Постанова № 76486685, 12.09.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Херсон

справа: 766/22163/17

провадження: 22-ц/791/1229/18

Апеляційний суд Херсонської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Приходько Л.А. (суддя доповідач)

суддів: Бездрабко В.О.,

Кузнєцової О.А.,

секретар Зварич С.А.

учасники справи:

позивач - Херсонський міський центр зайнятості,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонського міського центру зайнятості на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2018 року у складі судді Прохоренко В.В.

в с т а н о в и в:

14 грудня 2017 року Херсонський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів допомоги по безробіттю.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2000 року ОСОБА_2 отримав статус безробітного у зв'язку із чим в період часу з 04 жовтня 2000 року по 22 квітня 2002 року отримав допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу у період професійного навчання на загальну суму 4176.16грн. Перевіркою обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_2 у липні 2000 року отримав дохід у період перебування на обліку у центрі зайнятості, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси та індивідуальними відомостями про застраховану особу, де зазначено, що ОСОБА_2 нараховано в липні 2000 року 597,60 грн. за 31 календарний день. Посилаючись на те, що відповідач на момент реєстрації як безробітного, відносився до категорії зайнятого населення, про що не повідомив Херсонський міський центр зайнятості, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Херсонського міського центру зайнятості незаконно виплачені кошти в сумі 4173,16 грн. з підстав визначених ч. 2,3 ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог Херсонського міського центру зайнятості відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_2, в період знаходження на обліку в Херсонському міському центрі зайнятості, в статусі безробітного, у трудових відносинах та отримання 597,60 грн. саме за період з 12 липня 2000 року по 31 липня 2000 року, з розрахунку-платіжної відомості наданої позивачем лише вбачається, що відповідачу було виплачена заробітна плата в липні 2000 року за 90 годин.

В апеляційній скарзі Херсонський міський центр зайнятості вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом допущені порушення норм права, які призвели до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач отримував доходи в період перебування його на обліку як безробітного, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому він не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнав, просив скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначивши, що позивачем не надано додаткових доказів про порушення відповідачем основ законодавства України про загальнообов'язкове соціальне страхування та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про відсутність яких зазначається в оскаржуваному позивачем рішенні суду.

Під час розгляду справи представник Херсонського міського центру зайнятості Федорченко А.М. апеляційну скаргу підтримала за обставинами викладеними у скарзі. Просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_2, зазначив, що на його думку рішення суду є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту умисного невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків та зловживання ними, а саме неповідомлення обставин, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг.

Про з таким висновком колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991року №803-ХII, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно частини 3 цього ж Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном.

Безробітними, відповідно до статті 4 Закону, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначався Положенням про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №578 .

Відповідно до п.2 Положення незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі. Під час реєстрації кожна особа самостійно або із застосуванням автоматизованої системи за допомогою працівника державної служби зайнятості заповнює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу (безробітного) і особистим підписом підтверджує достовірність внесених до неї даних.

Для одержання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю, згідно п.18 Положення, громадянин повинен наступного дня після встановленого строку підбору підходящої роботи особисто подати до державної служби зайнятості письмову заяву про надання статусу безробітного та заяву про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-Ш, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За ч. 3 ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 05 липня 2000 року за сприянням у працевлаштуванні до Херсонського міського центру зайнятості звернувся ОСОБА_2

У карту персонального обліку, заповнену відповідно до п.2 Положення, відповідачем внесені дані про те, що за сумісництвом він не працює. Своїм підписом ОСОБА_2 запевнив, що всі дані внесені до карти персонального обліку відповідають дійсності та зобов'язався негайно інформувати центр зайнятості про всі зміни (а.с.10).

12 липня 2000 року ОСОБА_2 звернувся до Херсонського міського центру зайнятості із заявами про надання йому статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю, зазначивши що не має заробітку та інших передбачених законодавством доходів (а.с.7,8).

Наказом Херсонського міського центру зайнятості № 13370 від 12 липня 2000 року ОСОБА_2 надано статус безробітного, виплату допомоги по безробіттю відкладено на строк з 12 липня 2000 року до 03 жовтня 2000 року (а.с.9).

04 жовтня 2000 року відповідно до п. 1 «б» статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, ОСОБА_2 розпочато виплату допомоги по безробіттю.

17 жовтня 2000 року між Херсонським міським центром зайнятості та ОСОБА_2 укладено Договір щодо його професійного навчання в Херсонському технічному університеті за спеціальністю «економіка підприємств» на період з 18 жовтня 2000 року по 09 серпня 2001 рік. (а.с.11).

Відповідно до наказу Херсонського міського центру зайнятості № 20068 від 18 жовтня 2000 року, у зв'язку з направленням ОСОБА_2 на навчання, виплату допомоги по безробіттю припинено з 18 жовтня 2000 року та призначена стипендія в розмірі 75% від середньої заробітної плати на період з 18 жовтня 2000 року до закінчення навчання (а.с.12).

Наказом Суворовського районного центру зайнятості в м. Херсоні № 7192 від 23 квітня 2002 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з закінченням виплати допомоги по безробіттю (а.с.13).

Наказом Суворовського районного центру зайнятості в м. Херсоні № 7532 від 25 квітня 2002 року прийнято рішення припинити реєстрацію ОСОБА_2 у зв'язку з працевлаштуванням на дотаційне робоче місце за направленням центру зайнятості (а.с.14).

За період з 04 жовтня 2000 року по 22 квітня 2002 року ОСОБА_2 отримано: допомога по безробіттю у загальному розмірі 2161.86грн за періоди з 04 жовтня 2000 року по 17 жовтня 2000 року та з 10 серпня 2001 року по 22 квітня 2002 року та матеріальна допомога у період професійного навчання в розмірі 2011.30грн за період з 18 жовтня 2000 року по 09 серпня 2001 року (а.с.20,21).

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні від 30.11.2016 за № 26650/02 в період перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_2 згідно індивідуальних відомостей мав роботу (а.с15).

Згідно листа Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення та преси від 29.12.2016 за №221, ОСОБА_2 отримав у липні 2000 року 597.60грн. З доданої до вказаного листа розрахунково-платіжної відомості за липень 2000року вбачається, що відповідач в липні 2000 року отримав заробітну плату в розмірі 597.60грн за 90 годин (а.с.16-17).

Перевіркою обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, ОСОБА_2 в липні 2000 року отримав дохід в сумі 597,60 грн. за 90 годин, що співпадає з індивідуальними відомостями про застраховану особу, де зазначено, що ОСОБА_2 нараховано в липні 2000 року 597,60 грн. за 31 календарний день. Отже, на момент реєстрації як безробітного, ОСОБА_2 відносився до категорії зайнятого населення, про що не повідомив Херсонський міський центр зайнятості. За наслідками перевірки складено акт № 269/р-3 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 04 вересня 2017 року (а.с.19).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, у відзиві на позовну заяву (а.с.35-38), зазначав, що ним було використано право на зайняття педагогічною діяльністю за сумісництвом на посаді доцента на умовах трудового договору між Українським інститутом підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси на період з 01 січня 2000 року по 31 липня 2000 року. Саме за цим договором він отримав заробітну плату в липні 2000 року - 597.60грн. Навчання було завершено до 12 липня 2000 року, тобто на час постановки на облік як безробітного він не перебував в трудових відносинах будь з ким. Заробітна плата Інститутом нараховувалася постфактум.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 10.08.2018 за № 8392/06 вбачається, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру соціального страхування по застрахованій особі ОСОБА_2 наявна інформація про нарахування заробітної плати за липень 2000 року страхувальником Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення та преси. В індивідуальній відомості в реквізиті кількість днів перебування у трудових відносинах за липень 2000 року зазначено - 31.

Відповідачем на підтвердження своїх доводів, що трудові відносини між ним та Українським інститутом підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси були припинені до набуття ним статусу безробітного, тобто до 12 липня 2000 року, доказів, на виконання вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, не надано. Крім того, вказані доводи спростовуються розрахунково-платіжною відомістю Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси за липень 2000 року та відомостями, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування по застрахованій особі ОСОБА_2, згідно яких кількість днів перебування останнього в трудових відносинах у липні 2000 року становить 31 день, за які нарахована заробітна плата у розмірі 597.60грн.

Враховуючи наведене, відповідач, який на час звернення до Херсонського міського центру зайнятості перебував в трудових відносинах на підставі трудового договору за сумісництвом з Українським інститутом підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси, де отримував заробітну плату, в силу вимог ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» не мав права, станом на 12 липня 2000 року, на набуття статусу безробітного та на отримання допомоги по безробіттю.

Однак, позивач звернувся з вимогою про стягнення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійного навчання за період з 04 жовтня 2000 року по 22 квітня 2002 року, поза межами позовної давності.

Так, відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність, за правилами ст. 75 ЦК УРСР, застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, відповідно до ст. 80 ЦК УРСР, є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Доводи представника позивача про те, що на підставі ч.4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції Закону N 3277-VI від 21.04.2011, центр зайнятості не обмежений строком давності для звернення до суду про стягнення з відповідача незаконно отриманого матеріального забезпечення є неприйнятними.

Так, відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами виникли до набрання чинності Законом N 3277-VI від 21.04.2011, вказана норма права не може бути застосовано до спірних відносин.

Відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею не застосовується.

А отже, вказана норма не поширюється на правовідносини щодо стягнення з фізичної особи незаконно отриманих допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійного навчання, оскільки вона регулює лише відповідальність страхувальника у випадку не сплати у строк страхових внесків, пені та штрафу.

Доводи представника позивача про те, що Херсонський міський центр зайнятості дізнався про факт отримання ОСОБА_2 доходу за липень 2000 року лише 04 березня 2017 року після проведення звірки з базою даних Пенсійного фонду щодо періоду перебування в трудових відносинах також є неприйнятними.

Перебіг строку позовної давності, згідно ст. 76 ЦК УРСР, починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 12.07.2006 N 259/407, постановою правління Пенсійного фонду України 12.07.2006 N 9-3 затверджено Порядок обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, яким врегульовано процедуру обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України (далі - ДПА України), Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України - виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом та під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами, ведення особистого селянського господарства, отримання пенсії.

Отже починаючи з липня 2006 року позивач мав можливість отримати відомості про отримання відповідачем доходів від виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, однак з відповідним запитом до Пенсійного фонду не звертався.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, визначений ст. 71 ЦК УРСР.

05 квітня 2018 року, до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності (а.с.33).

Оскільки строк позовної давності закінчився до пред'явлення позову, а позивачем не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, у задоволені позовних вимог слід відмовити з підстав визначених ст. 80 ЦК УРСР.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, слід скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Херсонського міського центру зайнятості у зв'язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст.367, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 червня 2018 року скасувати.

У задоволені позову Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів допомоги по безробіттю відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному не підлягає.

Повний текст постанови складений 17 вересня 2018 року.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: В.О. Бездрабко

О.А. Кузнєцова