Постанова № 76481892, 13.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. Справа№ 910/22695/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Чорної Л.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.09.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірнього підприємства „Спецінвест"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 31.05.2018 (повний текст складено 08.06.2018)

за скаргою Дочірнього підприємства "Спецінвест" на дії приватного виконавця Трофименко Михайла Михайловича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2018 ВП №56167756

у справі № 910/22695/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК"

до Дочірнього підприємства "Спецінвест"

за участю третьої особи Дочірнього підприємства "Автопрокат"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Спецінвест" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця Трофименко Михайла Михайловича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2018 ВП №56167756 у справі № 910/22695/13.

В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що скаржник не має можливості встановити, чи не є приватний виконавець пов'язаною із боржником особою, зокрема, не вбачається можливим встановити чи володіє приватний виконавець Трофименко Михайлом Михайлович безпосередньо чи опосередковано (через пов'язаних осіб) корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, (зокрема Стягувана Публічного акціонерного товариства "Айбокс банк"); чи володіє приватний виконавець Трофименко Михайлом Михайлович спільно з ПАТ "Айбокс банк" корпоративними правами будь-якої іншої юридичної особи; чи має приватний виконавець Трофименко Михайлом Михайлович правота/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради ПАТ "Айбокс банк", а також не можливо встановити чи не перевищує сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця. За таких підстав скаржник просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2018р. ВП №56167756 у справі № 910/22695/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Спецінвест" на дії приватного виконавця Трофименко Михайла Михайловича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2018 ВП №56167756 у справі №910/22695/13 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Дочірнє підприємство „Спецінвест" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу Дочірнього підприємства "Спецінвест" в повному обсязі.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з огляду на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Спецінвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 відновлено Дочірньому підприємству „Спецінвест" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Спецінвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13. Призначено справу до розгляду на 15.08.2018

26.07.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло повідомлення про зміну організаційно-правової форми.

02.08.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києві від 31.05.2018 без змін.

03.08.2018 від приватного виконавця Трофименко Михайла Михайловича через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києві від 31.05.2018 без змін.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 № 09.1-08/2274/18 , у зв'язку із перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018, справу №910/22695/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Куксов В.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Спецінвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13, розгляд справи №910/22695/13 призначити на 13.09.2018

В судове засідання 13.09.2018 приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович, третя особа своїх представників не направили, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 13.09.2018 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13 та прийняти нове рішення, яким скаргу Дочірнього підприємства „Спецінвест" задовольнити.

В судовому засіданні 13.09.2018 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 910/22695/13 залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливе розглянути справу за відсутності приватного виконавця Трофименко Михайла Михайловича, третьої особи за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 у справі №910/22695/13, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014, позов задоволено повністю, звернено стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором за реєстровим №9125 від 26.12.2008 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №169/2008 від 26.12.2008.

На виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано наказ №910/22695/13 від 17.07.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа закріплені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Спецінвест" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів скарги, 12.04.2018 приватним виконавцем Трофименком М.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№56167756 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 у справі № 910/22695/13.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо, зокрема:

- боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи. Пов'язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу / склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.

- сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Скаржник зазначає, що приватним виконавцем не надано скаржнику доказів того, що він не є пов'язаною із банком особою, а також відсутність доказів того, що за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця; сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, не перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні ст. 73 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що скаржником не надано доказів наявності тих обставин, що приватний виконавець Трофименко М.М. є пов'язаною з банком особою, доводи щодо наявності таких обставин ґрунтуються на припущеннях відповідача і не підтверджуються жодними доказами.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, однак нормами Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено надсилання виконавцем документів на підтвердження того, що він не є пов'язаною із боржником особою, як і не передбачено надавати іншим сторонам виконавчого провадження реєстр акціонерів банку, а також не передбачено наявність чи відсутність договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця як підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Приватним виконавцем до матеріалів справи долучено Довідку №1354/12-б/б-01 від 30.05.2018, за підписом голови правління ПАТ "Айбокс Банк", в якій повідомлено, що приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович не володіє безпосередньо чи опосередковано (через пов'язаних осіб) корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження №56167756, та не володіє спільно з ПАТ "Айбокс Банк" корпоративними правами будь-якої іншої юридичної особи, не має прав та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради, ПАТ "Айбокс Банк" і не є акціонером чи учасником ПАТ "Айбокс Банк".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович не є пов'язаною із банком особою.

Водночас, в матеріалах скарги міститься Додаткова угода до договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця ВТО/054/17 від 24.07.2017, з якої вбачається, що загальна страхова сума за цим договором складає 70 000 000,00 грн., водночас колегія суддів зазначає, що доказів того, що сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця скаржником суду не надано. Отже колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість та недоведеність даного твердження скражника.

В своїй апеляційній скарзі та в судовому засіданні 13.09.2018 скаржник зазначав, що як зазначено у постанові про арешт майна, сума заборгованості за кредитним договором №169/2008 від 26.12.2008 становить 6 243 986, 354 коп., при цьому приватним виконавцем Трофименко Михайлом Михайловичем було постановлено накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику на загальну суму 6 868 385, 28 коп. з урахуванням основної винагороди виконавця.

Колегія суддів залишає без розгляду дане твердження скаржника з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Скаржником не доведено суду та не надано відповідних доказів на підтвердження неправомірності прийняття оскаржуваної постанови.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що подана скарга на дії приватного виконавця Трофименко Михайла Михайловича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2018 ВП №56167756 у справі №910/22695/13 є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Спецінвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Спецінвест" - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/22695/13 - залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Спецінвест" (01015, місто Київ, вул. вул. Московська, буд. 43/11, ЄДРПОУ 32490369) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1762,00 грн.

Матеріали справи №910/22695/13 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.09.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Л.В. Чорна

С.А. Гончаров