Рішення № 7647610, 26.01.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10                                                                                 Справа № 1/208

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спутнік»м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструмент-підшипник»м. Луганськ

про стягнення 13184 грн. 63 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Представники: Від позивачане прибув Від відповідачане прибув

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Скокова К.Л. СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6870 грн. 81 коп., інфляційних нарахувань у сумі 5357 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 956 грн. 76 коп., які утворились при розрахунках за договором купівлі-продажу № 120 від 27 лютого 2007 р.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач двічі у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття вдруге у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, господарський суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі 27.02.2007 р. договору купівлі-продажу № 120 позивач зобов’язався поставити на адресу відповідача електроінструменти та товари народного споживання, а відповідач прийняти їх та оплатити відповідно до умов договору.

Як свідчать матеріали справи, за час дії договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37208 грн. 78 коп. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних по спірних відправках, перелік яких наведений у розрахунку ціни позову /арк. справи 12,13/, який підписаний повноважним представником. Отриманий товар відповідач оплатив частково в сумі 30337 грн. 97 коп. Зокрема, не був оплачений повністю товар, одержаний за накладними № СП070830-003 від 30.08.2007 р., № СП071002-001 від 02.10.2007 р., № СП080527-001 від 27.05.2008 р. Вартість неоплаченого товару склала 6870 грн. 81 коп.

Відповідно до п. 3.2. договору відповідач був зобов’язаний оплатити товар протягом 20-ти банківських днів з моменту його одержання за накладною.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 6870 грн. 81 коп., інфляційні нарахування у сумі 5357 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 956 грн. 76 коп., нараховані станом на 01.12.2009 р. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач заперечень проти позову або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу № 120 від 27 лютого 2007 р. в сумі 6870 грн. 81 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо стягнення 956 грн. 76 коп. 3% річних та 5357 грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, то вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 131 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інструментпідшипник», м. Луганськ, квартал 50-річчя Жовтня, б. 1, кв. 13, ідентифікаційний код 25358049 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Спутнік», м. Дніпропетровськ, Запоріжське шосе, 38, ідентифікаційний код 60548674, борг в сумі 6870 грн. 81 коп., інфляційні нарахування у сумі 5357 грн. 06 коп., 3% річних у сумі 956 грн. 76 коп., державне мито у сумі 131 грн. 85 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., наказ видати позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення - 28.01.10.

Суддя                                                                       Н.М. Зюбанова

Помічник судді Г.А.Кравцова