
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/2921/18
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Дата ухвалення рішення 14.06.2018 р.
Місце ухвалення: м.Одеса
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Шеметенко Л.П.
судді - Домусчі С.Д.
судді - Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, що виразилась у порушенні ст.7 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення від 30.11.2017р., зобов'язання міську раду дотримуватися вимог Закону України «Про звернення громадян» та стягнення з відповідача 25 000 грн. у якості компенсації моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що 30.11.2017р. він засобами електронної пошти звернувся до Одеської міської ради із заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян», однак відповіді на його заяву відповідач не надіслав, чим порушив ст.7 вказаного Закону. Бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань, оскільки унеможливила функціонування особистості позивача на конституційних засадах.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2018р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом не враховано його доводи про порушення Одеською міською радою ст.7 Закону України «Про звернення громадян», що виразилося в неповідомленні заявника про пересилання його звернення за належністю до компетентного органу.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.
30.11.2017р. засобами електронної пошти ОСОБА_3 звернувся до Одеської міської ради із заявою, в якій просив надати підтвердження проходження планового медичного огляду працівників торгівельного майданчику (фрукти, овочі, харчові товари), що знаходиться на ділянці біля Ощадбанку за адресою: АДРЕСА_1, а також підтвердження безпечності харчових продуктів, що продаються в зазначеному торгівельному майданчику. (а.с.72)
Вказану заяву зареєстровано Департаментом з питань звернень громадян Одеської міської ради 30.11.2017р. за № 37-3-7165эп. (а.с.72)
06.12.2017р. заступником Одеського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 накладено резолюцію «Для належного реагування відповідно до Вашої компетенції» та передано заяву для розгляду за належністю до управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
08.12.2017р. Одеське міське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області направило на адресу гр. ОСОБА_3 відповідь за №З-456/208-М-О на подану заяву від 30.11.2017р. (а.с. 37-38)
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, дійшов висновку про відсутність бездіяльності відповідача, що виразилася у порушенні ст.7 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення позивача від 30.11.2017р., оскільки відповідь надано у встановлений законом термін та посадовою особою органу, до компетенції якого це відноситься.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 5 Закону передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Як вбачається з матеріалів справи, при отриманні звернення ОСОБА_3 від 30.11.2017р. Одеська міська рада встановила, що питання, порушені в одержаному зверненні, входять до повноважень Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, у зв'язку з чим, на виконання вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян», направила відповідне звернення до компетентного органу для його розгляду та надання відповіді.
Однак, відповідачем не доведено виконання вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян» щодо повідомлення ОСОБА_3 про пересилання його звернення за належністю до Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
Бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є саме пасивна поведінка відповідного суб'єкта, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про недотримання Одеською міською радою вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді його звернення від 30.11.2017р.
Суд першої інстанції при вирішенні спору не звернув увагу на вказані обставини, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання міську раду дотримуватися вимог Закону України «Про звернення громадян», то колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки така вимога не відповідає визначеним статтею 5 КАС України способам захисту прав особи від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р. визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п.5 вказаної Постанови Пленуму ВСУ обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач пов'язує з протиправністю бездіяльності відповідача, що виразилась у не повідомленні про надіслання його звернення від 30.11.2017 р. за належністю до компетентного органу відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про звернення громадян».
Стосовно розміру моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно неправомірною бездіяльністю посадових осіб відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.
Позивачем жодними доказами не підтверджено факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. та не зазначено з чого позивач при цьому виходив.
Аналізуючи матеріали справи та з'ясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі та обов'язку її відшкодування, колегія суддів вважає необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача на його користь 25000 гривень у якості компенсації моральної шкоди.
Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Колегія суддів також зазначає, що вимоги апелянта щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений таких повноважень за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції відповідно до ст.315 КАС України.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо виконання вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» в частині не повідомлення ОСОБА_3 про пересилання його звернення від 30 листопада 2017 року за належністю Одеському міському управлінню Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судове рішення складено у повному обсязі 17.09.2018 р.
Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.А. Шевчук
Судове рішення № 76492606, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 13.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 522/2921/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: