Постанова № 76473024, 12.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року справа № 415/2182/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Борисові А.А., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Полонської Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року в справі № 415/2182/18 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі - відповідач, УПСЗН Лисичанської міської ради, орган соціального захисту населення) щодо відмови в призначення допомоги при народженні дитини, зобов'язати призначити виплату такої допомоги негайно після проголошення судового рішення.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 21.12.2017 про відмову в призначенні ОСОБА_3 допомоги при народженні дитини.

Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради призначити ОСОБА_3 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та пунктом 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. ОСОБА_3 цей строк пропущено, дитини народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, звернення за призначенням допомоги - 17.11.2017.

Апелянт наголошує, що неможливість батька дитини залишити непідконтрольну територію України не заважала позивачу реалізувати право звернення до будь-якого органу соціального захисту населення, який функціонує на підконтрольній органам української влади території.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка на той час була зареєстрована та проживала в м. Луганську, народила сина ОСОБА_4.

Через перебування чоловіка позивача спочатку під вартою, а потім під підпискою про невиїзд, ОСОБА_3 не мала можливості виїхати на підконтрольну органам української влади територію до листопада 2017 року. Після того, як родина позивача перемістилась до міста Лисичанська Луганської області, рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 09 листопада 2017 року встановлено факт народження хлопчика ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганську. 10 листопада 2017 року видано свідоцтво про народження ОСОБА_4 Серії НОМЕР_2, а 13 листопада 2017 року на його ім'я оформлено довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000401372.

Позивач 17.11.2017 звернувся до органу соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Рішенням від 21.12.2017 УПСЗН Лисичанської міської ради відмовило позивачу в призначенні такої допомоги на підставі п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001.

Вважаючи, що орган соціального захисту населення протиправно відмовив їй в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ) передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2811-ХІІ (тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини) допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 затверджено Порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).

Положеннями п. 11 Порядку визначено перелік документів для призначення допомоги при народженні дитини, аналогічний наведеному вище.

За приписами абзаців 5 та 6 п. 43 Порядку документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає і виплачує державну допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви. Про призначення державної допомоги сім'ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення.

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви. Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім'ям з дітьми, повинен давати роз'яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів. (п.п. 44-45 Порядку)

Дослідивши рішення органу соціального захисту населення про відмову ОСОБА_3 у призначенні допомоги при народженні дитини суд звертає увагу, що звернення надійшло 17 листопада 2017 року, а рішення прийнято 21 грудня 2017 року. Тобто, відповідач порушив строк розгляду заяви про призначення допомоги.

Суд погоджується з доводами органу соціального захисту населення, що за приписами п. 12 Порядку допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Разом з тим, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Конституцією України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

При вирішенні спору суд бере до уваги існування об'єктивних причин, які змушували ОСОБА_3 перебувати на тимчасово непідконтрольній органам української влади території, а саме перебування її чоловіка спочатку під вартою, а потім під підпискою про невиїзд. Після отримання свідоцтва про народження дитини позивач звернувся за призначенням допомоги без зайвих зволікань.

За таких обставин суд погоджується із викладеним в оскаржуваному судовому рішенні висновком про необхідність скасування рішення УПСЗН Лисичанської міської ради Донецької області від 12 грудня 2017 року про відмову ОСОБА_3 у призначенні допомоги при народженні дитини, як прийнятого без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року в справі № 415/2182/18 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року в справі № 415/2182/18 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 вересня 2018 року. Повний текст постанови складений 14 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук