Постанова № 76473587, 12.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 524/6165/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.05.2018, суддя Кривич Ж.О., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, повний текст складено 21.05.18 по справі № 524/6165/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив суд: скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», оформлене пунктом 63 протоколу № 53 від 08.07.2016 року; визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. (далі - Порядок № 975) у зв'язку з встановленням ОСОБА_1 другої групи інвалідності в розмірі 24 кратного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.05.2018 по справі № 524/6165/17 адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оформлене пунктом 63 протоколу № 53 від 08.07.2016 року; визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ № 975 від 25 грудня 2013 року, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 24-кратного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення по суті, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі. Так, відповідачем зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», згідно якої позивач просив вирішити питання щодо призначення йому вказаної грошової допомоги, встановлено, що особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги до набрання нею чинності (а саме, до 25.12.2013), зазначена допомога призначається та виплачується в установленому законом порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги. Крім того, вказано, що згідно Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», датою виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Оскільки позивачу було встановлено інвалідність 20.09.2013 року (згідно довідки з акта огляду МСЕК), то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції на 01.01.2010 та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2009 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». Також, в апеляційній скарзі відповідачем наголошено, що позивачем пропущений строк для звернення до суду. Так, на думку відповідача, позивач звернувся до суду після збігу майже річного строку з дня, коли позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів. А отже, на думку відповідача, адміністративний позов, поданий позивачем із пропуском строку для звернення до суду без поважних причин, підлягає залишенню без розгляду. Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу є втручанням в дискреційні функції Міністерства оборони України та не підлягає задоволенню.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у апеляційній скарзі. В обґрунтування своєї позиції позивач зауважив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим на підставі всебічно з'ясованих обставин справи та у межах позовних вимог. Так, на момент набуття позивачем статусу інваліда ІІ групи, а саме станом на 20.09.2013, питання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». Тобто, на день встановлення інвалідності, одноразова грошова допомога повинна бути призначена та виплачена у розмірі 24-місячного грошового забезпечення. І рішенням суду першої інстанції було зобов'язано відповідача здійснити виплату саме в такому розмірі. Відносно позиції відповідача, висловленій в апеляційній скарзі, стосовно пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, позивачем було зазначено, що в обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду їм було надано відповідну медичну документацію, яка підтверджує неможливість позивача скористатись правом на звернення до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів у зв'язку із важким станом здоров'я.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, позивачем та представником третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з серпня 1972 р. позивач проходив військову службу у Збройних силах СРСР. Під час проходження служби набув ряд хронічних захворювань.

22 вересня 1993 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби згідно зі ст.49 ч.1 пункту „а. в зв'язку з визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби за станом здоров'я.

Після звільнення з військової служби стан його здоров'я не покращився, він постійно лікувався, бо погано себе почував внаслідок хронічних хвороб. 20.09.2013 р. медико-соціальною експертною комісією його було визнано інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 09.10.2013 р. серія 10 ААА №171997.

В липні 2016 року він звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності другої групи, пов'язаної із проходженням військової служби.

Листом №10/571/ВСЗ від 5 серпня 2016 р. Полтавський військовий комісаріат повідомив, що у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги йому відмовлено. Відмова була вмотивована рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - Комісія міністерства оборони України). Рішення Міністерства оборони України було оформлено у вигляді протоколу №53 від 08.07.2016 р.

Зокрема, у листі зазначено про те, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, особам, які звільнені з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-IY „Про внесення змін до Закону України „Про загальний військовий обов'язок і військову службу, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у розмірі 24-кратного грошового забезпечення, що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За визначенням частини 1 статті 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На момент набуття позивачем статусу інваліда ІІ групи, а саме станом на 20.09.13 р., питання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям було врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 р. „Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, віськовозобов'язаних резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнені з військової служби (зборів) осіб (далі - Постанова №499).

Пунктом 2 Постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

На день встановлення позивачу інвалідності одноразова грошова допомога повинна бути призначена та виплачена йому у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.

У відповідності до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.13 р. „Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що не була призначена. Вона призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.05.2018 по справі № 524/6165/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 14.09.2018.