Рішення № 76478453, 12.09.2018, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1061/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Нанічкіної Н.М.,

секретарем судового засідання - Горіною А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець матеріали цивільної справи за позовом Генічеської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, заінтересована особа: служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Генічеська районна державна адміністрація звернулася до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1. В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що згідно акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10 жовтня 2016 року в м.Генічеську Херсонської області виявлена малолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено, що матір'ю дитини є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; відомості про батька дитини зазначено відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Після виявлення дитини у Генічеському районі та встановлення особи матері, жінка письмово повідомлена за відомим місцем її проживання про факт перебування дитини на території Генічеського району. Неодноразово у телефонній розмові відповідачу роз'яснювалася необхідність надання відповідних документів стосовно повернення хлопчика до її родини. Дитину відповідач віддала біологічному батькові, а той віддав його своїй сестрі, оскільки не бажав утримувати малолітнього. В ході перевірки встановлено, мати дитини постійно змінює місце проживання, не працює, змінює співмешканців. З часу виявлення дитини та по теперішній час мати дитиною не цікавиться, не з'являлась та не зверталась до служби у справах дітей з питання повернення дитини на проживання та виховання до її родини. В ході проведення медичного обстеження малолітнього ОСОБА_2 у дитини виявлено захворювання на туберкульоз, хлопчик потребує медичної допомоги. 12 жовтня 2017 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини винесено рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього ОСОБА_2

Позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав та стягнути з неї аліменти на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, за місцем перебування дитини.

Представник позивача Ружанська К.О. надала суду заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягала, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач повідомлена про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник заінтересованої особи - служби у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації - Малецький Я.М. надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, наведені у позовній заяві доводи, суд приходить до такого.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2016 року до Генічеського ВБ ГУКП громадянкою ОСОБА_5 принесена дитина чоловічої статі, віком 3 рок. Стан дитини хворий (а.с.23).

Як було встановлено, дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю дитини є ОСОБА_1 (а.с.22). Відомості про батька дитини зазначено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.20).

Служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області неодноразово зверталася до відділу поліції з проханням розшукати ОСОБА_1 В результаті проведених заходів було встановлено, що відповідачка станом на вересень 2017 року мешкає у м.Одеса і має намір повернути собі дитину на виховання (а.с.10). Однак, до часу подачі позову до служби у правах дітей Генічеської райдержадміністрації з цього питання не зверталася.

Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області до Марганецького міського суду надано висновок від 23 лютого 2017 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1. У висновку зазначено, щовона не займається вихованням сина, не утримує його, відсутня зацікавленість у житті дитини. ОСОБА_1 постійного місця проживання не має, не працює, близьких родичів, які б допомогли виховувати дитину, не має. Також не має коштів, щоб забрати дитину до своєї родини. ОСОБА_1 дитиною не цікавиться, не телефонує, до служби у справах дітей з питання повернення дитини на проживання та виховання до родини не зверталась (а.с.62-63).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи відділу реєстрації та обліку громадян Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 19 червня 2018 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою або знятою з реєстрації не значиться (а.с.30). Остання відома адреса проживання ОСОБА_1: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1(а.с.21 зворотній бік).

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З урахуванням всіх обставин даної справи і характеру відношення відповідачки до дитини, з урахуванням висновку Генічеської районного державної адміністрації Херсонської області, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід позбавити батьківських прав у відношенні її дитини ОСОБА_2, тому що вона покинула дитину, нехтує своїми батьківськими обов'язками, життям дитини не цікавиться.

Крім того, стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до закону обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Відповідно, невиконання зазначеного обов'язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дитину в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Тому стягнення аліментів необхідно розпочати з 04 червня 2018 року - дня звернення позивача до суду з позовом.

Крім того, з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір.

На підставі статей 150, 164-165, 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265,280-284, 352, Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Генічеської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, заінтересована особа: служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, позбавити батьківських прав у відношенні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку, починаючи з 04 червня 2018 року і до досягнення ним повноліття, за місцем перебування дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3524,00 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: Генічеська районна державна адміністрація Херсонської області, ЄРДПОУ 04060045, адреса: Херсонська область, м.Генічеськ, вул.Центральна,5.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП не відомий, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області 02.09.2008 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Третя особа: Служба у справах дітей Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, ЄРДПОУ 04060045, адреса: Херсонська область, м.Генічеськ, вул.Центральна,5.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2018 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна