Рішення № 76471050, 03.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2836/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Карп'як О.О.,

секретар судового засіданні - Лубоцька Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» (79008, м. Львів, просп. Свободи,24) у якій позивач просить зобов'язати відповідача видати довготерміновий дозвіл (перепустку) на багаторазові регламентовані в`їзди у пішохідну зону, як власнику транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2, яка належить до території пішохідної зони, крім того у позивача є транспортний засіб, що відповідно до Положення, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.12.2014 №929, надає йому право на отримання відповідного багаторазового дозволу (перепустки) для в'їзду на територію пішохідної зони міста. Не зважаючи на це, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу (перепустки) для в'їзду на територію пішохідної зони центральної частини міста Львова, що підтверджується копією листа ЛКП «Муніципальна варта» від 24.05.2018 р. №2509-71. Відмова мотивована тим, що АДРЕСА_2 не входить до території пішохідної зони м. Львова.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Даною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п'яти днів з дня отримання ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 09.07.2018 року надіслано відповідачу за адресою: 79008, м. Львів, просп.. Свободи, 24. До суду повернувся конверт з рекомендованим поштовим повідомленням №7901823231132.

Позивачем, на підтвердження належної адреси відповідача, долучено копію витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено адресу відповідача - 79008, м. Львів, просп. Свободи, 24.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, враховуючи положення наведеної вище правової норми, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

На час прийняття рішення у даній справі відзив на позовну заяву або заява про визнання позову від відповідача до суду не надходили.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відтак, справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування - органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року N 10-рп/2010 - системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 63 Господарського кодексу України - залежно від способу творення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до статті 143 Конституції України - територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю: вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження міських рад щодо прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Так, відповідно до частини 1 статті 78 Господарського кодексу України - комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Комунальні унітарні підприємства складають окрему групу підприємств. Власниками комунальних підприємств є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах або територіальні громади перелічених адміністративно-територіальних одиниць.

Комунальне підприємство у відповідності із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створюється на сесії відповідної ради і оформляється рішенням останньої.

З вказаних норм слідує, що створення підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, належить до виключної компетенції міської ради.

В межах повноважень визначених п. 30 ч. 1 ст. 26 та ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про охоронну діяльність», Львівською міською радою прийнято ухвалу №19 від 13.06.2002 р. «Про створення Львівського комунального підприємства на базі підрозділів управління муніципальної дружини». Згідно ухвали основним завданням ЛКП "Муніципальна дружина" визначено надання послуг з охорони громадського порядку і громадської безпеки, справляння місцевих податків і зборів.

Згідно ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить: організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами.

Відповідно до статуту Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина», затвердженого наказам в.о. начальника управління безпеки міста Львівської міської ради №2 від 14.03.2017 р. ЛКП «Муніципальна дружина», створене Львівською міською радою згідно з ухвалою міської ради від 13 червня 2002 року №19 та підпорядковане Управлінню безпеки міста Львівської міської ради. Підпунктом 2.1.1 статуту визначено, що підприємство створене з метою виконання повноважень органів місцевого самоврядування щодо забезпечення на території міста законності, правопорядку, охорони прав, свобод, законних інтересів та майна територіальної громади в межах наданих повноважень. Відповідно до п.п. 2.2.1.10 контроль за порядком дотриманням регламентованого в'їзду в пішохідну зону центральної частини міста.

Рішенням Львівської міської ради №929 від 05.12.2004 р. затверджено Положення «Про порядок регламентованого в'їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частини м. Львова, обмеженої АДРЕСА_3». Дія положення поширюється на всю територію пішохідної зони, яка обмежена АДРЕСА_3 та на всі транспортні засоби, які перетинають межі пішохідної зони. Відповідно до п. 11 Положення право в'їзду без права стоянки та паркування автотранспорту (крім спеціально відведених для цього місць, вказаних у додатку 1 Положення)на територію пішохідної зони надається мешканцям, які проживають та зареєстровані на території пішохідної зони, а також власникам житлових приміщень, які знаходяться на території пішохідної зони, їх подружжю, що мають власний автомобільний транспорт або управляють транспортним засобом на підставі генерального доручення при наявності технічного паспорта на автомобіль та посвідчення водія.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується долученими докази позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 та є співвласником квартири за тією ж адресою. За позивачем також зареєстровано автомобіль марки Renault Clio Symbol 1.4, реєстраційний номер НОМЕР_1. Таким чином позивач відповідає вимогам встановленим Положенням як особа, яка може отримати дозвіл. Транспортний засіб ОСОБА_2 відноситься до категорії «В» та згідно п. 16 потребує довготермінового дозволу на багаторазові в'їзди у пішохідну зону.

03 квітня 2018 року позивач на виконання вимог Положення звернувся із заявою на ім'я директора ЛКП «Муніципальна дружина». Листом від 24 травня 2018 року №2509-71 позивачу відмовлено у видачі довготермінового дозволу. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що АДРЕСА_2 не входить до території пішохідної зони міста Львова, тому не має правових підстав для видачі перепустки.

Хоча, як слідує з п. 3 Положення пішохідна зона обмежена по периметру АДРЕСА_3. Також Положення не містить конкретного переліку вулиць, які відносяться до пішохідної зони та одночасно не містить винятків щодо вулиць, які не входять в пішохідну зону.

Згідно додатку 1 до Положення слідує, що АДРЕСА_2 знаходиться в середині пішохідної зони міста Львова та обмежена АДРЕСА_5. Таким чином АДРЕСА_2 відноситься до вулиць пішохідної зони м. Львова.

Суд, в ході розгляду справи встановив, що позивач відповідає умовам на надав всі необхідні документи, які необхідні для отримання дозволу на багаторазовий регламентований в'їзд у пішохідну зону.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи викладене приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням вимог ч.4 ст. 245 КАС України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» про зобов'язання вчинити дії задоволити повністю.

Зобов'язати Львівське комунальне підприємство «Муніципальна варта» (79008, м. Львів, просп. Свободи,24, код ЄДРПОУ 32126676) вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_2 03.04.2018 року, зокрема щодо надання перепустки для в'їзду на територію пішохідної зони центральної частини м. Львова, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Муніципальна варта» (79008, м. Львів, просп. Свободи,24, код ЄДРПОУ 32126676) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 704,80 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 13.09.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна