Постанова № 76473155, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ №743/1634/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Літвіної Н.М.,

Троян Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2016 року (суддя Сташків В.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов'язання виплатити пенсію за вислугу років,

В С Т А Н О В И В :

23 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області із позовом до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити йому невиплачену пенсію за період з 04 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у виплаті позивачу пенсії за вислугу років за період з 04 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року включно. Зобов'язано відповідача провести позивачу виплату пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вказаний період.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таку та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області задоволено частково. Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2016 року скасовано. Адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2016 року залишити в силі.

Верховний Суд постановою від 17 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що призначена позивачу з 04 вересня 2014 року пенсія за вислугу років мала бути й нарахована позивачу з цієї дати. Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тобто, на думку колегії суддів, позивач мав право на виплату пенсії за вислугу років, призначеної з 04 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року, оскільки з 01 квітня 2015 року відповідно частини четвертої статті 85 Закону № 1788-ХІІ пенсії, призначені відповідно до Закон № 1788-ХІІ тимчасово не виплачувались. Також, суд зазначив, що зміст статті КАС України щодо строків звернення до адміністративного суду є загальною, водночас, такі строки врегульовані не тільки КАС України, а й іншими законами України, зокрема, спеціальними законами №№ 1788-ХІІ та 1058-VI, за правилами яких, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Переглядаючи справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов'язання виплатити пенсію за вислугу років, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 15.09.1984 працював трактористом колгоспу "Комуніст"; з 25.09.1984 по 25.04.1985 навчався в СПТУ-10; з 27.01.1988 по 30.06.1991 навчався в Чернігівському педагогічному інституті; з 15.08.1991 по 10.04.1998 працював у галузі освіти, а з 11.09.1998 по 12.11.2015 займав посаду Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області.

04.09.2014 ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Ріпкинському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику освіти і того ж дня ця заява була прийнята посадовою особою відповідача 10.09.2014 розпорядженням начальника УПФУ в Ріпкинському районі, ОСОБА_2 було відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що на момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років ОСОБА_2: 1) працюючий, а ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» унеможливлює призначення пенсії; 2) його спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, складає 23 роки 21 день, а п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вимагає наявність спеціального стажу роботи 25 років в закладах освіти.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року (справа № 743/1274/14-а), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, визнано неправомірним розпорядження начальника УПФУ в Ріпкинському районі від 10.09.2014 щодо відмови в призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років та зобов'язано УПФУ в Ріпкинському районі призначити ОСОБА_2 пенсію на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 04.09.2014 року.

УПФУ в Ріпкинському районі виконало постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року у справі № 743/1274/14-а та призначило ОСОБА_2 пенсію, починаючи з 04.09.2014 року, проте згідно протоколу від 18.05.2015 та розпорядження 153804 від 19.05.2015 виплату пенсії за вислугу років припинено за час роботи за спеціальністю.

12.11.2015 року ОСОБА_2 звільнено з посади Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області, у зв'язку з закінченням строку повноважень.

19.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в Ріпкинському районі із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років.

Розпорядженням 153804 від 20.11.2015 УПФУ в Ріпкинському районі проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 за вислугу років після звільнення та поновлено виплату пенсії за вислугу років з 13.11.2015 в розмірі 1386 грн. 91 коп.

Листом від 26 листопада 2015 року № 55/07/П-2 управління ПФУ повідомило ОСОБА_2 про те, що оскільки він на момент первісного звернення за призначенням пенсії за вислугу років працював на посаді Новоукраїнського сільського голови Ріпкинського району Чернігівської області, тому відповідно до статті 7 Закону № 1788-ХІІ з 04 вересня 2014 року було припинено виплату пенсії, яку поновлено з 13 листопада 2015 року, у зв'язку зі звільненням з роботи.

Вважаючи невиплату пенсії протиправною, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що в межах даної справи позивач просить виплатити йому пенсію за вислугу років, призначену з 04 вересня 2014 року на виконання судового рішення в адміністративній справі № 743/1274/14-а, тому дії відповідача щодо відмови у виплаті такої пенсії за період з 04 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року, є протиправними.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 14 КАС України (в редакції, чинній на час звернення з адміністративним позовом до суду) та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, постанова суду, що набрала законної сили є обов'язковою для виконання.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд України висловив у постановах від 05 листопада 2013 року у справі №21-289а13 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-65а14.

В даному випадку ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 04.09.2014 року призначено, згідно постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року у справі № 743/1274/14-а, а в межах даної справи позивач просить не призначити, а виплатити йому пенсію, що по своїй природі є різними за змістом поняттями.

Відповідно до п. 2.4. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачу призупинено виплату пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 працював на посаді Новоукраїнського сільського голови, тобто на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років.

Разом з тим, в ухвалі від 03 березня 2015 року у справі № 743/1274/14-а суд зазначив, що факт отримання спеціального трудового стажу (в даному випадку, стажу в галузі освіти) вже під час роботи на виборній посаді не може бути перешкодою для призначення пенсії позивачу.

Як вбачається з постанови Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 жовтня 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі № 743/1274/14-а, ОСОБА_2 звертався до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику освіти. Також, за наслідком розгляду спору в суді пенсію за вислугу років позивачу призначено саме на підставі п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного колегія суддів в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі № 743/1274/14-а дійшла висновку, що спеціальний трудовий стаж на посаді сільського голови, з урахуванням проходження строкової військової служби, не може бути перешкодою для призначення позивачу пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, з дня звернення до відповідача із заявою, тобто з 04.09.2014 року.

Разом з тим, хоч виплату пенсії позивачу було поновлено з 13.11.2015, такий не ставить витання по виплату пенсії з 01.04.2015 по 13.11.2015, а вимоги ОСОБА_2 виплатити йому призначену пенсію стосуються саме періоду з 04.09.2014 по 31.03.2015, оскільки такий вважає, що з 01.04.2016 відповідно до ч.4 ст. 85 Закону «Про загальнообов'язкове державне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону тимчасово не виплачуються. Однак, такі твердження є помилковими, так як на позивача дана норма не розповсюджується, оскільки, як вже було зазначено вище, ОСОБА_2 пенсію за вислугу років призначено як працівнику освіти. Стаж на посаді сільського голови позивачу було зараховано до стажу для призначення пенсії за вислугу років саме як працівнику освіти. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 робота в галузі освіти (а саме: «робота в загальноосвіт6ній школі», як зазначено позивачем в позовній заяві) не може бути зарахована до стажу державної служби, а відтак, ч.4 ст. 85 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування» на позивача не розповсюджується.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає помилковими твердження позивача, що такий має право саме на виплату пенсії за вислугу років, призначеної з 04.09.2014 по 31.03.2015, та приходить до висновку про правомірність припинення виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років за період, коли такий фактично в той же період часу продовжував працювати на посаді, яка давала право на призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а тому постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області задовольнити.

Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 10 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов'язання виплатити пенсію за вислугу років відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді Н.М. Літвіна

Н.М. Троян