Постанова № 76492607, 11.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р. м. Одеса Справа № 815/5544/17

Категорія: 5.2.2

Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, 3-тя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третьої особи - ОСОБА_3, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA508030/2017/000029/2 від 04 травня 2017 року, прийняте Херсонською митницею ДФС за результатами перевірки митної декларації №UA508030/2017/005143 від 03 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA/508030/2017/0070 від 04 жовтня 2017 року, прийняте Херсонською митницею ДФС за результатами перевірки митної декларації №UA/508030/2017/005143 від 03 жовтня 2017 року.

На обґрунтування позову зазначається, що ним подані Митниці всі необхідні та належні документи для митного оформлення товару з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору). Проте Митниця безпідставно не погодилася із визначеною ним митною вартістю і застосувала шостий (резервний) метод. А доводи щодо розбіжності у додаткових документах, які не є обов'язковими у переліку документів для митного оформлення, не відповідають дійсності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року задоволено позов ОСОБА_2.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за ціною договору. Також, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем по справі, оскільки єдиним власником транспортного засобу є ОСОБА_3 Також вказує, що судом першої інстанції невірно встановлено, що декларантом подано митну декларацію за основним методом, тоді як митне оформлення декларантом здійснювалося за резервним методом, а поданий декларантом звіт експерта про оцінку майна від 02.10.2017 року містить розбіжності по ринковій вартості у порівнянні з статистичними показниками та рівнем відкоригованих вартостей.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2017 для митного оформлення товару - автомобіля MINI COOPER Countryman, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1; номер кузова НОМЕР_1; тип двигуна - бензиновий; об'єм двигуна - 1598 см.куб.; потужність 135 квт, номер двигуна Н\В, календарний рік виготовлення 2013; модельний рік виготовлення 2014; колісна формула 4Х4; загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; тип кузова - хетчбек; колір синій; виробник: Bayerische Motoren Werke AG Werk Oxford (MINI), Німеччина, декларантом ОСОБА_2 було подано до відділу митного оформлення "Цюрупинськ" митного поста "Херсон-центральний" Херсонської митниці ДФС наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) №30/2017 від 11.09.2017 року;

- митна декларація №UA205010/2017/004711 від 13.09.2017 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205010/2017/113669 від 13.09.2017 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 29742042200132825 від 20.07.2015 року;

- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №В-1697 від 13.09.2017 року;

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №12 від 02.10.2017 року

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Радіологічний №380 від 11.09.2017 року);

- висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №Вє-596 від 02.10.2017 року

- інші некласифіковані документи, довіреність НМТ 170801 від 12.09.2017 року

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.16894-17 від 19.09.2017 року

- інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 1/1-1-0-0/1.3/00/1/2/5 від 03.10.2017 року

- митна декларація №UA508030/2017/005143 від 03.10.2017.

Вказаний товар був задекларований за першим методом, тобто за ціною договору.

Мотивуючи тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості посадовою особою митного органу декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно із статтею 53 Митного кодексу України:

- платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи);

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на вказане повідомлення декларантом заявою від 04.10.2017 року було надано письмові роз'яснення, а також копію інвойсу на купівлю автомобіля з аукціону у США від 30.07.2015 року №6894, копію імпортної польської декларації від 21.09.2015 року №OGL/323020/00/001378/2015 та копію звіту autoDNA від 22.06.2017 року.

04.10.2017 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA508030/2017/00070. Як зазначено у вказаній картці відмови, повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що документи, надані для підтвердження митної вартості, не містять усіх необхідних даних та не усі відомості і розрахунки підтверджені. Отже, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Таким чином, митну вартість товарів скориговано та визначено за другорядним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Прийнято Рішення про визначення митної вартості №UA508030/2017/000029/2 від 04.10.2017 року. У цій же Картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: митне оформлення буде проведено: у разі визначення митної вартості товару на підставі Рішення про визначення митної вартості №UA508030/2017/000029/2 від 04.10.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, та не доведено правомірності коригування заявленої митної вартості й винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;м б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № №UA508030/2017/000029/2 від 04.10.2017 року вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта у зв'язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Між тим, в оскаржуваному у цій справі рішенні митний орган не вказав конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, не спростував числові значення складових митної вартості імпортованого товару.

Доводи апелянта, що поданий декларантом звіт експерта про оцінку майна від 02.10.2017 року містить розбіжності по ринковій вартості у порівнянні з статистичними показниками та рівнем відкоригованих вартостей, колегія суддів вважає помилковими.

Так, оцінювач дійшов до визначення ринкової вартості об'єкта оцінки відповідно до загальної формули визначення вартості КТЗ, згідно п. 7.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, яка наведена у Звіті про оцінку майна № 12 від 02.10.2017 року.

Оцінювач також застосував дані про вартість ідентичних автомобілів на ринку України та застосував коригування на торг (0,80), коригування на стан КТЗ (0,70 - 0,80), загальне коригування (0,50 - 0,64).

При цьому, колегія суддів зауважує, що документ (звіт) був виданий уповноваженим органом за встановленою формою і він містить необхідну для ідентифікації товару інформацію. З розрахункової частини висновку вбачається, що експертом проаналізовано відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж КТЗ та вже реалізованих угод купівлі-продажу КТЗ, як найбільш подібна до оцінюваного об'єкту, та за даним розрахунком ринкова вартість товару складає 118826,00 грн. Також, експертом визначено статистичні показники: мінімум - 4 176 дол. США, максимум - 4 850 дол. США, середнє - 4 427 дол. США, медіана - 4 340 дол. США.

Експерт проаналізував ринкову вартість товару, а ціна заявлена позивачем не є меншою ніж мінімальна ціна (заявлена ціна вибрана на рівні середньої). При незгоді з висновком, митний орган мав можливість запитати роз'яснення у експерта.

Статистична вартість товару, що зазначена у графі «Статистична вартість» експортної декларації країни відправника від 03.10.2017 року №№UA/508030/2017/005143, виражена у національній валюті - гривна, а фактурна вартість товару відповідно до інвойсу №30/2017 від 11.09.2017 року - у польських злотих. Тому, статистична вартість не може відповідати фактурній вартості.

При цьому, у ході розгляду справи відповідач докази на підтвердження обставин щодо розбіжності по ринковій вартості у порівнянні з статистичними показниками та рівнем відкоригованих вартостей, не надав.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даного спору відповідачем безпідставно не взято до уваги вищезазначений звіт експерта з додатками, яким визначено вартість спірного автомобіля у розмірі 118826,00 грн.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зауважено, що недоліки (які визначив митний орган) наявні у звіті про оцінку майна від 02.10.2017 року №12, доданого до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Разом з цим, з огляду на положення статей 3 та 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, тому такий висновок не може містити інформацію стосовно технічного стану об'єкта дослідження та показника порівняльних аналогів, адже вказані дії знаходяться поза межами професійної діяльності такого фахівця.

Також колегія суддів вважає, що апелянтом безпідставно не взято до уваги рахунок-фактуру (інвойс) №30/2017 від 11.09.2017 року, яким визначено вартість спірного автомобіля у розмірі 16 000, 00 PLN.

Апелянт без належного обґрунтування взяв до уваги цінову інформацію з мережі Інтернет на транспортний засіб MINI Cooper Countryman (www.iaai.com, www.copart.com, www.easyexport.us), не врахувавши належним чином при цьому документи, які були подані декларантом до митного оформлення.

Так, ч. 1 ст. 64 МК України передбачено, що митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Таким чином, ст. 64 МК України не визначено таку підставу для визначення митної вартості товару за резервним методом, як на підставі цінової інформації, наявної в мережі інтернет.

Посилання апелянта на інформацію про пробіг автомобіля, зокрема, що вартість не скорегована на недопробіг/перепробіг транспортного засобу, оскільки при перевірці транспортного засобу митницями встановлено різні показання одометра, колегія суддів до уваги не беруться як такі, що не відображенні у графі 33 спірного рішення, та, відповідно, не можуть бути належним доказом у цій справі.

Вимога щодо надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам і сучасній митній практиці та може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2009 року № 767 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»).

Твердження апелянта, що судом першої інстанції невірно встановлено, що декларантом подано митну декларацію за основним методом, тоді як митне оформлення декларантом здійснювалося за резервним методом колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається із митної декларації №UA508030/2017/005143 від 03 жовтня 2017 року, товар був задекларований саме за першим методом, тобто за ціною договору (РLN 16000.00)

в графі 12 «Відомості про вартість»: 121956.32;

в графі 22 «Валюта та загальна сума за рахунком РLN 16000.00;

в графі 42 «Ціна товару» - 16000,0000.

Тобто, товар був задекларований позивачем саме за першим методом, за ціною договору, сумі - РLN 16000.00. як зазначено в Рахунку-фактурі (інвойс) № 30/2017 від 11.09.2017 року;

Декларант також заявив митному органу складові митної вартості нарахування до ціни товару, в сумі 100 ЕUR (транспортні витрати 70 ЕUR та витрати на страхування 30 ЕUR), відповідно до поданої Калькуляції від 02.10.2017 року.

Отже, митна вартість Товару визначена декларантом в митної декларації №UA508030/2017/005143 від 03 жовтня 2017 року, саме - за основним методом, в сумі 121 956,32 грн., яка складається з таких складових: ринкової вартістю товару, визначеної оцінювачем у сумі - 118 826,00 грн. і суми нарахування 3130,32 грн. (100 ЕUR: транспортні витрати 70 ЕUR та витрати на страхування 30 ЕUR).

При цьому, з рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови вбачається, що митним органом не заперечувалось, що подана декларантом митна декларація за основним методом, але не визнано заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору та митну вартість скориговано та визначено за другорядним методом .

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, у рішенні про коригування митної вартості зазначено лише про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості у зв'язку з наступними причинами: відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей врахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду першої інстанції у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судом у ході розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на обставини, встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною договору, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення митного органу і картки відмови та наявності підстав для їх скасування.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем по справі, оскільки позивач є декларантом даного товару, а тому має відповідні права та обов'язки як декларант, у тому числі на оскарження рішення та дій посадових осіб Херсонської митниці ДФС, відповідно до приписів Митного кодексу.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте судове рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 14 вересня 2018 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова