний рік, а також договір особистого страхування: на другий рік - не пізніше 07 серпня 2008 року, на третій рік - не пізніше 07 серпня 2009 року, на четвертий рік - не пізніше 07 серпня 2010 року, на п'ятий рік - не пізніше 07 серпня 2011 року, на шостий рік - не пізніше 07 серпня 2012 року, на сьомий рік - не пізніше 07 серпня 2013 року, на восьмий рік - не пізніше 07 серпня 2014 року, на дев'ятий рік - не пізніше 07 серпня 2015 року.

Так, відповідно до п.3.5 вищевказаного кредитного договору позичальник зобов'язується надавати у банк копію договору страхування заставного майна, договору особистого страхування (в разі необхідності) чи додаткової угоди по договору страхування заставленого майна, укладених позичальником на наступний чи поточний рік відповідно до п. 3.4. цього договору, та копію документа, який свідчить про внесення позичальником коштів на користь страхової компанії, визначеної банком, у розмірі страхової премії за договором страхування заставленого майна на наступний рік, не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до закінчення дії договору страхування заставленого майна на поточний рік чи копію документа, який свідчить про внесення коштів у розмірі страхової премії за додатковою угодою до договору страхування заставленого майна на поточний рік, не пізніше ніж через 14 робочих днів з моменту укладення такої додаткової угоди до договору страхування заставленого майна.

Згідно п. 3.12. кредитного договору, позичальник зобов'язується за ненадання банку у встановлені цим Договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено пунктами 3.5,3.8,3.9,3.10 цього договору, сплачувати банку штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів згідно з цим договором.

Станом на 19 листопада 2015 року заборгованість перед АТ «Дельта Банк» складає 310925,23 грн.

Відповідно до п. 7.6. кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту надання Позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього Договору і діє до повного погашення Позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим Договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції послався на правову позицію Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та виходив з того, що згідно змісту п. 3.12 кредитного договору №0709/52/07-0 від 14 серпня 2007 року штраф у розмірі 3 % від загальної суми отриманих кредитних коштів за договором нараховується за порушення у вигляді ненадання своєчасно банку документів, у тому числі передбачених п. 3.5 договору - договори страхування (заставного майна, особистого страхування тощо), що не суперечить приписам ст. ст. 546, 549 ЦК України.

При цьому укладений сторонами кредитний договір № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року абсолютно однозначно кваліфікований сторонами як такий, що укладається з метою використання кредитних коштів на споживчі цілі (п. 1.1 кредитного договору), через що правовідносини сторін за цим кредитним договором регулюються не тільки ЦК України, а й Законом України «Про захист прав споживачів», стаття 11 якого містить низку положень що стосується специфіки регламентації відносин споживчого кредитування.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на дату укладення кредитного договору), якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

З вказаних чотирьох випадків три є чітко визначеними і, як випливає з матеріалів справи, не мали місця, адже позивач належним чином виконував свої обов'язки зі сплати кредитних коштів та відсотків за кредитом й протилежного відповідачем не доведено.

Відповідачем не доведено, що невиконання позивачем умов п. 3.5 кредитного договору завдало будь-якої шкоди відповідачу, а тим більше призвело до позбавлення його того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки кредит повернутий й відсотки сплачені.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оспорюваний кредитний договір № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року є припиненим шляхом виконання з 19 лютого 2015 року, відповідач не мав права нараховувати штраф, а позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитися не може, з огляду на наступне.

Частиною третьою ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Слід звернути увагу на те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції посилався на ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка на час розгляду справи була виключена, на правовий висновок Постанови Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, в якій спірні правовідносини, що виникли між сторонами не є подібними, оскільки предметом позову є розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною, а також на ст. 651 ЦК України, якою визначено підстави для зміни або розірвання договору, однак, вимог про зміну або розірвання договору позивачем заявлено не було.

Загальними засадами цивільного законодавства визначено свободу договору (ст. 3 ч. 1 п. 3 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору,виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір(оферти) і прийняття пропозиції(акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах,встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 3.4 кредитного договору позичальник зобов'язується: протягом строку дії цього Договору на вимогу банку укласти договір особистого страхування на весь період дії кредитного договору на користь банку; щорічно переукладати на наступний рік з визначеною банком страховою компанією договір страхування заставленого майна (чи додаткову угоду до договору страхування заставленого майна) про страхування такого майна на користь банку від ризиків втрати, ушкодження, знищення та інших ризиків, передбачених Іпотечним договором на суму, що не менше реальної вартості цього майна на поточний рік, а також договір особистого страхування: на другий рік - не пізніше 07 серпня 2008 року, на третій рік - не пізніше 07 серпня 2009 року, на четвертий рік - не пізніше 07 серпня 2010 року, на п'ятий рік - не пізніше 07 серпня 2011 року, на шостий рік - не пізніше 07 серпня 2012 року, на сьомий рік - не пізніше 07 серпня 2013 року, на восьмий рік - не пізніше 07 серпня 2014 року, на дев'ятий рік - не пізніше 07 серпня 2015 року.

Так, відповідно до п.3.5 вищевказаного кредитного договору позичальник зобов'язується надавати у банк копію договору страхування заставного майна, договору особистого страхування (в разі необхідності) чи додаткової угоди по договору страхування заставленого майна, укладених позичальником на наступний чи поточний рік відповідно до п. 3.4. цього договору, та копію документа, який свідчить про внесення позичальником коштів на користь страхової компанії, визначеної банком, у розмірі страхової премії за договором страхування заставленого майна на наступний рік, не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до закінчення дії Договору страхування заставленого майна на поточний рік чи копію документа, який свідчить про внесення коштів у розмірі страхової премії за додатковою угодою до договору страхування заставленого майна на поточний рік, не пізніше ніж через 14 робочих днів з моменту укладення такої додаткової угоди до Договору страхування заставленого майна.

Згідно п. 3.12. кредитного договору, позичальник зобов'язується за ненадання Банку у встановлені цим Договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачено пунктами 3.5,3.8,3.9,3.10 цього Договору, сплачувати Банку штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 7.6 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту надання позичальнику кредитних коштів відповідно до умов цього договору і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.

Пунктом 35 статті 7 Закону України «Про страхування» визначено, що в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 висловлена наступна правова позиція.

За положеннями ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з нормами ст. 60 ЦПК України, в редакції на день ухвалення рішення суду, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року.

Згідно з пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанції розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи викладені вище положення законодавства, ОСОБА_1 зобов'язався виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог законодавства.

Однак, ОСОБА_1 порушив умови, а саме п. 3.5 кредитного договору.

Як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами договір був спрямований на набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, при укладанні договору волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин було вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Недійсним кредитний договір або окремі пункти договору судом визнано не було, відтак договір є дійсним, а тому підлягає належному виконанню відповідно до умов договору.

Таким чином, відповідно до п. 3.5 за ОСОБА_1 рахується заборгованість, а саме, штраф за невиконання умов кредитного договору в розмірі 310 925, 23 грн.

За таких обставин позовні вимоги про визнання договору припиненим, визнання протиправним та скасування штрафу, задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про зобов'язання публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, якою було забезпечено виконання кредитного договору; зобов'язання публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» вчинити дії щодо скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек записів щодо обтяження іпотекою нерухомого майна, що становило предмет іпотеки, якою було забезпечення виконання кредитного договору № 0709/52/07-С від 14 серпня 2007 року, є похідними від основних вимог, а тому також задоволенню не підлягають.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Вищенаведені обставини дають підстави суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нову постанову.

У задоволені позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Національний Банк України, про визнання протиправним та скасування штрафу, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 2112 грн. судового збору у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Головуючий -

Судді :