
справа №619/761/18
провадження №2/619/646/18
Рішення
іменем України
10 вересня 2018 року
м.Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №619/761/18
ім’я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Банк «Меркурій», ОСОБА_2,
вимоги позивача: про визнання договору недійсним,
представник позивача: ОСОБА_3
представник відповідача: ОСОБА_4
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір №18-06П-23 від 31.03.2010 про надання споживчого кредиту, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством БАНК “Меркурій”, посилаючись на те, що 31 березня 2010 року між ОСОБА_2 (далі Відповідач - 2) та ПАТ БАНК '‘Меркурій” ( далі - Відповідач 1) було укладено договір № 18-0611-23 про надання споживчого кредиту (далі - кредитний договір). 07 серпня 2015 р. ПАТ БАНК “Меркурій'’, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ БАНК “Меркурій” ОСОБА_5, звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 18-06П- 23 від 31.03.2010 року. ОСОБА_1 було залучено в якості третьої особи у справі за вищевказаним позовом, після чого ОСОБА_1 мала змогу ознайомитися з усіма документами та вимогами, пред'явленими Банком до суду. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є подружжям та перебувають в офіційно зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2004 року, а проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу ще з серпня 2002 року. З цього часу Позивач та Відповідач 2 ведуть спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1. 17.03.2016 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 619/825/16-ц було встановлено факт проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 07.09.2002 року по 24 квітня 2004 року - до моменту укладання та реєстрації шлюбу. Спірний договір було укладено вже під час перебування у шлюбі. Як вбачається, нерухоме майно було передано ОСОБА_2 в іпотеку 31 березня 2010 року, тобто під час офіційно зареєстрованого шлюбу. Отже на укладення правочину щодо отримання значної суми кредитних коштів, необхідно було отримати згоду дружини ОСОБА_1 Укладення правочину на отримання кредиту в розмірі 2 525 000,00 грн. явно виходить за межі дрібного побутового та безумовно є правочином укладеним стосовно цінного майна. Відтак, укладення такого договору потребувало наявності письмової згоди Позивача, якої вона не надавала ні в усній, ні в письмовій формі. Укладання чоловіком кредитного договору на вказану суму, без відома Позивача, могло призвести до значного погіршення майнового стану їхньої сім'ї та ризику втрати в подальшому набутого разом майна. Наразі, звернення стягнення заборгованості за кредитним договором вплине на майновий стан сім'ї ОСОБА_1, зокрема і на майновий стан ОСОБА_1, та їхніх спільних з ОСОБА_2 дітей. Укладаючи у 2010 році договір про надання споживчого кредиту з ОСОБА_2 ПАТ БАНК «Меркурій» діяв недобросовісно, оскільки знав, що позичальник офіційно перебуває у шлюбі. Проте, під час підписання вказаного договору Банк не надав належної уваги цій обставині, хоча мав це зробити відповідно до закону, а відтак не отримав згоди другого з подружжя на отримання кредиту, що суттєво впливає на майновий стан подружжя. Правовою позицією ВСУ, викладеній у постанові № 6-1568цс15 встановлено, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, ідо третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя. Так, спірний правочин суперечить нормі ст. 65 СК України, оскільки був укладений без письмової згоди другого із подружжя.
Представник відповідача подав письмові заперечення, згідно змісту яких проти позову заперечує у повному обсязі, вважає його безпідставним, виходячи з наступного.
31 березня 2010 року між АТ Банк «Меркурій» та ОСОБА_2 був укладений Договір № 18-06П-23 про надання споживчого кредиту, надалі за текстом - «Договір кредиту». До Договору сторони внесли зміни Додатковими угодами №№1-15 З 28.02.2011р. назва договору була змінена на «Договір №18-06П-23 на кредитну лінію від 31.01.2011». 31.03.2010 у забезпечення виконання зобов’язань по Договору кредиту між Позивачем та Відповідачем був укладений Іпотечний договір №16-03-86, надалі за текстом - Іпотечний договір, предметом якого є: нежиле приміщення, а саме: магазин-салон №1 (літ. «А-2») з котельною, гаражі (літ Б, В, Г, Д, Е, Ж, 3), прохідна - автостоянка (літ.И.), огорожа (1-4), загальною площею 429,10кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Леніна, буд.1. (далі - Майно). Відповідач свої зобов’язання за Договором кредиту виконав належним чином, в той же час, Позивач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує та за кредитним договором станом на 01.04.2018 існує заборгованість в розмірі 4 258 934,60грн. З огляду на існування заборгованості ОСОБА_2 перед Банком, Банк був вимушений звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки та в провадженні Дергачівського районного суду Харківської області розглядається справа №619/3741/15-ц При цьому, на цей час провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі №619/3543/15-ц за позовом Банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Шляхом подання чисельних позовів ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (дружина позичальника), переслідуючи мету уникнення фінансової відповідальності за кредитними зобов’язаннями, порушують принцип добросовісності та зловживають своїми правами. За кредитним договором Відповідач 2 не відчужив за користь Банку спільне майно подружжя, а саме отримав від Відповідача 1 значні кошти, та в випадку належного виконання умов кредитного договору, сім’я ОСОБА_1 не має жодного ризику втрати набутого майна та/або погіршення майнового стану. Положення ст. 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч.1 ст.1054 ЦК).
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив у позові відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити, про обставини справи пояснила, як зазначено вище.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою судді від 16.03.2018 провадження по справі відкрито за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.2018 та за клопотанням представника ОСОБА_6 відкладено до 21.05.2018.
Згідно ухвали від 21.05.2018 закрито підготовче засідання, призначено до судового розгляду по суті на 18.06.2018, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
18.06.2018 розгляд справи відкладено у зв’язку з ненадходженням витребуваних доказів, 14.08.2018 відкладено за клопотанням представника ПАТ Банк «Меркурій», 31.08.2018 відкладено на 10.09.2018 за клопотанням представника позивача.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24.04.2004 (а.с.13).
31 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ БАНК '‘Меркурій” укладено договір № 18-0611-23 про надання споживчого кредиту, умовами якого ОСОБА_2 отримав споживчий кредит в сумі 2525000,00грн (а.с.14-16).
Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена (ч.2 ст.369 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як роз'яснено у п. 7постанови Пленуму Верховного Суду Українивід6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуваннямнаслідків недійсності, передбачених законом.
За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно положень ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У пункті 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з того, що положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, яке є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у тому разі, коли мало місце відчуження спільного майна подружжя.
Враховуючи, що кредитний договір не є розпорядженням майном подружжя, а тому для його укладення ОСОБА_2 не потрібна була письмова згода дружини відповідно до положень статті 65 СК України, отже, правові підстави для визнання правочину недійсним відсутні, оскільки порушення цивільних прав та інтересів позивача при укладанні спірного кредитного договору не відбулося.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом у позові відмовляється у повному обсязі, сплачений судовий збір залишається за рахунок позивача.
Згідно ч.1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
У позові ОСОБА_1 відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Дергачівський районний суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім’я) сторін:
Позивач:
-ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: смт
АДРЕСА_2;
відповідачі:
-Публічне акціонерне товариство Банк «Меркурій», код ЄДРПОУ 14360386, 04060
м. Київ, вул. Вавілових, 15-а.
-ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, місце проживання: смт
АДРЕСА_3.
Повне рішення складено 17.09.2018.
Суддя І. М. Нечипоренко
Судове рішення № 76496671, Дергачівський районний суд Харківської області було прийнято 10.09.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 619/761/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: