Постанова № 7648708, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.11.09Справа №2а-8134/09/11/0170 о 15 годин 50 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю. розглянувши за участю

представника позивача - Кузнецова Павла В’ячеславовича, довіреність № 180 від 30.06.09,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою

Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.06.09р. №0001031502/0,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Кримпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001031502/0 від 10.06.09р. яким позивачу донараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 128082грн. та за штрафними(фінансовими) санкціями у сумі 64041грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що обставини які викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 01.06.09р. №1611/08334083/15-2, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, зокрема, податкові накладні отримані від «ВАТ «Кримзалізобетон» №5112 від 31.07.2007р., №4126 від 29.06.07р, №1049 від 15.03.06р., №1221 від 21.02.07р. відповідають пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Окрім того, у зазначеному акті перевірки відповідачем зроблено необґрунтований висновок про те, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень місяць 2008року неправомірно включена сума податку на додану вартість у розмірі 4423грн. на підставі податкової накладної від 30.12.2005р. №13834/4 оскільки пропущені передбачені ст.15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строки давності. Крім того, позивач вважає, що перевірка була проведена з порушенням повноважень, наданих ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», відповідно до п.7.4. п.7 якого, документальна невиїзна перевірка заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість даних проводиться податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. В порушення зазначеної норми відповідач здійснив документальну невиїзну перевірку позивача з 25.05.2009р. до 27.05.2009р. по заявлених у податкових деклараціях за березень-травень, вересень-грудень 2008р. даних. За таких обставин рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що перевірка позивача була здійснено відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та п.7.2., п.8 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», відповідно до яких зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. Крім того, відповідач зазначив, що позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту за грудень 2008року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 30.12.2005р. №13834/4 оскільки щодо зазначених у накладній сум минув строк давності, передбачений п.15.3. ст.15 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Податкові накладні, що отримані позивачем від ВАТ «Кримзалізобетон» не відповідають вимогам п.е) п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про додану вартість», а відтак позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджуються зазначеними накладними. За таких обставин, відповідач правомірно донарахував позивачу податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 128082грн. та штрафні санкції з цього податку у розмірі 64041грн., оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 07.11.2000р. за №1146120 0000 000171 про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.43).

Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію №00506222 від 28.11.2000р.(а.с.45).

Згідно довідки з ЄДРПОУ (а.с.44) основними видами його діяльності є, зокрема, діяльність санаторно-курортних організацій, медична практика, інша діяльність у сфері відпочинку.

Державної податковою інспекцією у м. Ялта в АР Крим в період з 25.05.2009р. до 27.05.2009 року проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість (правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість) поданих позивачем до ДПІ у м. Ялта за березень-травень 2008р. та вересень-грудень 2008р., за результатами якої складено акт перевірки №1611/08334083/15-2 від 01 липня 2009 р. (а.с.6-21).

У висновках даного акту (а.с.21) зазначено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пп.7.4.1, 7.4.5. п.7.4 та п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97ВР та п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, внаслідок чого відповідачем позивачу донараховані податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2008р. у сумі 26361,0грн., за квітень 2008р. у сумі 14523,0грн., за травень 2008р. у сумі 41806,0грн., за вересень 2008р. у сумі 4242,0грн., за жовтень 2008р. у сумі 20000,0грн., за листопад 2008р. у сумі 16727,0грн., за грудень 2008р. у сумі 4423,0грн.

Акт документальної невиїзної перевірки №1611/08334083/15-2 від 01 червня 2009 р. став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001031502/0 від 10.06.2009 року яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 128082грн., застосовані штрафні санкції в сумі 64041грн., всього на суму 192123грн. (а.с.22).

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Повноваження, підстави та порядок проведення перевірок органами державної податкової служби встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ(далі Закон №509).

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Статтею 11-1 Закону №509 встановлений порядок та підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) податковими органами.

За таких обставин, посилання позивача на порушення відповідачем при проведенні перевірки вимог ст.11-1 Закону №509 є необґрунтованим, оскільки зазначена норма не регулює порядок та підставі проведення документальних невиїзних перевірок.

Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» затверджені форма податкової декларації, порядок її заповнення і подання.

Підпунктом 7.2. п.7 Порядку передбачено, що зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. Підпунктом 7.4. п.7 встановлено, що документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Посилання позивача на зазначений наказ, як на підставу позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки зазначений наказ не регулює порядок проведення перевірок, а тільки встановлює обов’язок органу податкової служби проведення невиїзної перевірки протягом 30 денного строку з моменту подання декларації.

Окрім того, ч.1 ст.11 Закону №509 передбачено право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) без обмеження будь яким строком.

Іншими нормами зазначеного Закону також не обмежене будь яким строком право відповідача здійснювати саме документальні невиїзні перевірки.

Із наведеного випливає, що встановлений наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. 30 денний строк перевірки податкових декларацій з ПДВ є обов’язком податкового органу, але це не позбавляє податковий орган права здійснювати відповідні перевірки після спливу зазначеного строку.

Щодо обґрунтованості включення позивачем до податкового кредиту за грудень 2008року суми ПДВ у розмірі 4423,12грн. на підставі податкової накладної від 30.12.2005р. №13834/4, виданої ДАТ «Чорноморнафтогаз» за операцією по поставці природного газу у загальній сумі 26538,72грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за грудень 2008р. (а.с.103-105) позивачем до податкового кредиту включена сума ПДВ у розмірі 4423 на підставі податкової накладної за грудень 2005року від контрагента інн. №001531101091 (ДАТ «Чорноморнафтогаз»).

Як вбачається із матеріалів справи 30.12.2005р. ДАТ «Чорноморнафтогаз» позивачу була надана податкова накладна №13834/4, відповідно до якої ДАТ «Чорноморнафтогаз» поставило природній газ позивачу у грудні 2008р. у кількості 58,322тис.м.куб, за ціною одиниці товару без ПДВ у розмірі 379,20грн, загальна сума коштів за договором 26538,72грн., в тому числі ПДВ 4423,12грн.

Зазначена податкова накладна має, всі передбачені п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» реквізити, зокрема, порядковий номер податкової накладної; дату її виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку(а.с.120).

Крім того, позивачем надано до суду акт звіряння взаємних розрахунків від 22.03.2006р., відповідно до якого станом на 01.01.2006р. ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» має переплату за поставку природного газу від ДАТ «Чорноморнафтогаз» у розмірі 26538,72грн.(а.с.137).

Підставою для виключення відповідачем зазначеної суми ПДВ із податкового кредиту позивача за грудень місяць 2008р. є та обставина, що, на думку відповідача, позивач пропустив строки давності для повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування, передбачені ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181).

Суд не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону №2181 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181 заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Із наведеного випливає, що строк давності передбачений п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181, застосовується не тільки при поданні заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а також у разі, коли податковими законами передбачено відшкодування таких податків.

Таким Законом є Закон України «Про податок на додану вартість» N168/97-ВР від 03.04.1997р.(далі Закону №168).

Так, відповідно до п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.7.7.1. ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право позивача на податковий кредит звітного періоду впливає безпосередньо як на визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ, так і на отримання бюджетного відшкодування з цього податку.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що включення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинно відбуватися з урахуванням строків, передбачених п.п.15.3.1 п.15.3. ст.15 Закону 2181.

Суд вважає, що позивачем не було пропущено строк давності на включення сум ПДВ за податковою накладною від 30.12.2005р. №13834/4 при розрахунку податкових зобов’язань за грудень 2008року з наступних підстав.

Як зазначалося вище, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що датою виникнення у позивача права на податковий кредит є дата отримання податкової накладної №13834/4 від 30.12.2005р.

Позивач застосовує податковий період що дорівнює одному календарному місяцю, відповідно до п.п.7.8.1. ст.7 Закону №168.

Таким чином, з моменту отримання податкової накладної від 30.12.2005року до 01 грудня 2008року (тобто до періоду в якому було включено до податкового кредиту суму ПДВ, що підтверджується вищезазначеної накладною) 1095 днів не сплило.

Подання податкової декларації за грудень місяць 2008року тільки у січні 2009року не має значення для застосування строку давності, передбаченого п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181, оскільки податкові зобов’язання та податковий кредит розраховується за звітний період, який дорівнює одному місяцю, у даному випадку за грудень 2008року(7.4., 7.7.1., 7.8.1. ст.7 Закону №168). Окрім того, п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону №2181 не пов’язує ані початок перебігу строку давності ані його закінчення зі строками подання звітності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що виключення відповідачем із складу податкового кредиту позивача за грудень 2008року суми ПДВ у розмірі 4423грн. за податковою накладною від 30.12.2005р. №13834/4 з цих підстав є необґрунтованим, а відтак оскаржуване рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вбачається із акту перевірки від 01.06.09р. відповідачем нараховані позивачу податкові зобов’язання з ПДВ за березень 2008р. у сумі 26361,0грн., за квітень 2008р. у сумі 14523,0грн., за травень 2008р. у сумі 41806,0грн., за вересень 2008р. у сумі 4242,0грн. Підставою нарахування податкових зобов’язань за вказані періоди є та обставина, що позивачем до податкових декларацій за зазначені місяці включені податкові накладні, виписані ВАТ «Кримзалізобетон» №1221 від 21.02.07р., №4126 від 29.06.07р., №5112 від 51.07.07р., №1049 від 15.03.2006р. На думку відповідача, зазначені накладні не відповідають вимогам пп.7.2.1., п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 та не можуть бути визнані як податкові накладні, оскільки в них відсутній запис щодо номенклатури поставки товарів(послуг) продавця, одиниці виміру, кількість (обсяг, об’єм) поставки, ціну поставки одиниці продукції.

Суд не може погодитися з такими висновками з наступних підстав.

Позивачем відповідачу були подані декларації з податку на додану вартість за березень-травень 2008р. та вересень 2008року(а.с.68-102).

27 жовтня 2005року між позивачем та ВАТ «Кримзалізобетон» укладено договір будівельного підряду №27/10/с/94 відповідно до п.1.1. якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (ВАТ «Кримзалізобетон») зобов’язується власними силами з використанням власного матеріалу здійснити ремонт, реконструкцію, технічне переоснащення спального корпусу №2, що належить позивачу та знаходиться за адресою:АРК, м.Ялта, вул.Свердлова, б.32. Відповідно до додатку №1 до договору загальна вартість робіт складає 8805284,0грн. (а.с.171-176).

На виконання зазначеного договору позивачем на адресу ВАТ «Кримзалізобетон» були перераховані грошові кошти 08.11.2005р. у сумі 3 800000,0грн.(в т.ч. ПДВ 633333,33грн.), 28.10.2005р. у сумі 1 500000,0грн., в т.ч. ПДВ 250000грн., що підтверджується випискою по рахунку(а.с.140,143).

На виконання зазначеного договору підряду ВАТ «Кримзалізобетон» були виконані будівельні роботи на суму 238523,5грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2007року, актом приймання виконаних робіт за червень 2007року(а.с.151-154).

Окрім того, на виконання зазначеного договору підряду ВАТ «Кримзалізобетон» були виконані роботи, зокрема:

- на суму 110062,80грн., в т.ч. ПДВ 18343,80грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006року(а.с.183-186),

- на суму 220156,80грн., в т.ч. ПДВ у сумі 36692,80грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.191-194),

- на суму 18324,00грн., в т.ч. ПДВ у сумі 3054,00грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.197-200);

- на суму 52375,2грн., в т.ч. ПДВ у сумі 8729,2грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.203-206);

- на суму 90424,80грн., в т.ч. ПДВ у сумі 15070,80грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.207-210);

- на суму 3147,6грн., в т.ч. ПДВ у сумі 524,60грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.215-217);

- на суму 82756,80грн., в т.ч. ПДВ у сумі 13792,80грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.220-223);

- на суму грн., в т.ч. ПДВ у сумі 36692,80грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за липень 2006р.(а.с.191-194);

- на суму 117650,40грн, в т.ч. ПДВ у сумі 19608грн., що підтверджується актом виконаних робіт за червень 2006р.(а.с.224-226);

- на суму 44956,80грн., в т.ч. ПДВ у сумі 7492,80грн., що підтверджується актом виконаних робіт за березень 2006р.(а.с.230-233);

- на суму 32824,80грн., в т.ч. ПДВ у сумі 5470,80грн., що підтверджується актом виконаних робіт за квітень 2006р.(а.с.236-238);

- на суму 56006,40грн., в т.ч. ПДВ у сумі 9334,40грн., що підтверджується актом виконаних робіт за квітень 2006р. №14(а.с.241-243);

- на суму 186721,20грн., в т.ч. ПДВ у сумі 31120,2грн., що підтверджується актом виконаних робіт за квітень 2006р.№18(а.с.246-248).

31 липня 2007року позивачем отримана податкова накладна від ВАТ «Кримзалізобетон» №5112, відповідно до якої загальна сума виконаних робіт з ПДВ складає 238523,5грн., ПДВ 39753,92грн. (а.с.150).

Зазначена податкова накладна врахована позивачем при визначенні податкового кредиту за травень 2008року, та зазначена у відповідній податковій декларації (зворотній бік а.с.80).

29 червня 2007року позивачем отримана податкова накладна від ВАТ «Кримзалізобетон» №4126, відповідно до якої загальна сума виконаних робіт з ПДВ складає 4121,35грн., в т.ч. ПДВ у сумі 686,89грн. (а.с.47).

Зазначена податкова накладна врахована позивачем при визначенні податкового кредиту за квітень 2008року, та зазначена у відповідній податковій декларації (зворотній бік а.с.76).

24 січня 2005року між позивачем та ВАТ «Кримзалізобетон» укладено договір №11 відповідно до п.1.1. якого замовник (позивач) доручає, а підрядник (ВАТ «Кримзалізобетон») зобов’язується власними силами з використанням власного матеріалу здійснити монтаж внутрішніх мереж(каналізація, водопостачання) та провести пусто-налагоджувальні роботи у спальному корпусі №1, що належить позивачу та розташований за адресою: АРК, м. Ялта, вул.Свердлова, б.32. Загальна кошторисна вартість підрядних робіт складає 485551.00грн.(а.с.160-162).

На виконання зазначеного договору позивачем на адресу ВАТ «Кримзалізобетон» були перераховані грошові кошти 25.01.2005р. у сумі 399998,0грн. (в т.ч. ПДВ 66666,50грн.), що підтверджується випискою по рахунку(а.с.139).

Виконання ВАТ «Кримзалізобетон» робіт по зазначеному договору підряду підтверджується, зокрема:

- на суму 25454,4грн., в т.ч. ПДВ 4242,40грн., актом приймання виконаних робіт за січень 2006року(а.с.158-160);

- на суму 150967,20грн., в т.ч. ПДВ 25161,2грн., актом приймання виконаних робіт за квітень 2006року(а.с.179-182);

15 березня 2006року позивачем отримана податкова накладна від ВАТ «Кримзалізобетон» №1049, відповідно до якої загальна сума виконаних робіт з ПДВ складає 25454,4грн., ПДВ 4242,4грн. (а.с.48).

21 лютого 2007року позивачем отримана податкова накладна від ВАТ «Кримзалізобетон» №1221, відповідно до якої загальна сума виконаних робіт склала 152119,04грн., в т.ч. ПДВ у сумі 25353,17грн.(а.с.49).

Податкова накладна від 15.03.2006р. №1049 була врахована позивачем при визначенні податкового кредиту за вересень 2008року, а податкова накладна від 21.02.2007р. №1221 за березень 2008р. (зворотній бік а.с.70,96).

У всіх вищезазначених податкових накладних №1221 від 21.02.07р., №4126 від 29.06.07р., №5112 від 51.07.07р., №1049 від 15.03.2006р. виписаних ВАТ «Кримзалізобетон» у графі «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено акт виконаних підрядних робіт, у графі «одиниця виміру товару» одиниця виміру відсутня, у графі «кількість (об’єм,обсяг)» стоїть 1.00, у графі «ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ» стоїть вартість виконаних робіт без ПДВ.

Обов’язкові реквізити податкової накладної встановлено п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168. Відповідно до зазначеної норми платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованим Міністерством юстиції України 23.06.07р. №233/2037 встановлено порядок заповнення податкової накладної.

Згідно п.12 Порядку до розділу I податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:

12.1. графа 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 7.3 "Дата виникнення податкових зобов'язань" статті 7 Закону;

12.2. графа 3 - номенклатура поставки товарів (послуг);

12.3. графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, куб.м, куб.см, л тощо;

12.4. графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо.

Із наведеного випливає, що якщо товари (послуги) не мають відповідних показників, то у графах «одиниця виміру товарів (послуг)» та «кількість (об’єм, обсяг) поставки товарів, послуг» можуть зазначатися показники, які відповідно характеризують одиниці виміру та кількість товарів та послуг.

Судом встановлено, що вищезазначені податкові накладні були виписані ВАТ «Кримзалізобетон» при наданні послуг(виконанні робіт) з будівництва(реконструкції) об’єктів, що належать позивачеві на підставі актів прийняття виконаних будівельних робіт за місяць. Таким чином, у графах «одиниця виміру товарів (послуг)» та «кількість (об’єм, обсяг) поставки товарів, послуг» у податкових накладних не можливо однозначно встановити одиницю виміру та кількість (об’єм обсяг) поставки оскільки податкові накладні виписані на виконані протягом місяця роботи.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим заповнення ВАТ «Кримзалізобетон» податкових накладних із зазначенням 1.00, тобто одиниці в розділі «кількість(об’єм, обсяг)», оскільки податкові накладні виписані за виконані роботи за місяць. З цих же підстав є обґрунтованим заповнення ВАТ «Кримзалізобетон» розділу податкових накладних «ціна поставки одиниці продукції без урахуванні ПДВ» у сумі вартості виконаних робіт за актом приймання за місяць.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем по договорах на виконання будівельних робіт від 24.01.2005р. та 27.10.2005р. було сплачено ПДВ в ціні вартості виконаних робіт, роботи за вищезазначених договорів були виконані, зазначені господарські операції направлені поліпшення власного майна з метою використання його у подальшій господарській діяльності позивача, тобто для використання у оподатковуваних операціях, а відтак позивач має право на податковий кредит.

Твердження відповідача щодо порушення порядку заповнення вищезазначених податкових накладних в частині заповнення графи «номенклатура поставки товарів (послуг) продавця», а саме, зазначення в ній актів приймання виконаних підрядних робіт, суд вважає не обґрунтованим з наступних підстав.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб’єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов’язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб’єкт владних повноважень, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Ялта, мала ретельно дослідити обставини, які впливають на прийняття рішення, зокрема, на наявність права позивача на отримання податкового кредиту з урахуванням реальності відповідних правочинів, перерахування ПДВ у ціні вартості виконаних підрядних робіт, фактичне виконання будівельних робіт, порядку прийняття виконаних робіт, тобто змісту правочинів, на підставі яких виникло право на податковий кредит, а не формально посилатися на наявність у податковій накладній неоднозначного трактування номенклатури поставки товарів (послуг) продавця, що не впливає на право позивача на податковий кредит.

Щодо нарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість за жовтень та листопад 2008р. у сумі 20000грн. та 16727,0грн. відповідно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 01.06.09р. №1611/08334083/15-2 документальної невиїзної перевірки підставою для нарахування податкових зобов’язань є ті обставини, що, на думку відповідача, позивачем безпідставно включені суми податкового кредиту з ПДВ по періодам, які вже були охоплені плановою та позаплановою виїзною перевірками. Так, ДПІ у м.Ялта були здійснені перевірки позивача, а саме, позапланова виїзна перевірка за період з 01.01.2004року до 31.12.2005р., за результатами якої складно акт від 29.02.2008р. №551/23-0/08334083/26 та планова виїзна перевірка за період 01.04.2005 до 31.12.2005р. за результатами якої складно акт від 26.05.2006р. №1312/23-0/08334083/8(а.с.11,12).

Суд не може погодитися з висновками акту перевірки з наступних підстав.

Між ТОВ «Об’єднання «Технохімкомплект» та позивачем укладено договір №3-СТ/8 від 17.01.2005р. відповідно до якого ТОВ «Об’єднання «Технохімкомплект» зобов’язано виконати роботи по монтажу спліт-систем настінного типу(т.2,а.с.95-98).

На виконання зазначеного договору позивачем сплачено ТОВ «Об’єднання «Технохімкомплект» 120000грн., в тому числі ПДВ у сумі 20000грн., що підтверджується банківською випискою за 23.11.2005р.(т.2, а.с.99).

ТОВ «Об’єднання «Технохімкомплект» виписано податкову накладну №426 від 23.11.2005р. на суму 120000грн., в тому числі ПДВ у сумі 20000грн. Зазначена податкова накладна отримана позивачем 31.10.2008р., про що свідчить книга обліку придбання (т.2,а.с.101).

10.11.2005р. між ТОВ «Рігонда» та позивачем укладено договір №102-А поставки обладнання, відповідно до якого позивач зобов’язаний сплатити товар, а ТОВ «Рігонда» зобов’язане поставити холодильне та технологічне обладнання (т.2,а.с.103-111).

27.12.2005р. на виконання зазначеного договору позивачем сплачено ТОВ «Рігонда» 90466грн., в тому числі ПДВ у розмірі 15077,67грн., що підтверджується копією платіжного доручення №834 від 27.12.2005р.(т.2, а.с.112).

27.12.2005р. ТОВ «Рігонда» видано позивачу податкову накладну №1659 на суму 90466,00грн.. в тому числі ПДВ у сумі 15077,67грн.(т.2,а.с.113). Зазначена накладна отримана позивачем 30.11.2008р., що підтверджується книгою обліку придбання(т.1, а.с.55).

Між ЗАТ «Український мобільний зв’язок» та позивачем укладено договір договори про надання послуг мобільного зв’язку №1704970/1.10183035/118, №1704970/1.10183035/118/125, №1704970/1.10183035/118/125 та додаткові угоди до них від 12.01.2005р. (т.2, а.с.114-119) . На виконання зазначених договорів позивачем сплачено ЗАТ «Український мобільний зв’язок» 9893,05грн., в тому числі ПДВ у розмірі 1648грн., що підтверджується списком платежів абонентів за період з 01.12.2005р. до 31.12.2005р.(т.2, а.с.120).

31.12.2005р. ЗАТ «Український мобільний зв’язок» виписано позивачу податкову накладну №GS18000029 на суму 9893,05грн(т.2, а.с.121), яка отримана позивачем 30.11.2008р., що підтверджується книгою обліку придбання(а.с.55).

Зазначені податкові накладні відповідають всім вимогам, що пред’являються до них п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168.

Судом перевірена реальність вищезазначених операцій, тобто фактичне надання послуг, перерахування грошових коштів, послуги пов’язані з господарською діяльністю позивача. Податкові накладні видані особами, які зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до п.7.2.6. ст.7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Посилання відповідача на абз.2 п.7.2.6 ст.7 Закону №168, відповідно до якої у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту є необґрунтованим, оскільки подання такої заяви до податкового органу є правом, а не обов’язком платника податків.

Закон не пов’язує право на отримання податкового кредиту платником податків із наявністю перевірки цього платника податків у період здійснення відповідної господарської операції. У разі виникнення у податкового органу сумніву щодо здійснення відповідної господарської операції, тобто подання платником податків недостовірних даних, податковий орган керуючись вимогами п.3) ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» має право здійснити позапланову виїзну перевірку такого платника.

Окрім того, Законом №168 не передбачено та обставина, що у разі отримання податкової накладної у іншому періоді, ніж період в якому була здійснена поставка товарів(послуг) платник податку втрачає право на нарахування податкового кредиту за такою операцією.

За таких обставин, висновки відповідача щодо необґрунтованого включення до податкового кредиту за жовтень та листопад 2008р. сум сплаченого ПДВ по вищезазначеним податковим накладним є безпідставними та не засновані на законі, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

У позовні заяві позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення рішення відповідача від 10.06.2009р. №0001031502/0. Суд вважає, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України недійсним можуть бути визнані правочини. Рішення відповідача не є правочином, а є правовим актом індивідуальної дії, тобто рішенням суб’єкта владних повноважень. Згідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача від 10.06.2009р. №0001031502/0.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.11.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 30.11.2009р.

Керуючись ст.ст.11,94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта від 10.06.2009р. №0001031502/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Москаленко С.А.