Ухвала суду № 76482013, 13.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1101/2018 Справа № 490/9349/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

про закриття провадження

13 вересня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва:

у складі головуючого судді Гуденко О.А., за участі секретаря Кваша С.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ "ПУМБ" ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу ОСОБА_3 до Державного реєстратора Миколаївської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування, в якому просить : визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Миколаївської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_4 про державну реєстрацію речлвих прав , індексний номер 36748080 від 22.08.2017 року, яким зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "ПУМБ" .

Ухвалою суду від 01.11.2017 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено обтяження у вигляді заборони приватному акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк", а також іншим особам, яким законом надане право вчиняти реєстраційні дії щодо права власності, та новому власнику вчиняти будь-які дії щодо виконання вказаного рішення (вчинення будь-яких реєстраційних дій особами, яким законом надано таке право, а також інші дії з розпорядження (використання тощо). Заборонено укладати усі види угод, пов'язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна.

Судові засідання відкладалися неодноразово в звязку з неявкою позивача та його представника.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача ПАТ "ПУМБ" заявила клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже між сторонами виник публічно-правовий спір щодо сокарження рішення та дій субєкта владних повноважень , який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечувала проти заявленого клопотання, оскільки фактично оспорюється перехід права власності , отже це є цивільно-правий спір.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

З позову вбачається, що позивач просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав вчиненого державним реєстратором Миколаївської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_4 , індексний номер 36748080 від 22.08.2017 року,

Так державний реєстратор ОСОБА_4 діяв як субєкт владних повноважень.

Відповідно до статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Звертаючись з таким позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва сторона позивача обґрунтувала вибір підсудності посилаючись на правову позиції ВС України від 14.06.2016 року по справі №21-41а16 .

Підставами виникнення спірних правовідносин стала державна реєстрація права власності на нерухоме майно за ПАТ "ПУМБ" на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ "ПУМБ", яка вчинена в порушення процедури державної реєстрації, на думку позивача . Позивач зазначає про невиконання державним реєстратором ОСОБА_4 вимог ст. 10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статей 124, 125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина перша статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду з вимогою про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 цього ж Кодексу встановлено загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права або інтереси. Позивачем за цим позовом є власник, право власності якого порушено виданням актів указаним органом. Відповідачем за цим позовом є згідно з положеннями статті 393 ЦК України орган державної влади.

Умовою для подання цього позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеним органом, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта.

Важливе значення для застосування власником такого способу захисту має визначення суду, до якого слід звертатися із заявами про визнання незаконними актів, та виду судочинства.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно - правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно - правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Таким чином, до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право. Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України передбачено такий спосіб здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом як відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є такожскасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності позивача на обєкт нерухомості.

Скасування рішення про державну реєстрацію прав є свого роду відновлення становища, яке існувала до цього у позивача.

За приписами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній установлюються законом.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень статті 3 цього ж Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Підставами виникнення спірних правовідносин стало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ « ФК « Алькор Інвест» та, як наслідок, відновлення попередніх записів про право власності позивача .

Існує невизначена правова природа виникнення спірних правовідносин з огляду на те, що причина їх виникнення пов'язана з вчиненням відповідачем дій у вигляді скасування державної реєстрації припинення права власності.

При цьому обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання та скасування рішення про право власності за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав позивача, адже таке поновлення не повязане з виникненням або припиненням права на цей обєкт нерухомості, а є наслідком скасуванням неправомірного, як вважає позивач, рішення державного реєстратора.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного суду №910/8424/17 від 10.04.2018 року та Постанові Верховного суду №815/4618/16 від 23.05.2018 року, Постанові Великої палати Верховного Суду від 04 квітня2018 року по справі № 826/9928/15.

Оскільки спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власност і(припиненняправа власності), позовні вимоги заснован іна протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень,а не підстав набуття такого права, та не є спором про право, а підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно - правовий характер.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи наведене, недоречним є посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16.

Як вбачається з позовної заяви, обставини виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди, договору іпотеки та кредитного договору не є підставою для звернення до адміністративного суду. Позовна заява не містить доводів стосовно невиконання умов цивільно-правової угоди, питання про визнання права на предмет іпотеки позивач перед судом не порушував і своїх вимог цими обставинами не обґрунтовував.

До того ж жодних вимог до ПАТ "ПУМБ" позивач в позові не заявляє, лише зазначивши його відповідачем .

Тобто у цій справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та державного реєстратора ОСОБА_5, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 255 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Миколаївської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", третя особа: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та його скасування.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області .

Суддя О.А. Гуденко