Постанова № 76473547, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/4828/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 809/456/18 (рішення проголошене у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Григорука О. Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо нарахування йому боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 8448,00 грн. та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 лютого 2018 року № Ф-27605-17.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки є особою з інвалідністю та отримує пенсію, що свідчить про незаконність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У поданій апеляційній скарзі посилається на відсутність предмета спору у даній справі.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і відповідно до виданого 01 липня 2012 року ОСОБА_2 об'єднаною державною податковою інспекцією свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 569077 перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другою групи.

Крім цього, як вказують матеріали справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, являється особою з інвалідністю внаслідок війни та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення від 11 липня 2005 року серії НОМЕР_1.

18 листопада 2013 року позивач заявою повідомив ОСОБА_2 об'єднану державну податкову інспекцією, що він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як особа з інвалідністю внаслідок війни, що отримує пенсію.

ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції від 13 грудня 2013 року №3722/10/09-07-17-02/408 ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву від 18 листопада 2013 року контролюючим органом прийнято до уваги.

09 лютого 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27605-17, якою зобов'язано позивача сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8448,00 грн. Вказана вимога надіслана позивачу рекомендованим поштовим відправленням та отримана ним 27 лютого 2018 року.

05 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив роз'яснити підстави нарахування йому єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач 04 квітня 2018 року листом № 3722/10/09-19-52-02-23 у відповідь на заяву позивача від 05 березня 2018 року повідомив останнього, що станом на 01 березня 2018 року у нього борг зі сплати єдиного внеску відсутній.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки являється інвалідом та особою, що отримує пенсію. Крім цього, вказував на те, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів про скасування чи відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) на суму 8448,00 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з статтею 1 Закону № 1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року № 3609, який набув чинності з 06 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Як зазначалось вище позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відповідно звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак і незаконності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 лютого 2018 року № Ф-27605-17.

Щодо посилання апелянта на відсутність у даній справі предмету спору, то суд вказує на наступне.

Відповідно до пункту 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом); борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в порядку, визначеному пунктами 9- 11 цього розділу; є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.

У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).

Таким чином, обов'язковою ознакою, яка свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є відкликаною, є наявність відповідного рішення органу доходів і зборів про скасування зазначеної суми боргу (недоїмки).

Відповідно до підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (пункту 60.3 статті 60 Податкового кодексу України).

Відповідачем надано суду довідку від 12 квітня 2018 року № 3108/9/09-19-52-03 про відсутність в фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 12 квітня 2018 року, однак не надано будь-яких рішень щодо скасування самої вимоги про сплату боргу, а відтак посилання відповідача на відсутність предмету спору є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 - обґрунтованими.

За наведених обставин суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 809/456/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій Д. М. Старунський