Рішення № 76483703, 14.09.2018, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

198/591/18

2-а/0198/1/18

14.09.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2018 року Юр"ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., за участю секретаря судового засідання Літвіченко В.О., позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Зражевського О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ст. 286 КАС України, в залі суду смт. Юр"ївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення, в редакції від 04.09.2018 року (ас. 8-9), в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що 31.07.2018 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області відносно нього було складено постанову № 13 про накладення адміністративного стягнення за ст. 180 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 136 грв., а саме за те, що позивач розпивав з неповнолітніми особами алкогольний напій (шампанське міцністю 7 %), внаслідок чого останні сп'яніли.

Позивач зазначав, що вважає вищевказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ніколи та нікого не доводив до стану сп'яніння, при цьому, в оскаржуваній постанові відсутні місце, час вчинення адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків та потерпілих.

Окрім того, адміністративною комісією позивачу було відмовлено в його проханні дочекатися адвоката, який би надавав позивачу правову допомогу при розгляді адміністративної справи.

Позивач, вважаючи, що оскаржуваною постановою були порушені його права, свободи та інтереси, оскільки, як зазначав останній, в його діях відсутні склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 180 КУпАП, за якою він необґрунтовано був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136 грв., посилаючись на статті 77, 152, 180, 251, 284, 287 КУпАП, статті 160, 161, 168, 169 КАС України, просив скасувати постанову № 13 від 31.07.2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ст. 180 КУпАП, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник останнього адвокат ОСОБА_2 заявлені вимоги повністю підтримали.

Представник відповідача адміністративної комісії при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області Зражевський О.О. в судовому засіданні позовні вимоги повністю не визнав.

В ході розгляду справи судом вчинено наступні процесуальні дії:

- 23.08.2018 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху (ас. 4-5);

- 07.09.2018 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та її розгляд за правилами, встановленими статтями 268 - 272, 286 КАС України (ас. 12-14);

- 11.09.2018 року за клопотанням представника позивача адвоката ОСОБА_2 в судовому засіданні постановлено ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, про приєднання доказів до матеріалів справи (ас. 64-66);

- 11.09.2018 року вирішено клопотання представника відповідача Зражевського О.О. про виклик свідків (ас. 62-63);

- 14.09.2018 року за клопотанням представника відповідача Зражевського О.О. в судовому засіданні постановлено ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, про відмову від виклику та допиту в якості свідка ОСОБА_4.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Зражевського О.О., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши письмові докази, додані до справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного:

-так, за змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо скарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, при цьому права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 214 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 215 КУпАП адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 КУпАП адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менш як половини членів їх складу, а виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад - при наявності не менш як двох третин від загального складу виконавчого комітету.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, передбачені статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють) цього Кодексу.

Статтею 245 КУпАП визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За нормами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Положення про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради, що є додатком № 2 до рішення Юр'ївської селищної ради від 04.01.2018 року № 74-7/VII (ас. 47-48), в Юр'ївській селищній раді утворена та діє адміністративна комісія, що підпорядковується виконавчому комітету Юр'ївської селищної ради і є його спеціальним підрозділом, наділеним повноваженнями згідно до чинного законодавства України. Загальний склад комісії складає 15 осіб, при цьому основним завданням адміністративної комісії є розгляд справ про адміністративні правопорушення, виховання громадян у дусі точного та неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Адміністративна комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, кодексом України про адміністративні правопорушення, законодавством України. Адміністративна комісія має право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менше як половини членів її складу (п. 2.3 Положення). Рішення комісії є правомочним, якщо за нього проголосувало більше половини всіх числа присутніх на її засіданнях (п. 2.3 Положення). Адміністративна комісія забезпечує своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством (п. 2.5 Положення).

Як вбачається з постанови № 13 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 від 31.07.2018 року (ас. 39), справу про адміністративне правопорушення відносно позивача розглянуто адміністративною комісією при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради у складі голови адміністративної комісії ОСОБА_7, секретаря ОСОБА_13., членів комісії ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, і як зазначено в самій постанові «та інші».

Суд зауважує, що відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова повинна містити найменування органу, який виніс постанову, при цьому, оскільки в даному випадку адміністративна комісія є колегіальним органом, то остання має містити перелік всіх членів такої комісії, які приймали участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, а відтак, зазначення в постанові при переліку складу членів адміністративної комісії «та інші», на думку суду, є не припустимим. Відтак, з постанови не вбачається в якому ж насправді складі членів адміністративної комісії така була прийнята.

При цьому, з оглянутого в судовому засіданні протоколу засідання адміністративної комісії Юр'ївської селищної ради від 31.07.2018 року (ас. 42-46), вбачається, що на засіданні такої були відсутні члени комісії ОСОБА_12, ОСОБА_11. Між тим, останні зазначені як члени комісії в постанові № 13 про накладення адміністративного стягнення від 31.07.2018 року, як такі, що приймали участь при розгляді адміністративного матеріалу відносно позивача ОСОБА_1 (ас. 39).

Відтак, з огляду на те, що згідно протоколу засідання адміністративної комісії ОСОБА_11, ОСОБА_12 участі в засіданні адміністративної комісії 31.07.2018 року не приймали, то постанова про накладення адміністративного стягнення, в порушення ч. 1 ст. 216 КУпАП, винесена адміністративною комісією відносно позивача ОСОБА_1 у складі шести осіб (ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10.), при цьому будь - які інші особи, що входили до складу комісії, у постанові не зазначені. З огляду на дане, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята за відсутності передбаченого Положенням про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради кворуму.

Посилання представника відповідача Зражевського О.О. на те, що адміністративна комісія діяла у складі осіб, що зазначені у протоколі засідання адміністративної комісії від 31.07.2018 року, суд до уваги не приймає, враховуючи встановлені в судовому засіданні розбіжності між даними, що містяться в протоколі засідання та безпосередньо в постанові про накладення адміністративного стягнення, саме яку, в свою чергу, оскаржує позивач, а тому, всі сумніви щодо доведеності вини позивача, відповідно до ст. 62 Конституції України, підлягають тлумаченню на користь останнього.

Як вбачається з постанови № 13 про накладення адміністративного стягнення від 31.07.2018 року, винесеної адміністративною комісією при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ст. 180 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 136 грв. (ас. 39).

Зі змісту вказаної постанови слідує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09.07.2018 року серії ГП № 164336, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 180 КУпАП , а саме розпив з неповнолітніми особами алкогольний напій (шампанське міцністю 7 %), внаслідок чого останні сп'яніли.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач та представник останнього в судовому засіданні зазначили, що позивач не вчиняв вказаного адміністративного правопорушення та будь - яких неповнолітніх осіб до стану сп'яніння не доводив.

Статтею 180 КУпАП передбачена відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами.

Зі змісту ст. 280 КУпАП вбачається, що орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Однак, при розгляді відповідачем справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 180 КУпАП, не були з'ясовані усі обставини, які мають суттєве значення при вирішенні питання про можливе притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, в постанові про накладення адміністративного стягнення не зазначено місце, дата та час вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення (опис обставин, установлених під час розгляду справи), хоча положення ст. 283 КУпАП, зобов'язують орган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення вказувати такі обставини в постанові.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 15/2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (ас. 30-46), які, в свою чергу, слугували підставою для накладення на позивача адміністративного стягнення, вбачається, що адміністративна комісія не з'ясовувала чи був ОСОБА_1 обізнаний про вік осіб, які сп'яніли, а також чи дійсно такі особи є взагалі неповнолітніми. З пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення (ас. 32-34), не вбачається, що дана обставина з'ясовувалась як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при винесенні оскаржуваної постанови. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 15/2018 (ас. 30-46), відсутні копії документів, що підтверджують осіб (як і посилання на такі документи), про яких йдеться у протоколі як про неповнолітніх, а у постанові такі особи взагалі не вказані.

Відтак, адміністративною комісією не встановлено та з постанови не вбачається, які саме неповнолітні особи сп'яніли, внаслідок розпивання алкогольного напою (шампанське міцністю 7 %).

Крім того, адміністративною комісією не прийнято до уваги, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено вік осіб, про яких йдеться як про неповнолітніх, не вказані потерпілі та свідки даного правопорушення.

Як зазначалося вище, диспозиція ст. 180 КУпАП передбачає відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння.

Натомість, орган, який розглянув справу про адміністративне правопорушення, визнав ОСОБА_1 винним та піддав адміністративному стягненню за інші дії, які не охоплюються диспозицією ст. 180 КУпАП, а саме за розпивання з неповнолітніми особами алкогольного напою, внаслідок чого останні сп'яніли.

Висновки адміністративної комісії, зазначені у постанові ставляться судом під сумнів ще й з тих підстав, що постанова не містить будь - якого обґрунтування прийнятого рішення.

Так, у постанові відсутнє посилання на будь - які докази, як і аналіз останніх.

Зокрема, в мотивувальній частині постанови не наведено доказів на підтвердження факту сп'яніння неповнолітніх, як - то: висновки відповідних органів, огляд неповнолітніх медичним працівником, ознаки алкогольного сп'яніння - запах з рота, тремтіння рук, почервоніння очей, тощо.

Органом, який виніс постанову не приділено жодної уваги тому факту, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення та протоколі про вчинення адміністративного правопорушення відсутні пояснення ОСОБА_16, про яку, як неповнолітню особу, що сп'яніла, йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення, а також і тому факту, що ОСОБА_14 відмовилася підписати відібрані у неї пояснення (ас. 33), та, в свою чергу, поясненням ОСОБА_15 від 04.07.2018 року, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення (ас. 34), відповідно до яких остання стверджувала, що вона не вживала алкогольний напій.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, у відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, не є безумовним доказом винуватості ОСОБА_1, а тільки в сукупності з іншими документальними підставами є фактичними даними на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дії суб'єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності при відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність чи відсутність події, складу адміністративного правопорушення і винність особи у його вчиненні не можуть вважатися правомірними та порушують принцип презумпції невинуватості, визначений ст. 62 Конституції України. Будь - які сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. До спірних правовідносин також має бути застосована практика Європейського суду з прав людини, який у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain від 06.12.1988 року) зазначив, що докази покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого мають відповідати як вимогам достатності так і переконливості. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ. Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально - правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення.

Відповідач же, прийнявши протокол про адміністративне правопорушення, складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 за основу, не потурбувався про дослідження інших доказів по справі, надання належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, виклик осіб, які були очевидцями правопорушення та неповнолітніх, крім того, не звернув увагу на допущені порушення при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення та документів до нього, не пересвідчився у доведеності вини позивача, а тому прийняв безпідставну, невмотивовану та не підтверджену доказами постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на дане, суд вважає, що справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 180 КУпАП, відносно ОСОБА_1 відповідач розглянув без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи та за відсутності необхідного кворуму членів адміністративної комісії для визнання рішення правомочним.

В судовому засіданні позивач та представник останнього адвокат ОСОБА_2 також стверджували, що при прийнятті відповідачем оскаржуваної постанови було порушено право позивача на захист.

Так, позивач суду пояснив, що з'явившись на засідання адміністративної комісії 31.07.2018 року о 09-00 год., прохав почекати його захисника, який затримується на 5 - 10 хвилин та незабаром має з'явитися, після чого, через деякий час, до нього підійшла якась жінка та запропонувала йому, щоб він своє прохання стосовно відкладення початку розгляду справи про адміністративне правопорушення до появи адвоката озвучив членам адміністративної комісії. Зайшовши в приміщення, де проводилося засідання адміністративної комісії, позивач став прохати, щоб члени комісії зачекали поки з'явиться його адвокат, який не знав точного місця де буде проводитися засідання комісії, а тому позивач мав його зустріти. Однак, на дане прохання почув у відповідь, що «комісія - це тобі не суд», після чого почався розгляд справи відносно нього, з приводу якої він ніяких пояснень членам комісії не надавав. Засідання комісії тривало хвилин десять, про відмову від адвоката позивач не заявляв та не погоджувався на розгляд його справи без адвоката, при цьому одразу після завершення розгляду відносно нього справи, він вийшов і побачив адвоката ОСОБА_2, який перебував біля будівлі Юр'ївської селищної ради.

Представник відповідача Зражевський О.О., спростовуючи дані обставини, посилався на те, що комісія чекала адвоката ОСОБА_2 хвилин двадцять - тридцять, після чого, вирішивши, що дії ОСОБА_1 є нічим іншим, як затягуванням розгляду справи про адміністративне правопорушення, розглянули справу без участі адвоката ОСОБА_2, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 погодився на це.

Суд зауважує, що позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично наполягав на тому, що від участі адвоката ОСОБА_2 у розгляді відносно нього справи про адміністративне правопорушення не відмовлявся.

В судовому засіданні встановлено, що 30.07.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг адвоката, згідно якого адвокат прийняв на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту ОСОБА_1 в адміністративній справі, що перебуває на розгляді адміністративної комісії Юр'ївської селищної ради за ст. 180 КУпАП (ас. 59-60).

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України «Про ратифікацію Конвенції» від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та основних свобод та Протокол до неї є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. ст. 2 - 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративні правопорушення закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, тощо.

З огляду на те, що позивач по справі ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечував обставини наведені у протоколі засідання адміністративної комісії стосовного того, що він погодився розглядати справу без адвоката та приймаючи до уваги, що стороною відповідача не надано будь - яких інших доказів стосовно відмови позивача від адвоката, як - то, наприклад, письмова заява ОСОБА_1 про розгляд справи відносно нього без участі адвоката, дані про відмову ОСОБА_1 від адвоката у присутності самого адвоката, який би міг підтвердити дані обставини, суд всі сумніви щодо незабезпечення адміністративною комісією права позивача ОСОБА_1 на захист при розгляді відносно останнього справи про вчинення адміністративного правопорушення, тлумачить на користь позивача.

Суд критично оцінює покази представника відповідача Зражевського О.О. та свідка ОСОБА_5 щодо згоди позивача на розгляд справи без участі адвоката, зважаючи на те, що будь - яких мотивів відмови останнього від адвоката після спливу нетривалого часу до початку розгляду справи стосовно ОСОБА_1, який прохав відкласти засідання адміністративної комісії саме до приїзду його адвоката, останні навести не змогли, відсутні такі мотиви і в протоколі засідання адміністративної комісії.

Окрім того, в судовому засіданні представник відповідача не навів достатньо обґрунтованих доводів, які б свідчили про неможливість відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не на двадцять - тридцять хвилин, а на більш пізній час (наступний день), задля забезпечення права останнього на захист та не порушення такого при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Знаючи про те, що ОСОБА_1 просив почекати адвоката, адміністративна комісія повинна була розглянути дане питання та оголосити перерву на час, необхідний для явки адвоката, так як встановлено, що адвокат з'явився.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося з порушенням норм Конституції України, КУпАП, а також норм Європейської Конвенції з прав людини, суд вважає, що постанова № 13 від 31.07.2018 року адміністративної комісії при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради є протиправною та з метою дотримання засад законності та верховенства права підлягає скасуванню.

Також підлягає до задоволення і вимога позивача про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю складу або події адміністративного правопорушення.

Суд неодноразово зазначав, що диспозиція ст. 180 КУпАП передбачає відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп'яніння. Тобто, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною статтею, полягає у доведенні неповнолітнього до стану сп'яніння, в тому числі іншими особами. В свою чергу, стан сп'яніння повинен підтверджуватися відповідними висновками компетентних органів.

Разом з тим, в матеріалах адміністративної справи відсутні будь - які висновки на підтвердження стану сп'яніння неповнолітніх, при цьому, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 180 КУпАП не зазначені навіть і ознаки такого сп'яніння, як то - тремтіння рук, почервоніння очей, запах з рота, тощо.

Зазначені обставини свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1.

На підставі ст. 139 КАС України, у зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що судові витрати по справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 77, 139, 241, 243, 244, 246, 268 - 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області № 13 від 31 липня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності за статтею 180 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грв. (сто тридцять шість грв. 00 коп.).

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 за статтею 180 КУпАП - закрити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

- позивач : ОСОБА_1, зареєстроване місцепроживання - АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;

- відповідач : адміністративна комісія при виконавчому комітеті Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області, адреса місцезнаходження - 51300, вул. Центральна, буд. 67 / 1, смт. Юр'ївка Юр'ївського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338472.

Суддя С. О. Маренич