Рішення № 7647499, 15.01.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2010 р.Справа № 14/182 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув справу № 14/182

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук", м. Кременчук Полтавської області

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Світловодськ Кіровоградської області,

про стягнення 11'742,22 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Мушинський Олександр Юрійович, довіреність № 2 від 21.12.2009,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" подано до господарського суду Кіровоградської області позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 64-02/2009 від 09.01.2009 в сумі 11'742,22 грн., з яких 7'000 грн. основного боргу, 841,28 грн. пені, 122,92 грн. 3 % річних, 238,05 грн. збитків внаслідок інфляції, 3'539,97 грн. штрафу.

Відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь у судовому засіданні, надання відзиву на позовну заяву.

Ухвали господарського суду від 08.12.2009 про порушення провадження у даній справі та від 22.12.2009 про відкладення розгляду даної справи направлялись господарським судом за місцем проживання відповідача, а саме за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 33/а, кв. 13. Дана адреса вказана в договорі № 64-02/2009 від 09.01.2009, підписаним відповідачем та скріпленим печаткою без зауважень.

Заявою від 15.01.2010, поданою в судовому засіданні, представник позивача у справі повідомив господарський суд, що єдина відома позивачу адреса місця проживання відповідача вказана у позовній заяві та у договорі № 64-02/2009 від 09.01.2009, а саме: АДРЕСА_1. Відомості стосовно зміни місця проживання чи щодо фактичного місця проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" відсутні.

Господарським судом Кіровоградської області двічі на адресу державного реєстратора Світловодської міської ради направлялись запити стосовно надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з метою встановлення дійсного місця проживання відповідача.

Однак, станом на 15.01.2010 в матеріалах господарської справи № 14/182 відсутні відповіді державного реєстратора на вказані запити.

За вказаних обставин, враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, правила статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 64-02/2009 від 09.01.2009 (далі за текстом - Договір).

За умовами даного Договору (п. 1.1) постачальник (позивач у справі) зобов'язався продати та передати у власність покупцю (відповідачу у справі), а покупець зобов'язався прийняти продукцію від постачальника та оплатити її згідно умов Договору.

Згідно п. 1.2 Договору найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість продукції та ціна передбачаються в рахунках-фактурах. Додаткові характеристики продукції можуть бути передбачені сторонами в специфікаціях або інших додатках до договору, які є його невід'ємними частинами.

За змістом п. 4.3 Договору сторони погодили, умови оплати продукції - 100 % передоплата вартості кожної партії товару.

У відповідності до видаткової накладної № 3467 від 04.08.2009, підписаної сторонами та скріпленої печатками обох сторін, постачальник передав, а покупець прийняв товар всього на суму 35'399,74 грн.

04.08.2009 сторонами було складено гарантійний лист (а.с. 17), за змістом якого сторони погодили оплату покупцем отриманого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання.

Таким чином, сторони за Договором погодили строк виконання покупцем зобов'язання - до 18.08.2009.

У вказаний строк відповідачем грошове зобов'язання по оплаті отриманого товару в сумі 35'399,74 грн. не виконав.

Позивачем у справі направлено на адресу відповідача претензію № 28/08-1 від 28.08.2009, яка останнім отримана, про що свідчить напис на претензії та відтиск круглої печатки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 18).

В матеріалах справи (а.с. 19) міститься також акт звірки взаєморозрахунків № 3663 від 28.08.2009, підписаний особа сторонами, зокрема і відповідачем, без заперечень, за змістом якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не заперечує стосовно заборгованості перед ТОВ "МД Груп Кременчук" в сумі 35'399,74 грн.

До звернення позивача з позовною заявою до суду покупцем оплачено частину заборгованості в сумі 28'399,74 грн., що підтверджено платіжними дорученнями № 9_94031/15 від 04.09.2009, № 11_99015/1 від 09.09.2009, № 12_9F005/5 від 14.09.2009, № 18_А2025/1 від 02.10.2009, № 20_А9014/1 від 09.10.2009 (а.с. 20-24).

Таким чином, станом на день звернення товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до суду заборгованість відповідача за отриманий товар згідно Договору становить 7'000 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За змістом укладеного між сторонами договору № 64-02/2009 від 09.01.2009 останній за своєю правовою природою є договором поставки.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7'000 грн. заявлені позивачем правомірно.

Поміж тим, в судовому засіданні 22.12.2009 представником позивача надано суду платіжне доручення № 22_СЕ012/2 від 14.12.2009, з якого вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 після порушення провадження у даній справі сплачено частину основного боргу в сумі 4000 грн.

В судовому засіданні 15.01.2010 присутній представник позивача повідомив господарський суд про сплачу відповідачем решти суми основного боргу в розмірі 3'000 грн., надавши відповідний платіжний документ - платіжне доручення № 23_СР019/1 від 25.12.2009.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в сумі 7'000 грн. сплачена повністю.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7'000 грн. провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків внаслідок інфляції в сумі 238,05 грн., 3 % річних в сумі 122,92 грн.

З змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дану норму матеріального права, господарський суд вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги, згідно розрахунку позивача, про стягнення 3 % річних за період з 19.08.2009 по 23.11.2009, сума яких складає 122,92 грн., а також збитків внаслідок інфляції в сумі 238,05 грн. за такий же період.

Окрім того, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 841,28 грн.

За змістом абзацу 4 гарантійного листа від 04.08.2009 сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець зобов'язаний виплатити пеню в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Згідно правил статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дана правова норма кореспондується із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якої розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені в сумі 841,28 грн. не суперечить діючому законодавству України, повністю підтверджена матеріалами справи, відтак підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 3'539,97 грн.

Дійсно, за умовами гарантійного листа від 04.08.2009 сторони погодили, що у випадку невиконання зобов'язань відповідач у справі сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

За розрахунком позивача сума штрафу, яка підлягає до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, становить 3'539,97 грн. (35'399,74 грн. Х 10%=3'539,97 грн.).

Згідно частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штраф стягується за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг). За порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня.

При цьому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача одночасно штрафу та пені є неправомірними, оскільки у такому випадку до відповідача буде застосовано подвійну відповідальність за одне і те саме правопорушення - прострочення оплати за отриманий товар по договору, що є недопустимим та суперечить конституційним засадам, зокрема, статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення умов договору в сумі 3'539,97 грн. є безпідставною, законодавчо необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Згідно змісту статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладаються судові витрати, понесені позивачем при поданні даного позову до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в КФ КБ "ПриватБанк" м. Кременчук, МФО 331401, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Кременчук" (39610, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 56, р/р 26009050001177 в КФ АКБ "Індустріалбанк", МФО 331304, код ЄДРПОУ 32615024) 238,97 грн. втрат від інфляції, 122,92 грн. 3 % річних, 841,28 грн. пені, а також судові витрати на державне мито в сумі 82,02 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 164,85 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 7'000 грн. провадження у справі припинити.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 3'539,97 грн. відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам у справі.

Суддя С.Б.Колодій