Постанова № 76486691, 12.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Херсон

Номер справи: 649/505/18

Номер провадження: 22-ц/791/1137/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Бездрабко В.О.,

Радченка С.В.,

секретар Зварич С.А.

за участю прокурора Пуляєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 04 липня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Соловйова В.В., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 травня 2013 року вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у ОСОБА_3 виробничий будинок - склад, розташований по АДРЕСА_1. Вартість майна сплатили одразу після купівлі нерухомого майна, про що свідчить розписка ОСОБА_3 від 15.05.2013 року та прийняли майно. Позивач вказувала, що ОСОБА_3 зобов'язався на їхню вимогу нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, однак цього не зробив і на неодноразові прохання відмовляється це розбити, тому позивач, посилаючись на положення ч.2 ст.220 ЦК України просила визнати дійсним договір купівлі-продажу виробничого будинку - складу, розташованого по АДРЕСА_1, що був укладений 15.05.2013 року між: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Визнати нерухоме майно, а саме: виробничій будинок - склад, розташований по АДРЕСА_1, який складається з: літ. А - склад, загальною площею 789,5 кв.м.; №І - вимощення - спільною частковою власністю: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку у виробничому будинку - літ. А - складі, загальною площею 789,5 кв.м.; №І - вимощення, який розташований по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку у виробничому будинку - літ. А - складі, загальною площею 789,5 кв.м.; №І - вимощення, який розташований по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку у виробничому будинку - літ. А - складі, загальною площею 789,5 кв.м.; №І - вимощення, який розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 04 липня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

З апеляційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції звернувся виконуючий обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України. В своїй скарзі він вказує, що судом безпідставно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, задоволено позов, оскільки не доведено факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та не доведено, що можливість посвідчення такого договору втрачена. Посилаючись на те, що позивач звернувшись до суду з вказаним позовом, ухилився від нотаріального посвідчення договору, що призвело до ненадходження до бюджету податків та зборів передбачених законодавством, прокурор зазначає про порушення інтересів держави та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Відзиви на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до п. 8, 9 ч.1 розд. XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Херсонської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

Сторони до судового засідання не з'явилися неодноразово, про розгляд справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду, ОСОБА_2 вказала, що 15 травня 2013 року вона разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у ОСОБА_3 виробничий будинок - склад, розташований по АДРЕСА_1. Вартість майна сплатили одразу після купівлі нерухомого майна, про що свідчить розписка ОСОБА_3 від 15.05.2013 року та прийняли майно. Позивач вказувала, що ОСОБА_3 зобов'язався на їхню вимогу нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, однак цього не зробив і на неодноразові прохання відмовляється це розбити.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення вважав за можливе визнати дійсним договір купівлі-продажу та визнати заОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на вказане нерухоме майно виходячи з того, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договорів і відбулося повне виконання договору, а саме сплачено вартість майна та передано позивачеві майно, а нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося у зв'язку з відмовою відповідача.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України та викладено в його постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17.

Матеріали справи не містять жодних даних про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину.

В матеріалах справи наявний лише оригінал розписки, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_3 продав склад на АДРЕСА_1 ОСОБА_2., ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Гроші в сумі 60 000 гривень отримав, зобов'язується протягом року оформити договір нотаріально. (а.с.16)

Матеріали справи не містять жодних доказів належності відповідачу складу по АДРЕСА_1, доказів звернення позивача до відповідача для нотаріального посвідчення договору, доказів ухилення відповідача від посвідчення договору та наявність, взагалі, можливості набуття позивачем права власності на вказане нерухоме майно.

Таким чином, матеріалами справи не доведено, і судом першої інстанції не встановлено у чому полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі ст. 220 ЦК України.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції не звернув уваги на те, що нерухоме майно з приводу якого виник спір розміщене в смт. Верхній Рогачик і тому відповідно до вимог ч.1 ст.30 ЦПК України спір підлягав розгляду за місцезнаходженням цього майна в Верхньорогачицькому районному суді Херсонської області.

Також судом першої інстанції безпідставно ухвалено рішення про визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не звертались до суду з такими вимогами, не були учасниками даного судового розгляду, в матеріалах справи також відсутні докази наявності у ОСОБА_2 повноважень представляти інтереси вказаних осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінюєрішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно частини 1 вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то з позивача на користь прокуратури Херсонської області підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору понесені при подачі апеляційної скарги в сумі 1920 гривень.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.1,4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 04 липня 2017 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Херсонської області судовий збір в сумі 1920 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: В.О.Бездрабко

С.В.Радченко

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року

Суддя: І.В. Вейтас