Рішення № 76470824, 14.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3705/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: 79060, АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), в якому просить стягнути суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оформлене листом від 09.08.2018 №3588/Г-20/07.05-06 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 20 років 4 місяці 00 днів;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на пенсію за вислугою років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на даний час є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності. Вважає, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має право на пенсію за вислугою років, так як станом на 30.06.2015 його вислуга років в пільговому обчисленні становила 22 років 04 місяці 00 днів. ОСОБА_1 26.07.2018 звернувся до відповідача із заявою про переведення його на інший вид пенсії за вислугою років. Листом від 09.08.2018 за №3588/Г-20/07.05-06 відповідач відмовив позивачу у переведенні на інший вид пенсії. Позивач вважає що у відповідача не було підстав для відмови в переведенні на пенсію за вислугою років, а відтак відмова відповідача є протиправною.

Ухвалою суду від 17.08.2018 року відкрито спрощене провадження у справі. Зазначеною ухвалою суд запропонував відповідачу в 15-денний строк з дня одержання ухвали, подати відзив на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 17.08.2018 отримав 28.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд визнає неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду у Львівській області та отримує пенсію по інваліндності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач 30.09.2018 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років.

Листом від 09.08.2018 за №3588/Г-20/07.05-06 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано відповідь на заяву та повідомлено, що відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію від 06.07.2015 вислуга років ОСОБА_1 становить 19 років 04 місяці 16 днів, а тому немає підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б, д статті 1-2 цього Закону крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу станів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, організації підрозділів цивільного захисту, міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання незалежно від форми навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорон органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В силу положень статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років», призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до абзацу 13 пункту 1 Порядку від 17.07.1992 № 393, до вислуги років для призначення пенсій зараховується на пільгових умовах, зокрема, час перебування на посадах у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

З аналізу положень наведеного Порядку від 17.07.1992 № 393 вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а не при визначенні розміру такої пенсії.

Відтак, посилання відповідача на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію за вислугу років та необхідність врахування лише календарної вислуги років є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 (№21-406а14) та в ухвалі Вищого адміністративного суду від 05.11.2015 (К/800/46432/14).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу «По особовому складу» від 24.06.2015 вислуга років на день звільнення у пільговому обчисленні становить 22 років 04 місяці 00 днів.

Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію підполковника міліції ОСОБА_1, начальника сектору кадрового забезпечення управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України у Львівській області пільгова вислуга років для призначення пенсії на 30.06.2015 позивача становить 22 років 04 місяці 00 днів.

Відтак, посилання відповідача на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію за вислугу років та необхідність врахування лише календарної вислуги років є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 за № 3-1 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 № 135/13402 заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до пенсійного органу, який призначив пенсію. Заява позивача від 26.07.2018 по суті є заявою про переведення з одного виду пенсії (пенсії по інвалідності) на інший (пенсію за вислугою років), тому суд вважає, що така подана позивачем відповідно до встановленого порядку.

Разом з цим, відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви не з формальних підстав, а по суті, заперечуючи право позивача на пенсію за вислугою років.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволенню в повному обсязі.

Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак сплачений позивачем судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оформлене листом від 09.08.2018 №3588/Г-20/07.05-06 щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до вислуги, яка становить 20 років 4 місяці 00 днів;

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», на пенсію за вислугою років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 79060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС Українипротягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.