Рішення № 7647992, 21.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.10           Справа № 2/35-09. За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Сумське автотранспортне підприємство – 15955», м. Суми

До відповідача: Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», м. Суми

про стягнення 23911 грн. 03 коп.           

Суддя О.Ю. СОП`яненко

Секретар судового засідання О.А. Литвиненко

За участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Капустін Д.О., довіреність № 79-0809 від 31.07.09р.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 23911 грн. 03 коп. заборгованості за надані автомобільні послуги відповідно до договору АП № 25/2008 на виконання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню в міському та міжміському сполученнях від 15.03.2009р., з яких 23472 грн. 47 коп. – основний борг, 438 грн. 56 коп. – пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а також стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи. Крім того, в позовній заяві позивач просить суд, з метою забезпечення позовної заяви, накласти арешт на майно відповідача та грошові кошти, що знаходяться на його рахунку.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.12.2009р., враховуючи, що ДП «Завод ОБ та ВТ» ВАТ «Сумське науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе» (згідно позовної заяви та договору АП №25/2008 від 15.03.2009р.) та Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» є одним і тим же підприємством (код 30991664, м. Суми, вул. Комарова, 2), судом встановлено вірну назву відповідача – Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, додаткових письмових пояснень по справі не подав.

Представник відповідача в судове засідання подав відзив № 79/15-0057 від 21.01.2010р. (вхідний номер 930 від 21.01.2010р.) на позовну заяву, в якому зазначає про сплату основної заборгованості перед позивачем в повному обсязі та заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До відзиву відповідачем додані копії платіжних доручень № 1877 від 22.12.2009р. на суму 3993 грн. 19 коп., № 1876 від 22.12.2009р. на суму 19479 грн. 27 коп., № 75 від 30.10.2009р. на суму 17661 грн. 59 коп.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір АП № 25/2008 на виконання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню в міському та міжміському сполученнях від 15.03.2009р., відповідно до п. 1.1. якого Замовник (відповідач) доручає, а Перевізник (позивач) бере на себе зобов`язання щодо доставки вантажів Замовника (відповідача) до визначених Замовником (відповідачем) пунктів призначення, передачі вантажів вантажоотримувачам, а також за домовленістю між сторонами, виконувати послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів, а Замовник (відповідач) зобов`язується прийняти вищезазначені послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору оплата за надані позивачем послуги здійснюється відповідачем на протязі трьох банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання – передачі послуг та отримання відповідного рахунку від позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт надання автомобільних послуг відповідачу підтверджується Актами здачі – прийняття робіт (надання послуг) № 1785 від 17.11.2009р., № 1749 від 30.10.2009р., № 1696 від 12.10.2009р., № 1731 від 23.10.2009р., № 1748 від 30.10.2009р., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками (а.с. 17-21).

Відповідач свої зобов‘язання за договором АП № 25/2008 на виконання послуг по перевезенню вантажів та транспортно-експедиційному обслуговуванню в міському та міжміському сполученнях від 15.03.2009р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за надані автомобільні послуги на час звернення позивача із позовом складала 23472 грн. 47 коп.

З наданих відповідачем копій платіжних доручень № 1877 від 22.12.2009р. на суму 3993 грн. 19 коп. та № 1876 від 22.12.2009р. на суму 19479 грн. 27 коп. вбачається, що сума основного боргу – 23 472 грн. 47 коп. відповідачем сплачена після порушення провадження у справі.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 23 472 грн. 47 коп. за надані автомобільні послуги відповідно до договору АП № 25/2008 від 15.03.2009р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 438 грн. 56 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату наданих послуг у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.10 договору АП № 25/2008 від 15.03.2009р., за яким у випадку порушення строків оплати за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 5% загальної суми заборгованості за договором. Позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 438 грн. 56 коп. підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного. Позивачем в розрахунку пені вказаний рахунок № 1709 від 14.10.2009р., по якому нарахована пеня в розмірі 104 грн. 37 коп. З поданої відповідачем в судове засідання копії платіжного доручення № № 75 від 30.10.2009р. вбачається, що відповідач здійснив оплату за виставлений позивачем рахунок № 1709 від 14.10.2009р., а тому в частині стягнення пені в розмірі 104 грн. 37 коп., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог. Оскільки, право позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 334 грн. 19 коп. передбачене умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про застосування заходів до забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на майно відповідача та на грошові кошти на його рахунку.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов’язується застосування вищевказаних заходів.

                     Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, позивач не наводить.

                     З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти на рахунку відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідача, викладені ним у відзиві, що позивач в порушення вимог ч. 2 ст. 222 ГК України звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості без дотримання досудового порядку врегулювання спорів, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Обов’язкове досудове врегулювання спорів, що виникають з договору перевезення, було передбачено ч. 2 ст. 5 ГПК України і виключено Законом України від 23.06.2005 р. Таким чином, на даний час сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою і позивач не позбавлений можливості звернутися безпосередньо до суду.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 75, 80, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

           В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (40000, м. Суми, вул. Комарова, 2, код 30991664) на користь Відкритого акціонерного товариства «Сумське автотранспортне підприємство-15955» (40009, м. Суми, Білопільський шлях, 11, код 05495934) 334 грн. 19 коп. пені, 238 грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита, 234 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 23472 грн. 47 коп. основного боргу – припинити.

4.          В позовних вимогах в частині стягнення 104 грн. 37 коп. пені – відмовити.

5.          В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову – відмовити.

6.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. СОП`ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.01.2010р.

Суддя