Постанова № 76473593, 10.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5045/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (головуючий суддя Братасюк В.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 16 год. 22 хв. 14 травня 2018 року у справі №607/14954/16-а за позовом ОСОБА_4 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій», Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2016 ОСОБА_3 звернулась в суд в інтересах ОСОБА_4 з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Управління), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій», Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, просила визнати неправомірною відмову відповідача у призначені ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах, оформлену протоколом №45 від 17.10.2016, зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_4 періоди роботи з 03.11.1998 по 07.08.2012 на посаді електрозварника ТОВ «Ремонтно-механічним заводом «Обрій» (попередньо ВАТ «Обрій») до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.07.2016.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.05.2018 в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить запис про перебування ОСОБА_4 на посаді електрозварювальника VI розряду з 03.11.1998 по 07.08.2012 в ВАТ «Січ» (з 03.12.1999 ВАТ «Обрій», з 26.04.2004 ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій»), проте не містить запису про проведення атестації, а зазначення вказаної посади не відображає характеру умов праці, а також його зайнятості у шкідливих умовах праці повний робочий день. Суд першої інстанції врахував, що відомості стосовно проведення ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій» атестації робочих місць у Департаменті соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації відсутні, а допитані в судовому засіданні свідки щодо обставин атестації робочих місць за умовами праці пояснень надати не змогли. Крім того, згідно з повідомленням ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій» атестація робочого місця електрозварювальника не проводилась, у зв'язку з тим, що на займаній посаді виконувались роботи по встановленню лічильників тепла на об'єктах замовників по Тернопільській області. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 представник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.05.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що право електрозварників на пільгову пенсію передбачено розділом 32 «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та розділом 33 Списку №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. Скаржник вказує, що в пільговій довідці №21 від 10.05.2016, виданій ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій», зазначено, що ОСОБА_4 в період роботи з 03.11.1998 по 07.08.2012 працював повний робочий день на підприємстві електрозварником 6 розряду, виконував електрозварювальні роботи, а саме: прокладання трубопроводів опалення та водопостачання із сталевих електрозварних труб, в т.ч. в закритих приміщеннях, колодцях; встановлення засувок, клапанів, фільтрів, теплових та водомірних вузлів на трубопроводах зі сталевих електрозварних труб, в т.ч. у закритих приміщеннях, колодцях. Також вказує, що посада на якій працював позивач на підприємстві - електрозварювальник, а отже його робоче місце не було конкретно виділено на даному підприємстві, а тому не було можливо провести його атестацію. Вважає, що для призначення пенсії на пільгових умовах має значення лише стаж роботи та факт того, що особа займала конкретні посади, а не проведення атестації робочого місця не може бути підставою для позбавлення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В судове засідання 10.09.2018 учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 19.06.2016 звернувся із заявою в Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, правонаступником якого є Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Згідно з Протоколом №45 від 17.10.2016 засідання комісії Управління для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_4 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки період роботи 03.11.1998 по 07.08.2012 на ВАТ «СІЧ» (з 03.12.1999 ВАТ «Обрій»; з 26.04.2004 ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій») до пільгового стажу не враховано з тих підстав, що у відомостях нарахування заробітної плати посада не зазначена, заробітна плата нарахована за всі місяці і роки роботи, особова карточка працівника для перевірки не надана і не у всіх відомостях нарахування заробітної плати зазначені відпрацьовані дні і години, встановити перебування у відпустці без збереження заробітної плати немає можливості, для перевірки не надано накази підприємства про проведення атестації робочого місця і для перевірки не надано висновки Державної експертизи умов праці. Відтак до пільгового стажу роботи ОСОБА_4 зараховано лише 5 років 8 місяців 2 днів, а саме враховано лише дані із наступних довідок: пільгова довідка видана ДПСЛГП «Укрспирт» від 21.04.2016 №1 за період роботи з 11.01.1983 по 20.12.1984; пільгова довідка видана ТзОВ «Галичина Ласунка» від 27.05.2016 №697 з період роботи з 03.08.1987 по 13.01.1989; пільгова довідка видана ТзОВ «Вузлівчанка» від 03.02.2016 №5 за період роботи з 16.01.1989 по 26.04.1991 (а.с.9-10).

Таким чином, загальний стаж роботи ОСОБА_4 становить 32 роки 10 місяців 13 днів, з них в шкідливих умовах праці згідно з Списком №2 СТ.100 - 5 років 8 місяців 2 дні, а тому комісія вирішила відмовити ОСОБА_4 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах неправомірною, ОСОБА_4 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, положення якого застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, в редакції чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що для призначення такого виду пенсії має значення сукупність усіх обов'язкових обставин, які визначені пунктом «б» статті 13 Закону №1788.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383), згідно з п.3 якого при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41, згідно з якими основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з п.6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, комплексний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 03.11.1998 прийнятий на роботу електрогазозварника VI розряду у ВАТ «СІЧ» (з 03.12.1999 ВАТ «Обрій»; з 26.04.2004 ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій») (а.с.12-14).

Відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №21 від 10.05.2016, виданої ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій», ОСОБА_4 за період з 03.11.1998 по 07.08.2012 виконував електрозварювальні роботи, а саме: прокладання трубопроводів опалення та водопостачання зі сталевих електрозварних труб до Ду 150 мм. В т.ч. у закритих приміщеннях, колодцях; встановлення засувок, клапанів, фільтрів, теплових та водомірних вузлів на трубопроводах зі сталевих електрозварних труб до Ду 150 мм., в т.ч. у закритих приміщеннях, колодцях, за професією, посадою електрозварник 6 розряду, що передбачена Списком №2 (а.с.15).

Робота ОСОБА_4 у період з 03.11.1998 по 07.08.2012 на посаді електрозварник 6 розряду підтверджено і Довідкою від 10.05.2016 №19 (а.с.16),

Право електрозварників на пільгову пенсію передбачено розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та Розділом XXXIIІ Списку №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10.

Водночас, згідно з листа-відповіді вих.№44 від 12.12.2016 на адвокатський запит ОСОБА_3 повідомлено, що у ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій» атестація робочого місця електрозварювальника не проводилась, в зв'язку з тим, що на займаній посаді виконувались роботи по встановленню лічильників тепла на об'єктах замовників по тернопільській області (а.с.17).

Як вбачається з акта №342 від 08.08.2016 про результати перевірки довідки про підтвердження особливого характеру роботи або умов праці, необхідних для призначення пенсії для перевірки ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій» не надало накази підприємства про проведення атестації робочого місця і висновки Державної експертизи умов праці (а.с.59-60).

Допитані в судовому засідання суду першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_4 з 03 листопада 1998 року по 07 серпня 2012 року дійсно працював електрозварником на ТОВ «Ремонтно-механічним заводом «Обрій», щодо обставин атестації робочих місць за умовами праці пояснень надати не змогли.

За таких обставин, враховуючи, що необхідність документального підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця закріплена законодавчо, за відсутності документів, які б підтверджували проведення атестації посади електрозварювальника у ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій» за період роботи ОСОБА_4 з 03.11.1998 по 07.08.2012 на ВАТ «СІЧ» (з 03.12.1999 ВАТ «Обрій»; з 26.04.2004 ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Обрій»), не заперечуючи факт віднесення вказаної посади до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та Розділом XXXIIІ Списку №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог. Зібрані у справі докази не підтверджують обставини, які б породжували у позивача виникнення права на зарахування періоду роботи з 03.11.1998 по 07.08.2012 до пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 10.03.2015 (справа №21-51а15), від 10.09.2013 (справа №21-183а13), стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці, та позицією Верховного Суду у постановах від 23.01.2018 (справа 732/2003/14) від 30.01.2018 (справи №506/384/17).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності дій відповідачів щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 травня 2018 року у справі №607/14954/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Н. В. Ільчишин М. А. Пліш Повне судове рішення складено 14.09.2018