Постанова № 76485620, 17.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

17.09.2018 справа №905/735/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2”, м.Маріуполь, Донецька областьНа рішення господарського суду Донецької областівід 31.05.2018р. (повний текст підписано 31.05.2018р.)у справі№905/735/18 (суддя Лейба М.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь, Дніпропетровська областьдо Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2”, м.Маріуполь, Донецька областьпростягнення 4823,92грн.В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів”, м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі – Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2”, м.Маріуполь, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення пені в сумі 4341,53 грн. та 3% річних в сумі 482,39 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2018 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийнти нове, який відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Одночасно, разом з поданою апеляційною скаргою, Відповідачем надано клопотання про зменшення розміру пені на 80%.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки Відповідач повністю оплатив отриманий товар, наявні в матеріалах справи платіжні доручення з чітким визначенням призначення платежу підтверджують наведене, однак здійснити розподіл коштів у порядку, визначеному умовами п. 3.8. Договору не вбачається за можливе, у зв’язку з наявністю порушення з боку Позивача порядку направлення рахунків на оплату. Також, апелянт зазначив, що Позивачем необґрунтовано до вартості товару віднесено транспортні витрати та витрати з охорони товару, в той час, як відповідальність у вигляді стягнення пені може застосовуватися лише за неналежну сплату саме товару. Крім цього, як вказує Відповідач, суд першої інстанції при розгляді клопотання про зменшення розміру пені не прийняв до уваги його майновий стан, незначний період прострочення основного зобов’язання, що на думку останнього призвело до прийняття судом необгрунтованого рішення про відмову у задоволенні вищевказаного клопотання про зменшення розміру пені.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. у справі № 905/735/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2” на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2018 та встановлено строк учасникам справи до 06.08.2018 включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2018р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2” на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2018 призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Від Позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін. Зокрема, Позивач зазначив, що помилковим є твердження Відповідача про те, що Позивач невірно здійснив розподіл коштів Відповідача, оскільки сторони у пункті 3.8. Договору погодили певний порядок розподілу коштів, що сплачує Відповідач за отриманий товар, а тому суд першої інтстанції правомірно відхилив доводи Відповідача про відсутність порушення строків оплати за поставлений товар. Також зазначив, що не пред’являв Відповідачу до оплати транспортні витрати та витрати з охорони товару, оскільки наведені витрати входять до вартості товару, що передбачено умовами п. 3.3 Договору. Крім того, заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені, вважаючи, що наведені Відповідачем обставини не є виключними у розумінні вимог чинного законодавства.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 26.12.2016р. між сторонами Договору поставки №171507/1605883/2646, за умовами якого Позивач (постачальник) зобов’язався поставити та передати у власність Відповідача (покупця), а Відповідач – прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору феросплави, протягом строку з 01.07.2017р. по 30.09.2017р. на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід’ємними частинами.

– підписання сторонами до Договору поставки №171507/1605883/2646 від 26.12.2016р. додаткових угод №1/1703810 від 03.07.17р., №2/1704396 від 02.08.17р., №3/1704928 від 01.09.17р., №4/1705027 від 08.09.17р., а також специфікацій №1, 2, 3, 4, в яких узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки, загальну суми по специфікації тощо;

–передання Позивачем та прийняття Відповідачем поставленого товару на загальну суму 29 805 661,58грн. за залізничними накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 34,58);

–несвоєчасне виконання Відповідачем зобов’язання з повної оплати вартості поставленого товару, що є підставою для нарахування пені та 3% річних.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №171507/1605883/2646 від 26.12.2016р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару. За твердженням позивача, таке порушення умов Договору є підставою для нарахування пені та 3% річних на суму заборгованості.

У суді першої інстанції Відповідач позовні вимоги не визнавав, посилаючись на невірно здійснений Позивачем розрахунок пені та 3% річних. Зокрема, за твердженнями Відповідача, що викладені у відзиві, Позивачем невірно визначено дату прострочення виконання зобов’язання, а саме – не враховано умови повної оплати товару, передбачені у п.3.4 Договору №171507/1605883/2646 від 26.12.2016р. Також, до відзиву Відповідачем надано клопотання про зменшення розміру пені на 80%.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту не внесення Відповідачем повної оплати за поставлений товар, що є підставою для нарахування пені та 3% річних. При цьому, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені на 80 %.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 ГК України.

Згідно з ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Твердження апелянта про необгрунтоване завищення позивачем розміру пені та 3% річних через помилкове включення до вартості товару транспортних витрат та витрат, повязаних з охороною товару, не приймається колегією суддів, оскільки зі змісту наявних у матеріалах справи документів, зокрема – рахунків на оплату, не вбачається включення позивачем cум на транспортні витрати та витрати, пов’язані з охороною товару. Більш того, пунктом 3.3 договору передбачено, що зазначені витрати входять у вартість товару.

Також колегія суддів зазначає, що пунктом 3.8 Договору в редакції додаткової угоди №1/1601804 від 20.04.2016р., сторонами погоджено, що при перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов’язаний зазначити: “оплата за товар за договором №161507/1506169/101 від 25.12.2015р.” При цьому одержані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином: 1) оплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження і ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця; 2) оплачуються рахунки, виписані за базовою ціною продукції на дату відвантаження (такі рахунки оплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості).

Таким чином, погодження сторонами певного алгоритму розподілу грошових коштів, які надходять від Відповідача, унеможливлює прийняття у якосі доказу контррозрахунку Відповідача, оскільки останній здійснено без дотримання вимог умов п.3.8 Договору.

Крім того, колегія суддів зауважує, що рахунок (рахунок-фактура) є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Договір, укладений між сторонами, містить умови щодо строку та порядку оплати, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання зобов’язання Відповідачем.

Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов’язку з оплати поставленого товару в порядку, передбаченому Договором.

За таких обставин, враховуючи виконання Відповідачем зобов'язань за Договором стосовно здійснення оплати вартості поставленого товару з простроченням, наявні підстави для стягнення суми пені у розмірі 4341,53 грн. та 3% річних у розмірі 482,39 грн., а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

В свою чергу, апелянт в апеляційній скарзі стверджував про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені у зв’язку з чим Відповідачем до апеляційної скарги подане клопотання аналогійного змісту.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені, Відповідач посилається на незначний термін прострочення оплати та в подальшому здійснення оплати за договором у повному обсязі, ведення господарської діяльності в зоні проведення антитерористичної організації та надскладні економічні умови для підприємства Відповідача.

Дослідивши наведені відповідачем підстави, зокрема, тяжке фінансове становище, колегія суддів вважає, що останнє не є тією виключною обставиною, яка давала б підставу для зменшення розміру стягуваної пені на 80%, оскільки вказані обставини утворились внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Крім того, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Одночасно не приймаються до уваги, посилання відповідача на здійснення господарської діяльності в зоні проведення антитерористичної організації, що спричинило певні обставини непереборної сили, оскільки відповідно до ст. 14 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.

Наразі, скаржником ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції на надано зазначеного сертифікату, як доказу настання обставин непереборної сили у розумінні положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.

Також, не приймається до уваги посилання апелянта на надскладні економічні умови, які відбуваються у державі, оскільки при вирішенні питань щодо зменшення розміру пені суд повинен враховувати майнові інтереси обох сторін та їх негативний вплив на фінансовий стан як відповідача, так і позивача. У разі задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені, позивач буде позбавлений права на притягнення відповідача до господарсько правової відповідальності за правопорушення у сфері господарських правовідносин.

Крім того, спірна сума пені у розмірі 4341,53грн. не є значною та не може впливати на фінансовий стан Відповідача.

З урахуванням того, що наведені заявником підстави для зменшення розміру пені на 80% не можуть слугувати виключними обставинами, в розумінні наведених норм чинного законодавства, які б давали суду підстави для його задоволення, судова колегія дійшла висновку, що вимоги Відповідача не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2018 у справі № 905/735/18 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2”, м.Маріуполь, Донецька область – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.05.2018 у справі № 905/735/18– залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Приватне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_2”, м.Маріуполь, Донецька область.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2018.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: І.В.Зубченко

ОСОБА_3