Постанова № 76492623, 11.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р. м. Одеса Справа № 814/655/18

Категорія: 6.1

Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування Припису № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.02.18 р.,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування припису № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.02.18 р.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 та необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання для оголошення рішення суду. Крім того апелянтом зазначено, що спірний припис був виданий з вимогою добровільного знесення самочинно збудованих будівель на виконання вимог ст. 38 ЗУ « Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки позивачем у строк наданий приписом № 195 не було виконано його вимог та не оформлено у визначений у приписі строк дозвільних документів. При цьому зазначив що припис № 195 вичерпав свою дію зі спливом терміну його виконання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 вересня 2014 р. позивач придбав земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2500 га, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

Набуте позивачем право власності на земельну ділянку зареєстроване ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

27 лютого 2015 р. рішенням № 3 виконавчого комітету Покровської сільської ради позивачу надано дозвіл на будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд.

1 квітня 2015 р. позивач отримав будівельний паспорт забудови земельної ділянки, відповідно до схеми до якого, передбачалось виключно будівництво житлового будинку, розмірами 15,43х17,98 м.

9 квітня 2015 р. позивач подав до відповідача повідомлення про початок виконання будівельних робіт, відповідно до вищезазначеного будівельного паспорту та схеми забудови земельної ділянки.

З 12 до 24 жовтня 2017 р. відповідач провів позапланову перевірку позивача, результати якої оформлені Актом № 241017-01-11 (далі - Акт перевірки № 1).

Як зазначено в Акті перевірки № 1, встановлено факт виконання позивачем будівельних робіт з влаштування фундаменту житлового будинку розмірами 15,43х17,98 м, який передбачений схемою забудови земельної ділянки. Крім цього встановлено, що позивач побудував два одноповерхових літніх будинки розмірами 15,2х3,4 м кожний та двоповерхову будівлю невизначеного призначення, розмірами 15х4,6 м без наявності відповідних дозвільних документів, що відповідач розцінив як порушення ст. 34 ч. 1 п. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт".

На підставі Акту перевірки № 1, 24 жовтня 2017 р. відповідач видав позивачу припис № 195 про зупинення підготовчих та будівельних робіт (далі - Припис № 195).

Приписом № 195 відповідач вимагав від позивача:

1) усунути виявлені порушення, шляхом оформлення відповідних документів, які надають право на будівництво трьох літніх будинків, термін виконання до 24 грудня 2017 р.;

2) усунути виявлені порушення, шляхом оформлення відповідних документів, які надають право на експлуатацію трьох літніх будинків, термін виконання до 24 січня 2018 р.;

3) не експлуатувати ці будинки.

22 лютого 2018 р. відповідач провів повторну позапланову перевірку позивача, за наслідками якої склав Акт № 22022018-11-1 (далі - Акт перевірки № 2).

В Акті перевірки № 2 зазначено, що ознак експлуатації трьох будівель не встановлено, але позивач не виконав вимоги п. п. 1 і 2 Припису № 195, тобто не отримав дозвільні документи на будівництво та експлуатацію трьох літніх будинків.

За наслідками цієї перевірки, відповідач склав спірний припис № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (далі - Припис № 13), яким вимагає від позивача усунути виявлені порушення шляхом добровільного знесення самочинно збудованих будівель.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач допустив порушення, здійснивши будівництво трьох об'єктів, які первинно були відсутні на схемі забудови земельної ділянки, а тому відповідач мав підстави вимагати від позивача отримати дозвільні документи на будівництво та експлуатацію споруд. Разом із тим, зазначив що відповідач протиправно вимагає спірним Приписом № 13 знести такі об'єкти, оскільки обов'язковою передумовою для прийняття відповідачем припису, є встановлення об'єктивної неможливості привести об'єкти самочинного будівництва у відповідність до вимог законодавства та відповідач в силу ст. 77 ч. 1 КАС України ніяким чином не довів суду, що самочинно збудовані позивачем об'єкти неможливо привести до вимог законодавства та легалізувати їх шляхом отримання відповідних документів. .

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон).

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право: складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов»язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабміну України від 23.05.2011 року №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пунктів 16 та 17 цього Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис). Згідно з пунктом 20 Порядку протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, в редакції чинній на час винесення припису від 24.01.2017року припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Як зазначалось вище, за наслідками перевірки, відповідач склав спірний припис № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (далі - Припис № 13), яким вимагає від позивача усунути виявлені порушення шляхом добровільного знесення самочинно збудованих будівель. (а. с. 162).

Як слідує з актів перевірок, в якості порушення відповідач розцінив зведення позивачем трьох будівель (двох одноповерхових літніх будинків розмірами 15,2х3,4 м кожний та двоповерхової будівлі невизначеного призначення, розмірами 15х4,6 м), які не передбачені схемою забудови земельної ділянки. Відповідач вважає, що на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт, позивач мав право здійснювати будівництво тільки житлового будинку, тоді як вищезазначені споруди він побудував самочинно, не подавши відповідного повідомлення.

Як передбачено ст. 34 ч. 1 п. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, за правилами наведеної норми, в даному випадку позивач повинен тільки повідомити відповідача про початок виконання ним будівельних робіт, подавши відповідне повідомлення, яке і є документом, який надає право на будівництво.

Позивач виконав вимоги цієї норми та подав відповідне повідомлення, в якому зазначено, що ним виконуються будівельні роботи, а саме будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами. Повідомлення містить посилання на будівельний паспорт, в якому також зазначено про будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами. Разом із тим, додатком до будівельного паспорту є схема забудови земельної ділянки, на якій відсутні будь-які об'єкти нерухомості, окрім житлового будинку.

Відповідно до п. 1.2. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 5 липня 2011 р. № 103, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 р. за № 902/19640 (далі - Порядок № 103), будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

До складу будівельного паспорта входить схема забудови земельної ділянки (п. 2.9. Порядку № 103).

Відповідно до п. 2.10. Порядку № 103 у схемі забудови земельної ділянки визначається місце розташування запланованих об'єктів будівництва.

Як вже відзначалось судом, на схемі забудови земельної ділянки позивача відсутні жодні об'єкти будівництва, окрім житлового будинку.

Пункт 2.2. Порядку № 103 передбачає, що у разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об'єктів), реалізація яких не перевищує граничнодопустимих параметрів, до будівельного паспорта можуть вноситись зміни. Внесення змін до будівельного паспорта здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку та на умовах, визначених для його отримання, протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів.

Таким чином, перш ніж приступати до будівництва господарських будівель, позивач повинен був внести зміни до будівельного паспорту та, відповідно, схеми забудови земельної ділянки, шляхом позначення на ній місця розташування таких будівель, чого ним зроблено не було, а тому відповідач зробив вірний висновок, що позивач здійснив будівництво трьох об'єктів нерухомості всупереч вимогам законодавства.

Факт такого порушення не заперечується і позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач допустив порушення, здійснивши будівництво трьох об'єктів, які первинно були відсутні на схемі забудови земельної ділянки, а тому відповідач мав підстави вимагати від позивача отримати дозвільні документи на будівництво та експлуатацію споруд.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно вимагає спірним Приписом № 13 знести такі об'єкти.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною сьомою вказаної статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема, будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Проаналізувавши зміст частини першої статті 38 та пункт 3 частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів дійшла висновку, що наведені норми дають підстави вважати, що орган державного архітектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абзацом першим частини першої статті 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів, інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов'язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинного збудованого об'єкта.

Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі абзацу другого частини першої статті 38 вказаного Закону у зв'язку з його невиконанням.

Як встановлено вище колегією суддів, істотні порушення будівельних норм у зв'язку із самочинним будівництвом позивачем підтверджені в ході попередніх перевірок, здійснених відповідачем, за результатами яких складено приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил:

від 24.10.2017 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунення допущених правопорушень у встановлений термін;

Цей припис був чинними та не виконаним на момент видання спірного припису від 22 лютого 2018 року, а також на момент розгляду справи в суді першої інстанції.

Так, встановлення факту невиконання позивачем вимог п.1 та п. 2 припису від 24.10.2017 року № 195 на момент винесення припису № 13 було встановлено на підставі інформації з Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відповідно до якого відомості щодо подання/оформлення ОСОБА_2 документів за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

Про стан виконання припису №195 ОСОБА_2 не повідомлено. При цьому про обов'язковість виконання припису та відповідальність за його невиконання письмово повідомлено позивача у приписі №195 від 24.10.2017 року.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки оскаржуваний припис від 22 лютого 2018 року виданий відповідачем в межах його повноважень та на підставі абзацу першого частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», останній є обґрунтованим, у зв'язку з чим неправомірно визнаний протиправним та скасований судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції , що позивач фактично виконав вимоги відповідача: подав відповідне повідомлення, яке за правилами ст. 34 ч. 1 п. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надає йому право на виконання будівельних робіт, вніс відповідні зміни до будівельного паспорту і схеми забудови земельної ділянки, а тому неможливо стверджувати, що позивач не вжив заходи, спрямовані на виконання вимог відповідача, оскільки будь-які дії направлені на виконання припису не свідчить про його виконання .

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанцій щодо протиправності оспорюваного у справі припису від 22.02.2018 року про усунення порушення у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил стосовно позивача, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі - про відмову у задоволенні позову.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим довід апелянта щодо не залучення третьої особи.

Так, відповідно до ч.3 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.

Отже, відсутні правові підстави для залучення особи на підставі звернення якого було проведено перевірку позивача, оскільки рішення у справі не впливає на права, свободи, інтереси або обов'язки даної особи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування Припису № 13 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.02.18 р.,- відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 14 вересня 2018 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова