Постанова № 76473744, 11.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/828/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

11 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Романенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (повний текст якої складено в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.03.2017 до Вінницького міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області звернувся громадянин Азербайджану ОСОБА_4 із заявою №51-05.02-51б про реєстрацію шлюбу з громадянкою України ОСОБА_2. Державна реєстрація шлюбу була призначена на 22.04.2017.

В подальшому Вінницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області було відмовлено позивачам в реєстрацію шлюбу з мотивів наведених у листі №131-01-09 від 30.03.2017. Зокрема, у вказаному листі позивачів повідомлено, що Вінницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, відповідно до п. 4 гл. 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52\5 від 18.10.2000 (далі - Правила), було здійснено перевірку законності перебування гр. Азербайджану ОСОБА_4 на території України та встановлено, що останній перебуває на території України з порушенням правил перебування іноземців та осіб без громадянства. Встановлені перевіркою обставини свідчать про відсутність законних підстав для проведення державної реєстрації шлюбу.

Не погоджуючись з отриманою відмовою та вважаючи її протиправною позивачі звернулись до суду з даним адміністративним позовом в якому просили суд:

- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Вінницького міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області щодо відмови в реєстрації шлюбу громадянки України ОСОБА_2 та громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, який відбуває покарання у Вінницькій УВП УДПтС України у Вінницькій області (№ 1) протиправною;

- зобов'язати Вінницький міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області зареєструвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_2 та громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, який відбуває покарання у Вінницькій УВП УДПтС України у Вінницькій області (№1).

Державна реєстрація актів цивільного стану громадян в Україні здійсню органами державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до вимог Конституції України, Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Сімейного кодексу України, Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5 (із змінами), та інших, необхідних для здійснення відповідної діяльності нормативно-правових актів.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується посвідченням особи серії НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу III Правил іноземці та особи без громадянства для державної реєстрації шлюбу в Україні повинні пред'явити паспортний документ або документ, що посвідчує особу без громадянства заявника, та посвідку на постійне чи тимчасове проживання або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану здійснює перевірку законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України шляхом направлення в день подання заяви про державну реєстрацію шлюбу запиту до територіального органу Державної міграційної служби України у разі:

- відсутності у іноземця чи особи без громадянства посвідки на постійне чи тимчасове проживання;

- відсутності на останній вільній сторінці паспортного документа іноземця, документа, що посвідчує особу без громадянства, або у вкладному талоні відмітки про отримання посвідки, скріпленої печаткою;

- якщо посвідка на постійне або тимчасове проживання іноземця чи особи без громадянства видана територіальними органами чи підрозділами Державної міграційної служби України в Автономній Республіці Крим з 20 лютого 2014 року або на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської областей з 01 березня 2014 року;

- пред'явлення посвідки на постійне або тимчасове проживання іноземця чи особи без громадянства, яка підлягає обміну відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251.

На виконання даних вимог, Вінницький міський відділ ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області звернувся з запитом до УДМС України у Вінницькій області від 22.03.2017 за №67-04-27 щодо перевірки законності перебування на території України іноземця - громадянина Азербайджанської Республіки - ОСОБА_4.

24.03.2017 від УДМС України у Вінницькій області від 22.03.2017 надійшов лист №05/5229, яким відповідача було повідомлено, що громадянин Азербайджанської Республіки - ОСОБА_4 станом на 24.03.2017 перебуває з порушенням правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Враховуючи лист УДМС України у Вінницькій області від 22.03.2017 №05/5229, а також імперативність пункту 4 глави 2 розділу III Правил, суд доходить до переконання, що у відповідача, як суб'єкта владних повноважень, який повинен діяти лише у межах та у спосіб визначений нормами чинного законодавства, були підстави для відмови у задоволення заяви позивачів від 21.03.2017 про реєстрацію шлюбу. Вищенаведені обставини справи спростовують твердження позивачів щодо протиправної бездіяльності Вінницького міського відділу ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, яка полягала у відмові в реєстрації шлюбу громадянки України ОСОБА_2 та громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, який відбуває покарання у Вінницькій УВП УДПтС України у Вінницькій області (№ 1).

Водночас надаючи оцінку висновкам УДМС України у Вінницькій області про незаконне перебування позивача 1 на території України, викладеним у листі від 22.03.2017 за №67-04-27 суд виходив з наступного.

Судом досліджено зміст листа ГУДМС України в Харківській області № 04/2-28/20 від 30.10.2017 та встановлено, що згідно даних комп'ютерного обліку ГУ ДМС України в Харківській області громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, було продовжено строк перебування на території України з 01.03.2007 по 03.06.2007 за адресою: АДРЕСА_1. Дозвіл на імміграцію не надавався.

Наведена у листі інформація свідчить, що позивач станом на 05.05.2007 року перебував на території України у законний спосіб.

Як свідчать матеріали справи, зокрема зміст листа Державної Установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 був затриманий 05.05.2007, а в подальшому заарештований згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 07.05.2007.

Відповідно до вироку Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2009 позивач 1 був засуджений за ст.ст. 304 КК України (в редакції 2001 року), 153 ч.3 КК України (в редакції 2001 року), 142 ч. З КК України (в редакції 1960 року), 93 п. п. «а, з, і» КК України (в редакції 1960 року), 42 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Ухвалою колегії суддів Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду України від 08.02.2011 вирок Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2009 був змінений в частині вважати засудженим за ст. ст. 304 КК України (в редакції 2001 року), 153 ч. З КК України (в редакції 2001 року), 142 ч. З КК України (в редакції 1960 року), 93 п. п. «а, з, і» КК України (в редакції 1960 року), 70 КК України (в редакції 2001 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. В решті вирок залишено без змін.

Позивач відбуває покарання в державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)» з 25.08.2011 по теперішній час.

Таким чином, наведені у листі відомості свідчать, що починаючи з 05.05.2007 громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 перебуває у місцях позбавлення волі спочатку, на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 07.05.2007, а в подальшому на підставі вироку Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2009 та ухвали Верховного Суду України від 08.02.2011.

А тому враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що засудження позивача відбулося іменем держави Україна, позивач по теперішній час знаходиться у державній установі «Вінницька установа виконання покарань (№1)», тобто його перебування на території держави Україна з моменту його затримання відбувається на підставі вироку суду, який набув законної сили, повністю підконтрольне державі Україна та не залежить від волі позивача, а тому твердження про те, що позивач перебуває на території України незаконно, не відповідає дійсності.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

У судовому засіданні суді першої інстанції позивач - ОСОБА_2, повідомила суд, що вона з позивачем мають дійсні наміри створити сім'ю, про що свідчить факт реєстрації між позивачами шлюбу по шаріату, та підтверджується виданим Релігійною громадою мусульман м. Одеси свідоцтвом про шлюб по шаріату між громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно зі ст. 23 Сімейного кодексу України, право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

В свою чергу відмова Вінницького міського відділу ДРАЦ ГТУЮ у Вінницькій області №121-01-09 від 30 березня 2017 року в реєстрації шлюбу громадянки України ОСОБА_2 та громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, який відбуває покарання у Вінницькій УВП УДПтС України у Вінницькій області (№1), фактично позбавила позивачів скористатись наданим їм положеннями Конституції України та ст. 23 СК України правом на шлюб.

З огляду на фактичні обставини справи, а також особливості перебування засуджених у місцях позбавлення волі, суд вважає, що відмова з боку відповідача створює позивачам перешкоди в реалізації їх права на шлюб, гарантованого ст.12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та нормами національного законодавства України, наведеними вище.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що держава в особі державних органів має сприяти кожному в реалізації його права на шлюб, та інших сімейних прав, захищати ці права кожного, та у жодному разі не перешкоджати в їх реалізації.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати шлюб між ОСОБА_2 та громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, а тому позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати шлюб між ОСОБА_2 та громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Щодо посилання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до протоколу судового засідання Вінницького окружного адміністративного, яке відбуло 17 квітня 2018 року, відповідачем ставилось клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, однак суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив у задоволені вказаного клопотанні, натомість визнав поважними причинами пропуску строку позивачами звернення до суду з позовною заявою.

Також, щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що державна реєстрація актів цивільного стану громадян в України здійснюється органами державної реєстрації aктів цивільного стану відповідно до вимог Конституції України, Закону України „Про державну реєстрації aктів цивільного стану", Сімейного кодексу України, Правил державної реєстрації aктів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5.

Позивачі звернулись до Вінницького Mіського в ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області з заявою про реєстрацію шлюбу від 21.03.2017 року №51-05.02- 51б. Державна реєстрація шлюбу була призначена на 26.04.2017 року.

Відповідно до частини 4 статті 28 Сімейного кодексу України якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання. Відповідно до частини 7 статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо наречені не з'явилися для проведення державної реєстрації шлюбу і не повідомили про причину неявки протягом трьох місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність.

Якщо наречені не можуть з'явитися з поважної причини для проведення державної реєстрації шлюбу у встановлений день, строк такої реєстрації переноситься за їх письмовою заявою на інший день. У такому разі строк перенесення реєстрації шлюбу не може перевищувати одного року від дня подання відповідної заяви.

Колегія суддів, апеляційної інстанції погоджується з вказаними твердження, а тому враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, позовна вимога щодо зобов'язання Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєструвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_2 та громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, який відбуває покарання у Вінницькій УВП УДПтС України у Вінницькій області (№1) не підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії в частині зобов'язання Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зареєструвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_2 та громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_4, який відбуває покарання у Вінницькій УВП УДПтС України у Вінницькій області (№1) скасувати. В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити скасувати.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2018 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Курко О. П. Матохнюк Д.Б.