Рішення № 76473079, 14.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року справа № 810/4133/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні № 56382168 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7446 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 302 грн. (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною, оскільки позивач ще до відкриття виконавчого провадження самостійно виконав рішення суду, яким було зобов'язано вселити ОСОБА_2 в квартиру. Ця обставина звільняє позивача від стягнення виконавчого збору. Постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є незаконною з тих підстав, що у ній не зазначено, які саме витрати було здійснено при виконанні рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 31 серпня 2018 р.

Цією ж ухвалою витребувано від відповідача матеріали виконавчого провадження №56382168 в частині, яка стосується винесення постанови державного виконавця Вишгородського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Ємельянової Ірини Олександрівни від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні № 56382168 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7446 грн та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 302 грн, надсилання цих документів позивачу чи його ознайомлення іншим способом із вказаними документами, а також щодо формування розміру виконавчого збору і витрат виконавчого провадження та докази, які їх підтверджують, відомості та документи про вжиті заходи примусового виконання рішення суду, про фактичне виконання судового рішення та про закінчення виконавчого провадження.

3 вересня 2018 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про заміну первісного відповідача - державного виконавця Вишгородського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Ємельянової Ірини Олександрівни - на належного відповідача - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2018 р. це клопотання задоволено, замінено первісного відповідача - державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Ємельянову Ірину Олександрівну - на належного відповідача - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, до суду не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав, з клопотаннями та іншими заявами до суду не звертався.

6 вересня 2018 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Судом враховано також, що представником позивача особисто письмовою заявою 3 вересня 2018 р. подано до відповідача - Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - позовну заяву в новій редакції від 3 вересня 2018 р., а також повідомлено відповідача про те, що наступне судове засідання у справі відбудеться 6 вересня 2018 року о 14 год. 30 хв. та вказано про необхідність надання витребуваних судом документів.

6 вересня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 5 грудня 2017 р. в цивільній справі № 363/2162/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення, позов задоволено та зобов'язано вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. Це рішення набрало законної сили 18 грудня 2017 р.

У рішенні, зокрема, зазначено, що ОСОБА_2 обґрунтовував позов тим, що є власником цієї квартири. Відповідач поселилася та була зареєстрована у квартирі з дозволу власника, як члена його сім'ї. Після закінчення подружніх відносин відповідач залишилася проживати в квартирі ОСОБА_2, згодом без дозволу власника квартири змінила замки у вхідних дверях та перешкоджає доступу до квартири. ОСОБА_2 неодноразово намагався потрапити до квартири, але йому не відчиняли двері. Спроба потрапити до квартири з допомогою поліцейських також не принесла бажаного результату, у зв'язку з чим він звернувся до суду. Представник відповідача заперечував щодо заявленого позову, оскільки позивач не проживав разом з відповідачем і дітьми за вказаною адресою і йому ніхто не чинить перешкод у користуванні його власністю. Із жовтня 2017 р. відповідач за вказаною адресою взагалі не проживає. (а.с. 12-13).

27 грудня 2017 р. Вишгородським районним судом Київської області в цивільній справі № 363/2162/17 видано виконавчий лист. (а.с. 17).

11 травня 2018 р. ОСОБА_2 звернувся до відповідача в цій адміністративній справі із заявою, в якій просив прийняти на виконання виконавчий лист Вишгородського районного суду Київської області від 27 грудня 2017 р. № 363/2162/17 та вселити його в квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16).

11 травня 2018 р. державним виконавцем відповідача Ємельяновою І.О. відкрито виконавче провадження ВП №56382168 за виконавчим листом №363/2162/17 і запропоновано боржнику виконати рішення суду протягом 10 днів. Згідно з п.3 постанови стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 7446 грн (а.с.94). Цю постанову направлено позивачу, що підтверджується супровідним листом від 11 травня 2018 р. № 9892 (а.с. 15).

26 червня 2018 р. державним виконавцем відповідача Ємельяновою І.О. складено акт державного виконався про примусове виконання виконавчого листа № 363/2162/17 від 27 грудня 2017 р. (а.с. 19). Згідно з цим актом ОСОБА_2 було вселено в квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в присутності понятих. Крім того, зазначено, що перешкод при входженні до квартири та у користуванні нею не чиниться, а ключі від вхідних дверей ОСОБА_2 надані.

17 липня 2018 р. державним виконавцем відповідача Ємельяновою І.О. на підставі п. 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову ВП № 56382168 про закінчення виконавчого провадження, в якій встановлено фактичне повне виконання виконавчого листа № 363/2162/17, виданого 27 грудня 2017 р. Вишгородським районним судом Київської області про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 32, 95).

17 липня 2018 р. державним виконавцем відповідача Ємельяновою І.О. винесено постанови ВП № 56382168 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7446 грн. та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 302 грн. (а.с. 34, 36, 96, 97).

Указані постанови направлено позивачу супровідними листами (а.с. 31, 33, 35).

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні докази виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження: 1) рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 травня 2018 р. у справі 363/3762/17, яким встановлено, що відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4, 2) акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, в якому вказано, що ОСОБА_1 проживає за іншою адресою: АДРЕСА_4, 3) повідомлення про надходження поштових переказів за період з грудня 2017 року по червень 2018 року, в яких зазначено, що ОСОБА_1 їх отримала за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно з рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11 травня 2018 р. у справі 363/3762/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради та Вишгородський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, про позбавлення батьківських прав, у задоволенні позовних вимог відмовлено. У рішенні суду досліджувався акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.12.2017, в якому вказано, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Дослідженням акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.12.2017 встановлено, що у ньому зазначено про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно з дослідженими судом повідомленнями про надходження поштових переказів за період з грудня 2017 року по червень 2018 року, ці поштові відправлення надходили для адресата ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_4.

Позивач вважає постанови відповідача про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. №512/5 (далі - Інструкція - № 512/5).

Як убачається із ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно вимогами ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Так, ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено конкретні випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому пунктом 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону № 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Як убачається з ч. 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII, витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Частиною 4 ст. 42 Закону № 1404-VIII визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до вимог п.2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 р. № 2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" визначено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких належать: 1) виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), 2) пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку), 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій (експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності-суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій), 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум, 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини, 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці, 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою, 8) сплата судового збору, 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, 10) інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до розділу ІІ наведеного наказу, розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта". Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2016 р. № 3917/5 "Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями" з 5 грудня 2016 р. установлено плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн. за кожне відкрите виконавче провадження.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 5 грудня 2017 р. в цивільній справі № 363/2162/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 було виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим виконавчий збір стягненню не підлягає.

Надаючи оцінку доказам, наданим в обґрунтування цього твердження, суд зазначає наступне.

Наведені у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 11 травня 2018 р. у справі 363/3762/17, в акті обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 21 грудня 2017 р. відомості про місце проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_4, а також повідомлення про надходження їй поштових переказів за період з грудня 2017 року по червень 2018 року на цю ж адресу, є доказами, які стосується предмету доказування у цій цивільній справі. І суд надає їм оцінку згідно з приписами частин 4-7 ст.78 КАС України.

Зазначений у цих документах факт проживання ОСОБА_1 за іншою адресою не спростовує рішення Вишгородського районного суду Київської області від 5 грудня 2017 р. в цивільній справі № 363/2162/17 та наведені у ньому висновки. Це рішення суду набрало законної сили і не скасовано. Наведені позивачем інші документи містять лише інформацію про нове місце проживання ОСОБА_1 і не містять відомостей щодо предмету спору в цивільній справі № 363/2162/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

Як вбачається з указаного рішення суду, за твердженням ОСОБА_2 ОСОБА_1 замінила замки у вхідних дверях квартири, тому факт її проживання в іншому місці не є підтвердженням відсутності перешкод для вселення ОСОБА_2 у вказану квартиру.

Твердження позивача спростовуються також і актом державного виконавця від 26 червня 2018 р. про примусове виконання виконавчого листа №363/2162/17 від 27 грудня 2017 р. Згідно з цим актом лише 26 червня 2018 року стягувачу (ОСОБА_2) надано ключі від вхідних дверей, тоді як виконавче провадження відкрито 11 травня 2018 р.

Це означає, що рішення суду не було виконано до відкриття виконавчого провадження, як про це стверджує позивач.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 7 грудня 2017 р. № 2246-VIII установлено у 2018 р. мінімальну заробітну плату з 1 січня у розмірі 3723 гривні.

У постанові від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні №56382168 про стягнення виконавчого збору його розмір визначено в сумі 7446 грн. 00 коп. Суд зазначає, що вказаний розмір визначено правомірно (3723 грн. х 2 мінімальні розміри заробітної плати з боржника - фізичної особи).

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд також враховує, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 2 травня 2018 р. у справі № П/811/482/17, виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, визначений в ч.ч 5, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», які у даному випадку відсутні.

Обставин, за яких витрати виконавчого провадження не стягуються, вказаний Закон не визначає.

За таких обставин суд визнає, що наведені позивачем в обґрунтування цієї позовної вимоги докази спростовано, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні №56382168 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7446 грн. є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідач, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, вірно застосувавши наведені вище накази Міністерства юстиції України та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні № 56382168 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 302 грн. судом встановлено таке.

Позивач в якості підстави для скасування цієї постанови посилається на те, що у ній не зазначено, які саме витрати було здійснено при виконанні рішення суду.

Суд бере до уваги, що згідно з п.2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, у постанові виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження обов'язково зазначаються види та суми цих витрат.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач при винесенні постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 17 липня 2018 р. не зазначив види та суми цих витрат, а вказав лише загальний їх розмір, то суд погоджується із твердженнями позивача щодо протиправності цієї постанови із наведених підстав, оскільки вона є необґрунтованою і не відповідає встановленим вимогам законодавства.

За таких обставин суд визнає, що відповідач, приймаючи постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, порушив приписи п.2 розділу 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5, отже не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні № 56382168 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 302 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно з квитанцією від 8 серпня 2018 р. № 0.0.1102177558.1.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 3,9% від загальної суми, присуджує позивачу 27 грн. 49 коп. (3,9%) понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ - 34961544) від 17 липня 2018 р. у виконавчому провадженні №56382168 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 302 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 витрати в сумі 27 (двадцять сім) грн. 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_4.

Відповідач - Вишгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, адреса: вул. Шолуденка, буд. 6, м. Вишгород, Київська область, 07300, код ЄДРПОУ - 34961544.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного рішення суду 14 вересня 2018 року.