Вирок № 76448046, 14.09.2018, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа180/1303/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 р. м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої Хомченко С.І.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016040000000374 від 06.05.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Марганці Дніпропетровської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, який не одружений, має на утриманні малолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Марганці Дніпропетровської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого: вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2017 року за ч.1 ст.369-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Супрун М.О.,

потерпілого ОСОБА_4,

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2016 року, близько 15-00 години, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, разом з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, знаходячись біля будинку № 24 по вулиці Каховській в м. Марганці Дніпропетровської області, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою примушування потерпілого ОСОБА_4 до виконання цивільно-правових обов’язків, а саме повернення боргу в сумі 2000 гривень, погрожуючи насильством, небезпечним для життя та здоров’я, примусили потерпілого, який сприймав як реальну загрозу для свого здоров`я, погодитись повернути грошову суму.

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на примушування виконати цивільно-правове зобов’язання, 02.06.2016 року близько 18-00 години, обвинувачений ОСОБА_2 отримав від потерпілого грошові кошти в сумі 2000 грн.

В період часу з 28.04.2016 року по 02.06.2016 року, обвинувачений ОСОБА_3, зустрічаючись з потерпілим та продовжуючи погрожувати насильством з метою повернення грошових коштів, отримав від потерпілого ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 500 грн.

Умисні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 355 КК України, що виразились в примушуванні до виконання цивільно - правових зобов`язань, з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України визнали повністю, підтвердили обставини, вказані вище, у вчиненому каються, просять суд суворо не карати, обіцяючи більше злочинів не вчиняти.

В ході судового розгляду винуватість обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення доведена та підтверджена доказами, дослідженими судом.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що брав у борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1300 грн., коли працював у нього в магазині. 28.04.2016 року до нього додому приїхали ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, висловили вимогу повернення боргу в розмірі 2000 грн., при цьому погрожували вчинити відносно нього насильство, небезпечне для життя та здоров’я, а тому він вимушений був погодитися. На сьогоднішній день він повернув борг ОСОБА_2 та претензій до обвинувачених не має.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 28.04.2016 року обвинувачені приїхали до них додому і, погрожуючи насильством, примушували сина повернути борг в сумі 2000 грн.

Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджується письмовими доказами, відеозаписами, досліжденими судом, а саме:

- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 02 червня 2016 року, згідно якого старшим оперуповноваженим Нікопольського МВ УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 в присутності понятих за участю ОСОБА_4 проведено огляд та ідентифікацію грошових коштів у розмірі 2000 гривень, а саме 10 купюр номіналом по 200 гривень кожна, які мають наступні серії та номери купюр: ЕЯ 3498202, СИ 7177825, ВИ 4549903, КЄ 1815231, ВФ 1979212, УС 4408526, ЕД 5503079, ЕБ 4917416, КЛ 4666332, КЖ 2256822. Грошові кошти, з яких попередньо знято копії, поміщені до наплічної сумки ОСОБА_4 для участі у проведенні слідчої дії (т.2. а.с.30-34);

- відеозаписом і протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27 травня 2016 року, згідно якого старшим оперуповноваженим Нікопольського МВ УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 за результатами проведення НС(Р)Д отримано фактичні дані, а саме за допомогою технічних засобів 27 травня 2016 року було зафіксовано розмову між двома чоловіками, один з яких «Єгор», інший – «Іллюша», з приводу віддачі «Іллюшею» боргу. Також в ході розмови на адресу «Іллюши» звучать погрози з боку «Єгора» (т.2 а.с.35-42, 108-диск № 15);

- відеозаписом і протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 02 червня 2016 року, згідно якого старшим оперуповноваженим Нікопольського МВ УСБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_7 за результатами проведення НС(Р)Д отримано фактичні дані, а саме за допомогою технічних засобів 02 червня 2016 року було зафіксовано розмову між двома чоловіками, під час якої здійснено передачу грошей (т.2 а.с.43-44, 108-диск № 16);

- протоколом обшуку від 02 червня 2016 року, згідно якого проведено обшук сумки з автомобіля НОМЕР_1. У ході проведення обшуку сумки було виявлено: грошові кошти – чотири купюри по 200 гривень ЕБ 4917416, ЕД 5503079, УС 4408526, КЙ 2617426; 2 купюри номіналом 500 гривень – ВЕ 2465260, МВ 8339557; два мобільні телефони; пістолет чорного кольору з магазином і п’ятьма патронами; пістолет типу «револьвер»; п’ятнадцять сліп-пакетів з порошкоподібною речовиною. Безпосередньо в автомобілі під переднім сидінням виявлено бейсбольну біту; у бардачку автомобіля виявлено боргову розписку на ім’я ОСОБА_8 (т.2 а.с.49-52);

- протоколом обшуку від 02 червня 2016 року, згідно якого в присутності понятих та ОСОБА_2 в гаражному кооперативі навпроти гаражу № 217 проведено обшук автомобіля «Опель Вектра», д.н.з. НОМЕР_2, та особистий обшук ОСОБА_2 В ході обшуку автомобіля на водійському сидінні виявлено в штанах чорного кольору грошові кошти в загальній сумі 2005 гривень: купюри номіналом 200 гривень – 10 шт., 1 купюра номіналом 5 гривень. Також в автомобілі виявлено та вилучено: 3 мобільних телефони, відеореєстратор, портмоне коричневого кольору з документами на ім’я ОСОБА_2 та банківськими картками; предмет, схожий на складний ніж; предмет, схожий на дерев’яну биту. В ході особистого обшуку ОСОБА_2, в задньому кармані його шортів виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 1000 гривень купюрами номіналом 200 гривень у кількості 5 штук (ВФ 1979212, КЄ 1815231, ВИ 4549903, ЕЯ 3498202, СИ 7177825). ОСОБА_2 пояснив, що всі речі, окрім грошових коштів, належать йому. (т.2 а.с.64-68);

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 травня 2016 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_4 впізнав на пред’явлених фотографіях ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (т.2 а.с.105-107);

- постановою слідчого від 21.07.2016 року, згідно якої до кримінального провадження в якості речових доказів долучено грошові кошти в сумі 1800 гривень, які поміщені в один поліетиленовий пакет–файл, який містить 800 грн., один опечатаний пакет експертної служби № 3530659, який містить 1000 грн., що передані на зберігання до ОСОБА_9 в Дніпропетровській області, квитанція № 000286 (т. 2, а.с. 89).

Таким чином, оцінюючи всі досліджені судом докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що винуватість обвинувачених у судовому засіданні доведена повністю і дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 355 КК України, тому що він вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань, з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб; дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 355 КК України, тому що він вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань, з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Так, обвинувачені ОСОБА_2. ОСОБА_3 посягнули на суспільні відносини, що забезпечують дотримання встановленого порядку виконання цивільно-правових зобов’язань, скоївши злочин середньої тяжкості.

Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів не перебуває.

Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів не перебуває.

Обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи ступень тяжкості, обставини вчинення злочину, а також його суспільну небезпечність, враховуючи особи обвинувачених, суд вважає, що мірою покарання, необхідною і достатньою для перевиховання обвинувачених і попередження нових злочинів повинна бути міра покарання у виді позбавлення волі.

Але, враховуючи, що обвинувачені у вчиненому розкаялись, визнали свою провину, суд приходить до висновку про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, із застосуванням ст. 76 КК України.

Вироком Марганецького міського суду від 16 червня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості від 31 березня 2017 року, укладену між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області та обвинуваченим ОСОБА_3; визнано його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369-2 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. На даний час покарання не відбуто. Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, покарання за даним вироком та вироком від 16 червня 2017 року щодо ОСОБА_3 мають виконуватися самостійно.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявили клопотання про звільнення від покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році», оскільки мають на утриманні неповнолітніх дітей, що підтверджується копіями свідоцтва про їх народження, а саме: у обвинуваченого ОСОБА_2 – син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, у обвинуваченого ОСОБА_3 – син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановлює обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. 07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIІI. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст. 13 названого Закону).

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» , звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, які визанні винними у вчиненні умисних злочинів, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України та особи, визанні винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 ЗУ «Про амністію 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 ЗУ «Про амністію 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити повністю від відбування покарання ОСОБА_2 на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 355 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_3:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити повністю від відбування покарання ОСОБА_3 на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Речові докази – грошові кошти в сумі 1800 гривень, поміщені в один поліетиленовий пакет–файл, який містить 800 грн., один опечатаний пакет експертної служби № 3530659, який містить 1000 грн., передані на зберігання до ОСОБА_9 в Дніпропетровській області, квитанція № 000286, - повернути потерпілому ОСОБА_4.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: С . ОСОБА_12