Рішення № 76479310, 13.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3777/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати неправомірною відмову, ззобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов'язання відновити виплату пенсії за віком як учаснику бойових дій з 16.07.2018 р. в розмірах, передбачених законодавством України, тобто з перерахунком з 01.10.2017р. та надбавкою як учаснику бойових дій та з подальшою виплатою.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було призначено пенсію з 29.04.2005 року. З 21.08.2012р. він перебуває на консульському обліку держави Ізраїль. 16.07.2018 року звернувся із відповідною заявою до відповідача щодо поновлення виплати пенсії. Листом від 16.07.2018 року №Ш-354 відповідач відмовив у поновленні пенсії, з підстав, що рішенням Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп щодо неконституційності положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не прийнято інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою судді від 24 липня 2018 рок відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 05.09.2018 року.

Позивач в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи здійснити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, до суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що оскільки до чинного законодавства не внесено змін щодо виплати пенсій пенсіонерам, які проживають за кордоном, адже норми, які регулювали дані правовідносини та були закріплені у ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано неконституційними.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи суд має керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

ОСОБА_1 з 29.04.2005 року було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 21.08.2012 р. ОСОБА_1 перебуває на консульському обліку держави Ізраїль, що підтверджується відміткою у паспорті, копія якого міститься у матеріалах справи.

У матеріалах справи не має даних про те, що позивачем припинено громадянство України у відповідності з вимогами Закону України "Про громадянство України".

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії.

Листом від 16.07.2018 року №Ш-354 відповідач повідомив, що оскільки до чинного законодавства не внесено змін щодо виплати пенсій пенсіонерам, які проживають за кордоном, адже норми, які регулювали дані правовідносини та були закріплені у ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано неконституційними, то підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведені вище міркування ЄСПЛ є достатніми для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поміж іншого, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для припинення виплат пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, відповідач припинивши виплату позивачу пенсії діяв поза законом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і незважаючи на те, що він постійно проживає в державі Ізраїль, він має право на відновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 704,80грн.

Керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) задовольнити.

Визнати неправомірними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з 16.07.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа