Рішення № 76496675, 14.09.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3119/16-ц

провадження №2/619/38/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 вересня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Остропілець Є.Р

за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах : Черкасько – Лозівської сільської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: Державна служба України з питань геодезації, картографії та кадастру «Про скасування права власності, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки»,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Черкасько – Лозівської сільської ради звернувся до Дергачівського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якій просив суд скасувати право власності, скасувати державну реєстрацію та витребувати земельну ділянку (кадастровий номер 6322083001:00:000:1667), загальною площею 0,2500 га серія ЯЕ №515722 від 18.06.2008, виданий на ім’я ОСОБА_3, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869300529; зобов’язати повернути на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області зазначену земельну ділянку.

Згідно уточненого позову Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Черкасько – Лозівської сільської ради просив скасувати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку (кадастровий номер 6322083001:00:000:1667), розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Горького, 65, зареєстровану за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (ІНН:НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІНН: НОМЕР_2) на користь Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області земельну ділянку (кадастровий номер 6322083001:00:000:1667), розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Черкаська Лозова, вул. Горького, 65, скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322083001:00:000:1667.

В обґрунтування позову керівник Дергачівської місцевої прокуратури посилається на те, що Черкасько-Лозівською сільською радою 04.04.2008 на XXIX сесії V скликання питання щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, площею 0,25 га, по вул. Горького, 65 у с. Черкаська Лозова – не вирішувалося. Рішення щодо передачі ОСОБА_3 у приватну власність зазначеної земельної ділянки Черкасько-Лозівської сільської радою не приймалося. Вказане підтверджується протоколом засідання XXIX сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради від 04.04.2008, листом Черкасько-Лозівського сільського голови від 25.09.2009 № 01-00/180 на вимогу прокуратури Дергачівського району від 17.09.2009 № 37090039.

Прокурором Дергачівського району 22.06.2009 порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Державний акт серії ЯЕ № 515722 на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, виданий ОСОБА_3., зареєстрований 18.06.2008 за №010869300529 у Дергачівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".

Вищевикладені порушення чинного законодавства свідчать про незаконність та протиправність набуття ОСОБА_3 права власності на зазначену земельну ділянку по вул. Горького, 65 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району (кадастровий номер №6322083001:00:000:1667).

З метою захисту інтересів держави прокуратурою Харківської області до Дергачівського районного суду подано позовну заяву в інтересах держави до ОСОБА_3 про визнання недійсним, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24.10.2011 у справі №2010/2-1511/11, яке набрало законної сили, позов прокурора задоволено та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322083001:00:000:1667 загальною площею 0, 2500 га серія ЯЕ №515722 від 18.06.2008, виданий на ім’я ОСОБА_3.

Вартість земельної ділянки за вищевказаною адресою складає 214 055 грн.

Оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України відповідно до положень ст. 14 Конституції України.

Однак, при вивчені інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що у подальшому на підставі дублікату договору купівлі-продажу, серія та номер: 203, виданого 19.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України відповідно до положень ст. 14 Конституції України.

Однак, при вивчені інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що у подальшому на підставі дублікату договору купівлі-продажу, серія та номер: 203, виданого 19.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Факт протиправного вилучення земель сільськогосподарського призначення встановлено у ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням голови Русько-Лозівської сільської ради ОСОБА_5

Разом із цим, прокурором Дергачівського району 22.06.2009 порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Вироком Жовтневого суду м. Харків від 05.06.2013 ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.006.2014 задоволено апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 Вирок Жовтневого суду м. Харків від 05.06.2013 відносно ОСОБА_6 в частині засудження по ч.3 ст. 365 КК України відмінено у зв’язку з відсутністю в діянні складу злочину та справу в цій частині припинено.

Згідно з вимогами п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014, звільнено ОСОБА_6 від відбуття призначеного йому даним вироком за ч.2 ст. 366 КК України покарання у виді 4 років позбавлення свободи з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Крім того, відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Державний акт про право власності на земельну ділянку є документом, що лише посвідчує право власності (у разі його існування на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування), та сам по собі не може бути підставою виникнення права власності.

Пунктом 4 ч.2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав передбачено відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України відповідно до положень ст. 14 Конституції України.

Однак, при вивчені інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що у подальшому на підставі дублікату договору купівлі-продажу, серія та номер: 203, виданого 19.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Факт незаконності набуття відповідачами права власності на земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах.

Вищевикладені обставини свідчать про відсутність права у відповідача на земельну ділянку, оскільки фактично питання про передачу у власність земельної ділянки у встановленому законом порядку не вирішувалося.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула без відповідної правової підстави з власності держави, остання повинна бути повернута за вимогою власника.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 17, 122 ЗК України (в редакції на момент вирішення спірних державних актів) повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, що належали районним державним адміністраціям, у зв’язку з чим, Русько-Лозівська сільська рада взагалі не була уповноважена на прийняття рішення щодо спірної земельної ділянки.

Окрім цього, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі народовладдя, законності, гласності, колегіальності.

Згідно з вимогами ст. 59 вказаного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Державний акт про право власності на земельну ділянку є документ, що лише посвідчує право власності (у разі його існування на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування та сам по собі не може бути підставою виникнення права власності.

Пунктом 4 4.2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав передбачено відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України також визначено, що захист громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існувала до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права, створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків: л) застосування інших передбачених законом способів.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади; органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним, скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства, порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, у судовому порядку необхідно вирішити питання про скасування права власності, скасування державної реєстрації та витребування земельної двлянки.

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в судове засідання не з’явився, відповідно до поданої заяви наполягав на задоволенні позову та не заперечував проти слухання справи без фіксування технічними засобами..

Представник Головного управління Держгеокадастру, викликаний в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу по суті за його відсутності без фіксування технічними засобами.

Представник відповідача надав заяву, в якій заперечував проти задоволення позову, оскільки вважав, що на теперішній час прокурором пропущені строки позовної давності та просив застосувати наслідки їх пропуску, про що надав відповідну заяву. Надав до суду відзив, в якому вважає, що керівник Дергачівської місцевої прокуратури не мав законних підстав щодо звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі Черкаської-Лозівської сільської ради попередньо не повідомивши про це суб’єкту владних повноважень, тобто селищну раду. Представник відповідача зазначає, що він набув права власності на спірну земельну ділянку ще у 2009 році, а реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно почала здійснюватися лише з 01.01.2013 року у відповідності із внесенням змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, представник відповідача вказує, що законодавством не передбачено підстав для припинення права власності на земельну ділянку шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним, якщо особа жодних порушень не вчиняла, у тому числі й у разі скасування як незаконного рішення органу влади про надання земельної ділянки. Відповідач відкрито користується земельною ділянкою з 2008 року, справно сплачує земельний податок, тому вважає, що він є добросовісним набувачем. Також просить відмовити у задоволенні позову, оскільки прокурором пропущені строки позовної давності.

Суд вважає за можливе слухати справу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Черкасько-Лозівською сільською радою 04.04.2008 на XXIX сесії V скликання питання щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, площею 0,25 га, по вул. Горького, 65 у с. Черкаська Лозова – не вирішувалося. Рішення щодо передачі ОСОБА_3 у приватну власність зазначеної земельної ділянки Черкасько-Лозівської сільської радою не приймалося. Вказане підтверджується протоколом засідання XXIX сесії V скликання Черкасько-Лозівської сільської ради від 04.04.2008, листом Черкасько-Лозівського сільського голови від 25.09.2009 № 01-00/180 на вимогу прокуратури Дергачівського району від 17.09.2009 № 37090039.

Прокурором Дергачівського району 22.06.2009 порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Державний акт серії ЯЕ № 515722 на право власності на земельну ділянку, площею 0,25 га, виданий ОСОБА_3., зареєстрований 18.06.2008 за №010869300529 у Дергачівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".

Вищевикладені порушення чинного законодавства свідчать про незаконність та протиправність набуття ОСОБА_3. права власності на зазначену земельну ділянку по вул. Горького, 65 в с. Черкаська Лозова Дергачівського району (кадастровий номер №6322083001:00:000:1667).

З метою захисту інтересів держави прокуратурою Харківської області до Дергачівського районного суду подано позовну заяву в інтересах держави до ОСОБА_3 про визнання недійсним, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24.10.2011 у справі №2010/2-1511/11, яке набрало законної сили, позов прокурора задоволено та визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322083001:00:000:1667 загальною площею 0, 2500 га серія ЯЕ №515722 від 18.06.2008, виданого на ім’я ОСОБА_3.

Вартість земельної ділянки за вищевказаною адресою складає 214 055 грн.

Оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку, порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України відповідно до положень ст. 14 Конституції України.

Відповідно відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що у подальшому на підставі дублікату договору купівлі-продажу, серія та номер: 203, виданого 19.04.2016 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Представник відповідача зазначає, що він набув права власності на спірну земельну ділянку ще у 2009 році, а реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно почала здійснюватися лише з 01.01.2013 року у відповідності із внесенням змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законодавством не передбачено підстав для припинення права власності на земельну ділянку шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним, якщо особа жодних порушень не вчиняла, у тому числі й у разі скасування як незаконного рішення органу влади про надання земельної ділянки. Відповідач відкрито користується земельною ділянкою з 2008 року, справно сплачує земельний податок, тому вважає, що він є добросовісним набувачем.

Прокурору було безперечно відомо про порушення земельного законодавства відносно спірної земельної ділянки у 2011 році, про що свідчить заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24.11.2011 року. Рішення набрало законної сили, однак відповідно до діючого законодавства не виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ст. 56 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 57 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

Як встановлено судом у даній справі, порушення земельного законодавства Русько -Лозівською сільською радою при передачі у власність спірних земельних ділянок відбулось в 2008 році. Однак ці порушення законодавства не були прихованими і такими, які не можна було виявити державі в особі своїх уповноважених органів до компетенції яких належить здійснення розпорядження земельними ділянками, а також контролю у сфері земельних відносин.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області мало повноваження щодо контролю в сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель.

Вимогами ст. 15 Закону України "Про охорону землі" передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі охорони земель належить, зокрема, забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 та постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 року № 1300 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства" державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охоронною земель, усіх категорій та форм власності організовує та здійснює Держсільгоспінспекція України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Таким чином, у державі через утворені нею органи, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.За таких обставин, не дивлячись на те, що земельна ділянка була передана у приватну власність з порушенням вимог земельного законодавства, усунути ці порушення шляхом визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок у останнього власника неможливо у зв’язку із спливом позовної давності.

Як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.11 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З врахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 56-57, 60, 208-209, 212-215, 218, 314, 354 ЦПК України, ст. 256, 257, 261, 267, 268 ЦК України, ст. 17, 116, 122, ч. 3 ст. 152 ЗК України суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах : Черкасько – Лозівської сільської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа: Державна служба України з питань геодезації,картографії та кадастру «Про скасування права власності, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки» у зв’язку зі спливом позовної давності..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. Р. Остропілець