Постанова № 76473583, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5111/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнатик А.З.,

представника відповідача Боберського І.М.,

розглянувши в судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги Закарпатського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2018 року у справі № 299/3380/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Закарпатського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції прийняте суддею Левко Т.Ю. в м. Виноградові Закарпатської області, 17.05.2018 року о 15.00 год., повний текст судового рішення складено 22.05.2018), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату (далі - Закарпатський ОВК), Міністерства оборони України (далі - МО) про визнання протиправним дій та рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Закарпатського ОВК та МО при розгляді заяви ОСОБА_2 та відмови в призначені одноразової грошової допомоги згідно вимог підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та абзацу другого підпункту 2 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок № 975), протиправними.

Зобов'язано МО розглянути у відповідності до Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564 (далі - Положення № 564), заяву ОСОБА_2 щодо виплати йому одноразової допомоги у зв'язку з встановленням першої групи інвалідності, пов'язаної з хворобою, отриманою в період проходження військової служби, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно вимог підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та абзацу другого підпункту 2 пункту 6 Порядку № 975.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржили Закарпатський ОВК, МО, які покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просять рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволення позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог МО покликається на те, що заява Позивача про виплату одноразової грошової допомоги від 20.06.2017 року надіслана на адресу Департаменту фінансів МО, який не уповноважений призначати одноразову грошову допомогу, у зв'язку з чим відповідь Департаменту фінансів від 06.07.2017 року вих. № 3/6/2404 надана в межах повноважень. Вважає, що позов поданий до МО безпідставно, Позивачем не доведено дії чи бездіяльність даного відповідача щодо порушення його прав, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову пред'явленого до МО просить відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог Закарпатський ОВК покликається на те, що позивач проходив строкову військову службу, був звільнений з строкової військової служби в 2002 році, та інвалідність була призначена пізніше ніж три місяці після звільнення, права на отримання одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок проходження військової служби у позивача не має.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 14.11.2001 року по 05.04.2002 року Позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.

05.04.2002 року на підставі наказу МО № 2-94, № 207-99, статті 39 «б» гр.ІІ Позивач звільнений (демобілізований) в запас за станом здоров'я, що стверджується копією військового квитка МО 658121.

23.02.2017 року рішенням медико-соціальної експертної комісії Виноградівської районної лікарні Міністерства охорони здоров'я України Позивачу встановлено довічно першу групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із проходженням військової служби, що стверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0739509 від 23.02.2017 року, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серія 10 ААА № 018527 від 23.02.2017 року, пенсійним посвідченням від 28.03.2017 року серія ААІ № 561731.

22.03.2017 року Позивач звернувся до Закарпатського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням першої групи інвалідності пов'язаної з хворобою отриманою в період проходження військової служби.

Листом військового комісара Закарпатського ОВК від 03.04.2017 року за вих. № 1865 Позивача повідомлено про відсутність підстав подавати на розгляд комісії МО висновку щодо правомірності призначення та виплати одноразової допомоги, так, як Позивач звернувся пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою представник Позивача Лихтей Ю.Ю. 20.06.2017 року звернувся до Департаменту фінансів МО із заявою про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням першої групи інвалідності, пов'язаної із захворюванням, отриманим у період проходження військової служби, у відповідності до абзацу першого підпункту 2 пункту 6 Порядку № 975 у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

20.07.2017 року на адресу представника Позивача Департаментом фінансів МО було адресовано лист за підписом начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів МО, у якому повідомлено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

05.09.2017 року представник Позивача надіслав Міністру оборони України скаргу на неправомірні дії керівництва Закарпатського ОВК та начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів МО, за результатами розгляду якої 05.10.2017 року представник Позивача отримав лист про відсутність порушень при розгляді заяви військовозобов'язаного ОСОБА_2, в інтересах якого звертався представник.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, починаючи з дати встановлення позивачу інвалідності - 23.02.2017 року, він набув право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням І групи інвалідності, розмір якої у відповідності до абзацу першого підпункту 2 пункту 6 Порядку № 975 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 335 від 18.05.2017 (застосовується з 1 січня 2017 року), складає 120-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (120*1600 = 192 000 грн.).

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України № 2011-ХІІ.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону в первинній редакції передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби (пункт 1 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VІІІ від 06.12.2016).

Пунктом 4 частини 2 статті-16 Закону № 2011-ХІІ також визначено право на отримання грошової допомоги, якщо встановлено військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідність, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, і така інвалідність встановлена особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016). Згідно із ст.16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

З огляду на вищезазначене, що застосування статті 16 Закону № 2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, та від 14.03.2018 року у справі № 1519/983/2012, , а також у постановах Верховного суду України від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Пунктом 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок № 975. Даним Порядком визначено процедуру звернення за виплатою одноразової грошової допомоги, а саме: військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів (далі - уповноважений орган) визначений перелік документів.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відтак, покликання Закарпатського ОВК на те, що положення Закону № 2011-ХІІ не поширюються на Позивача, через те, що йому призначена інвалідність пізніше як три місяці після звільнення, є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону № 2011-ХІІ діюче законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

Оскільки Позивачу встановлено інвалідність 23.02.2017 року, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку, з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що заява Позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням І групи інвалідності відповідачами у встановлені законодавством порядок та строки не розглянута, тому ними допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача.

Відтак, починаючи з дати встановлення позивачу інвалідності - 23.02.2017 року, він набув право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням І групи інвалідності, розмір якої у відповідності до абзацу першого підпункту 2 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 18.05.2017 (застосовується з 1 січня 2017 року) складає 120-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року ( 120*1600 = 192 000 грн.).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Закарпатського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2018 року у справі № 299/3380/17 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повний текст судового рішення складено 14.09.2018