Рішення № 76480396, 13.09.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1233/18

2/0203/734/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Булеці А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідачки - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, інфляційних витрат та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідачі проживають та зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_2 та з якими встановились фактичні відносини з приводу надання послуг з водопостачання та водовідведення. Посилаючись на те, що відповідачі не здійснюють своєчасну оплату за надані послуги, в зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 25874 грн. 88 коп., позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість, а також у відповідності до ст.625 ЦК України три відсотки річних в сумі 3151 грн. 48 коп., інфляційні витрати в сумі 16042 грн. 81 коп., а всього стягнути 45069 грн. 17 коп. та судовий збір в розмірі 1762 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2, яка також є представником інших відповідачів, в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем, необґрунтованість та неправильність розрахунку заборгованості, а також заявлення вимог поза межами строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.160 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов?язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2015 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов’язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов?язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність укладення договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов’язку оплачувати надані їм послуги. А тому судом відхиляються, як необґрунтовані, відповідні заперечення відповідачки ОСОБА_2

Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надаються послуги з водопостачання і водовідведення за адресою: м.Дніпро, вул.Князя Ярослава Мудрого,6/16, де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_2, на ім’я якої відкрито особовий рахунок №927066000016.

Відповідачі зареєстровані та проживають за вказаною адресою.

В зв?язку з цим, у останніх, як споживачів, виник обов?язок вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані послуги по водопостачанню і водовідведенню.

Згідно наданого до позову розрахунку, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2001 року по 31.01.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 45069 грн. 17 коп., яка складається з основного боргу в сумі 25874 грн. 88 коп., а також нарахованих позивачем у відповідності до ст.625 ЦК України інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 16042 грн. 81 коп., 3% річних в сумі 3151 грн. 48 коп.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3,4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з позовної заяви та наданого до неї розрахунку позивачем заявлено до стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в сумі 25874 грн. 88 коп., що утворилась за період з 01.08.2001 року по 31.01.2018 року.

Поряд з цим, відповідно до наведених вище положень «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2015 року, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З позовом до суду позивач звернувся 06.04.2018 року. Клопотань про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не заявляв, доказів щодо переривання цих строків не надав.

В зв’язку з цим, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачки ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строків позовної давності в частині заявлених вимог про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, нарахованої по лютий 2018 року включно.

При цьому, суд враховує, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість по сплаті щомісячних платежів за березень, квітень 2015 року у відповідачів відсутня.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, що утворилась за період з 01.05.2015 року по 31.01.2018 року, яка згідно розрахунку становить 11908 грн. 41 коп.

В іншій частині в задоволенні вказаних вимог відмовити, в зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Також позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3% річних, які згідно наданого до позовної заяви розрахунку були нараховані за період з січня 2004 року по 31.01.2018 року. А тому в задоволенні цих вимог, в частині нарахувань, проведених до березня 2018 року позивачу також слід відмовити в зв’язку з пропуском трирічного строку позовної давності.

Під час розгляду справи, з урахуванням заяви відповідачки ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності, представником позивача було надано розрахунок заборгованості за період з 01.01.2015 року по 31.01.2018 року.

Враховуючи заперечення відповідачки з посиланням на те, що вказаний період виходить за межі трирічного строку, а також незгодою з розрахунком інфляційних витрат та 3% відсотків річних, було задоволено клопотання відповідачки щодо витребування у позивача розрахунку заборгованості, що утворилась в межах трирічного строку позовної давності.

На виконання задоволеного клопотання позивачем до суду було надано розрахунок заборгованості за період з 01.02.2015 року по 31.01.2018 року. При цьому, розрахунок інфляційних витрат та 3% річних згідно цього розрахунку позивачем було проведено виходячи із сум заборгованості по оплаті послуг за минулий час, тобто з 01.08.2001 року, а не виходячи із заборгованості, що утворилась в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду.

А тому, суд не визнає розрахунок заборгованості в частині нарахування інфляційних витрат та 3% річних обґрунтованим, з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності стосовно заявлених вимог про стягнення заборгованості, яка утворилась до березня 2015 року та їх застосуванням судом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

В зв’язку з цим, в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих за період з березня 2015 року по 31.01.2018 року, позивачу слід відмовити за недоведеністю останніх у відповідності до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України належними та достатніми доказами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд враховує, що згідно наданих відповідачкою ОСОБА_2 довідок МСЕК, остання, а також інший відповідач ОСОБА_3, мають ІІ групу інвалідності, а тому в силу п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору.

З огляду на це, враховуючи часткове задоволення позову та стягнення заборгованості в солідарному порядку, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1762 грн., слід стягнути на користь позивача з відповідачки ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13,19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.160 ЖК Української РСР, ст.ст.3,6,11,257,261,267,509,526,610,612,625 ЦК України, ст.22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, інфляційних витрат та трьох відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 (49000, м.Дніпро. вул.Князя Ярослава Мудрого,6/16, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3 (49000, м.Дніпро. вул.Князя Ярослава Мудрого,6/16, РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_4 (49000, м.Дніпро. вул.Князя Ярослава Мудрого,6/16, РНОКПП НОМЕР_3) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька,21а, код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з 01 травня 2015 року по 31 січня 2018 року в сумі 11908 грн. 41 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (49000, м.Дніпро. вул.Князя Ярослава Мудрого,6/16, РНОКПП НОМЕР_3) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49101, м.Дніпро, вул.Троїцька,21а, код ЄДРПОУ 03341305) судовий збір в сумі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 вересня 2018 року.

Суддя С.Ю.Казак