Постанова № 76483303, 10.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Справа № 922/908/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Сіверін В.І.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1Г (довіреність №Др-15-0218 від 27.02.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН №4940 від 27.12.2017),

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність №0102-002 від 03.01.2018),

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.1324Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області, ухвалене 29.05.2018 року об 13:25 год., у приміщенні вказаного суду, суддею Бураковою А.М., повний текст якого складено 05.06.2018 року, у справі №922/908/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків

до: Харківського національного університету імені ОСОБА_3, м. Харків

про: стягнення 32456,09 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського національного університету імені ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GBKhz522-18 від 09.02.2018 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №Khz-Ck-5635-0518 від 18.05.2018, а.с.69-70) в розмірі 32456,09 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення п.4.2 договору на постачання природного газу № 41GBKhz522-18 від 09.02.2018, не оплатив вартість поставленого позивачем у січні 2018 року природного газу на суму 32456,09 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Харківського національного університету імені ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" суму основного боргу у розмірі 31530,07 грн. В решті позову відмовлено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір № 41GВКhz522-18 від 09.02.2018 та додаткова угода № 1 від 09.02.2018 до нього укладені з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим вони не можуть створювати юридичних наслідків для сторін через їх нікчемність. Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 31530,07 грн., керувався положеннями ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України та виходив з того, що отриманий відповідачем у січні 2018 року природний газ в обсязі 2,801 тис.куб.м. підлягає оплаті за ціною, яка діяла на час прийняття судом рішення (11256,72 грн. (з ПДВ) за 1000 куб.м.).

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині відмови в стягненні основного боргу в розмірі 926,02 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нікчемність договору № 41GВКhz522-18 від 09.02.2018, оскільки сторонами в договорі не змінювались погоджені в протоколі переговорів обсяги та якість природного газу, а лише була заокруглена ціна предмету закупівлі. Як зазначає позивач, місцевий господарський суд, застосувавши наслідки реституції за недійсним договором, попередньо не встановив факт неможливості повернути одержане за правочином майно в натурі та невірно визначив вартість природного газу, яка повинна бути відшкодована позивачу.

Позивач надав суду пояснення до апеляційної скарги від 05.09.2018, в яких зазначає, що відповідач, як бюджетна установа, після проведення сторонами переговорів щодо закупівлі природного газу, підготував та надіслав позивачу підписаний проект договору на постачання природного газу. Після цього, позивачем було здійснено перевірку істотних умов договору, в тому числі ціни за 1000 м.куб природного газу, яка відповідала діючому прейскуранту.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції про нікчемність договору № 41GВКhz522-18 від 09.02.2018, оскільки загальна ціна вказаного договору відрізняється від ціни на товар, зазначеній в протоколі проведення переговорів від 26.01.2018, що є порушенням ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідач також зазначає про неможливість повернення позивачу природного газу, у зв’язку з чим вважає правомірним стягнення з нього вартості поставленого газу за ціною, яка діяла на момент вирішення цього спору.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 10.09.2018 відповідач просив рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2018 у цій справі залишити без змін, апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 10.09.2018 просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно протоколу проведення переговорів між Харківським національним університетом імені ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" щодо закупівлі за кодом до ДК 021:2015 - "09120000-6 - газове паливо " за лотом №1 (газове паливо для навчальних корпусів, лабораторій та віварію) від 26.01.2018, сторони вирішили погодити поставку газу в кількості 191288 м3 та ціною предмету закупівлі – 2061000 грн. (а.с.37-40).

Відповідно до протоколу №8/1 від 29.01.2018 засідання тендерного комітету щодо початку процедури закупівлі за кодом ДК 021:2015 « 09120000-6 газове паливо» за п’ятьма лотами, ( в тому числі за лотом №1) прийнято рішення про намір укласти договори під час застосування переговорної процедури закупівлі газового палива (а.с.41-44).

09 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник) та Харківським національним університетом імені ОСОБА_3 (споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 41GВКhz522-18 (далі - договір) та додаткову угоду №1 до нього (а.с.9-18).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачеві у 2018 році - за кодом до ДК 021:2015 - "09120000-6 - газове паливо (природний газ)" за лотом № 1 - газове паливо для навчальних корпусів, лабораторій та віварію, а споживач зобов'язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, у строки та згідно з порядком, який визначений договором.

В п.1.2 договору сторони погодили плановий обсяг постачання природного газу – 191288 куб.м., а в п.1.3 договору визначили обсяги постачання газу по місяцям.

Згідно п.3.2 договору, ціна газу становить 8978,60 грн. за 1000 куб.м., крім того, ПДВ – 1795,72 грн., всього з ПДВ - 10774,32 грн.

Загальна ціна договору (лоту №1) складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за цим договором та складає 2060998,12 грн., в тому числі, ПДВ 20% - 343499,69 грн. (п.3.6 договору).

Як визначено в п.4.2.1 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником, або 30% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014р.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє до 31.12.2018, умови договору застосовуються до відносин, що склалися між сторонами з 01.01.2018, відповідно ч.3 ст. 631 ЦК України.

Додатковою угодою №1 від 09.02.2018 до договору від 09.02.2018 сторони внесли зміни до його розділу I «Предмет договору» та розділу III «Ціна постачання природного газу» (а.с.18-19).

Відповідно до п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 09.02.2018, плановий обсяг постачання природного газу протягом 2018 року – 177,866 тис. м3.

Додатковою угодою №1 від 09.02.2018 змінено також п.1.3 договору, яким встановлено планові обсяги постачання природного газу по місяцям.

Відповідно до п.3.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 09.02.2018, ціна газу становить 9656,10 грн. за 1000 куб.м., крім того, ПДВ - 1931,22 грн., всього з ПДВ - 11587,32 грн.

Загальна ціна договору (лоту №1), відповідно до п.3.6 договору в редакції додаткової угоди №1 від 09.02.2018, складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачем за даним договором та складає - 2060990,26 грн., у тому числі, ПДВ 20% - 343498,38 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 від 09.02.2018 до договору сторони визначили, що дана угода набирає чинності з моменту підписання та діє по 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Відповідно до частини 3 ст. 631 ЦК України сторони домовились, що умови даної угоди поширюються на відносини сторін, що фактично склалися з 01.02.2018.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору та додаткової угоди №1 до нього, поставив відповідачу у січні 2018 природний газ, в обсязі 2,801 тис. куб.м., загальною вартістю 32456,09 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу № ХОЗ00001832 від 31.01.2018 (а.с.22).

20.02.2018 позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 2 до Договору (а.с.45).

Згідно п.1 вказаної додаткової угоди, сторони прийшли до домовленості про розірвання договору №41GВКhz522-18 від 09.02.2018 та додаткової угоди № 1 від 09.02.2018 до нього, керуючись ч.4 ст. 36 та ч.1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як зазначає позивач, відповідач вартість поставленого у січні 2018 природного газу не оплатив, у зв’язку з чим, останньому направлялась претензія №Khz07-ПЯ-3193-0318 від 20.03.2018 про сплату заборгованості за договором № 41GВКhz522-18 в розмірі 32456,09 грн. (а.с.23).

Судова колегія враховує наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до частини 1 статті 12 зазначеного закону, закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Частиною 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим (роз'яснення Мінекономрозвитку від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю»).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні між сторонами переговорної процедури закупівлі, відповідно до п.4 чт.2 Закону України «Про публічні закупівлі", очікувана вартість предмету закупівлі – газового палива для навчальних корпусів, лабораторій та віварію (Лот №1) у кількості 191288 м3 складала 2061000 грн., що підтверджується протоколом проведення переговорів від 26.01.2018 та протоколом засідання тендерного комітету №8/1 від 29.01.2018.

За результатами проведених переговорів, 09.02.2018 позивачем та відповідачем укладено договір № 41GВКhz522-18, за умовами якого, ціна газу, з урахуванням ПДВ, складає 10774,32 грн. за 1000 куб.м. (п.3.2), а загальна вартість договору (Лоту №1) складає 2060998,12 грн. (п.3.6).

Таким чином, вартість предмету закупівлі, яка вказана в договорі, відрізняється від ціни пропозиції учасника під час проведення переговорної процедури.

09.02.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою також збільшено ціну за 1000 куб.м газу до 11587,32 грн. з ПДВ та зазначено загальну ціну договору - 2060990,26 грн.

При цьому, кількість газу, що необхідно поставити за договором було зменшено з 191288 м3 до 177866 м3, що є порушенням п.5 ст.6 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, вказаною додатковою угодою №1, яка укладена в той же день, що і сам договір, збільшено ціну на газ з 11587,32 грн. (з ПДВ) до 11587,32 грн. (з ПДВ).

Разом із тим, відсутні докази коливання ціни на природний газ в день укладення сторонами договору та додаткової угоди.

Збільшення ціни газу, яке зафіксоване сторонами у додатковій угоді №1 до договору, не обгрунтовано та не підтверджується документально.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір № 41GВКhz522-18 від 09.02.2018 та додаткова угода №1 від 09.02.2018 до нього, укладені з порушенням ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв’язку з чим, відповідно до ч.1 ст.37 вказаного Закону, є нікчемними.

20.02.2018 сторони уклали Додаткову угоду №2 до договору, якою розірвали договір № 41GВКhz522-18 від 09.02.2018 з підстав, визначених ч.4 ст.36 та ч.1 ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі».

З наведеної додаткової угоди вбачається, що сторони визнали факт укладення договору та додаткової угоди №1 до нього з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Судова колегія звертає увагу на те, що сторони розірвали договір.

Разом із тим, нікчемний правочин вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України), і розірвати можливо лише укладений та дійсний правочин за наявності передбачених для цього підстав.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені ст.216 ЦК.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, платній послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з акту приймання-передачі природного газу № ХОЗ00001832 від 31.01.2018 та не заперечується відповідачем, у січні 2018 позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ в обсязі 2,801 тис.куб.м.

Судова колегія враховує, що поставлений позивачем природний газ безпосередньо спожитий відповідачем, у зв'язку з чим у відповідача відсутня можливість повернути дану продукцію в натурі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач підтвердив неможливість повернення в натурі поставленого газу.

Відповідач надав суду розрахунок заборгованості, відповідно до якого, з урахуванням тарифу на природний газ станом на 01.04.2018 - 11256,72 грн. за 1000 куб.м., загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 31530,07 грн. (а.с.46).

Позивач вказаний розрахунок не спростував, не представив суду доказів існування іншої ціни на природний газ станом на час розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи недійсність договору №41GВКhz522-18 від 09.02.2018 та додаткової угоди №1 від 09.02.2018 до нього, а також правові наслідки визнання недійсним правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 31530,07 грн.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про безпідставність застосування судом при розрахунку вартості поставленого газу тарифу станом на час розгляду справи, а також зазначає про те, що вартість природного газу повинна бути встановлена на час укладення договору.

Судова колегія не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, платній послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (прийняття рішення судом).

Отже, доводи апелянта є невірними, такими, що суперечать ч.1 ст.216 ЦК України.

Твердження позивача про правомірність застосування при розрахунку вартості поставленого газу ціни, вказаної в договорі та додатковій угоді №1 до нього, є помилковими, оскільки сторони нікчемного правочину не можуть виконувати його умови.

Порядок визначення такої ціни врегульовано ч.1 ст.216 ЦК України.

Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, зокрема, у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції).

Доводи позивача про те, що суд першої інстанції не встановив факт неможливості повернення одержаного за правочином майна в натурі, є безпідставними, оскільки вони не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставленого газу на підставі ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.

З пояснень відповідача і з обставин справи вбачається неможливість такого повернення газу, який був спожитий відповідачем у січні 2018 року.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року у справі №922/908/18 – без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2018 року у справі №922/908/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 17.09.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Сіверін В.І.