Ухвала суду № 76470641, 13.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справi

13 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2517/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення нарахування страхових виплат, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відповідач, УВД ФССУ у Луганській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області, яка полягає у невиплаті потерпілому страхових виплат за період з червня 2014р. до листопада 2017р.;

- зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду у Луганській області, здійснити виплату позивачу страхових виплат, які підлягали нарахуванню та виплаті померлому чоловіку ОСОБА_2 за період з червня 2014р. до листопада 2017р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною ОСОБА_2. Її чоловік працював на шахті ДП «Шахта «Алмазна», у зв'язку з професійним захворюванням від 21.04.1992 р. йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності 25%. Особову справу мого чоловіка було передано 01.06.2001р. підприємством ДП «Шахта «Алмазна» ДП «Обласна дирекція Луганськвуглереструктуризації» до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Луч Луганської області. Відділенням була призначена йому щомісячна страхова виплата в розмірі 140,47 грн.

З червня 2014 року виплату страхових виплат було припинено. Підстава для невиплати була, нібито та, що відділенням Фонду не здійснено переміщення в населені пункти, на території яких орган державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» від 07.11.2014р. № 595, тому нарахування страхових виплат чоловіку були припиненні 01.12.2014р. При тому, що, не отримував її чоловік страхові виплати вже з 01.06.2014р.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік, ОСОБА_2, помер. Оскільки, позивач є спадкоємцем першої черги по закону, вона звернулася до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини від свого чоловіка. Державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області була відкрита спадкова справа №149/2018 від 12.04.2018р. Також, державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області було направлено запит до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області № 511/0214 від 12.04.2018р. (надалі Фонд) щодо суми недоотриманих страхових виплат (регресу) померлого чоловіка ОСОБА_2. 08.05.2018р. Фондом була відправлена відповідь на ім'я державного нотаріусу Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області відповідно якої, сума щомісячних страхових виплат її чоловіку, яка не виплачена, складає 1131,57 грн. за листопад 2014р.

Позивач особисто зверталася письмово до Фонду з вимогою пояснити чому у відповіді державному нотаріусу відсутня інформація щодо недоотриманих виплат за весь період з червня 2014р. по листопад 2017р., а саме з моменту призупинення виплат до моменту смерті. Вона отримала відповідь від Фонду де зазначалося, що оскільки він не став на облік до Фонду на території підконтрольній Україні, тобто нібито не скористався порядком реалізації своїх прав, відсутні підстави для нарахування йому страхових виплат за період з 01.12.2014р. по день смерті. Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 25.11.2014 №6301002363 її чоловік ОСОБА_2 залишив тимчасово окуповану територію.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою суду від 27 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 вересня 2018 року.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, надали заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Судом встановлені такі обставини справи.

12 квітня 2018 року державним нотаріусом Балакліївської державної нотаріальної контори Носовою М.В. була відкрита спадкова справа № 62270557 на майно ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 13).

У зв'язку із зверненням спадкоємців ОСОБА_2 державним нотаріусом було зроблено запит до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо надання інформації стосовно залишка недоотриманих регресних виплат на ім'я ОСОБА_2

Відповідачем було надано відповідь від 08.05.2018 № 1915/03-1 на запит нотаріуса від 12.04.2018 № 511/0214, у якій повідомлено, що ОСОБА_2 не виплачено: щомісячні страхові виплати за листопад 2014 р. на загальну суму 1131,57 грн. (арк. спр. 14).

Отже, позивач відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка - ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина на майно.

Вирішуючи питання щодо належності даного спору до адміністративної юрисдикції, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &? ;…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?і;…>". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з частиною десятою статті 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих соціальних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що не є публічно-правовим спір за участю суб'єкта владних повноважень публічного права, з одного боку, та суб'єкта приватного права - фізичної особи, коли управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на створення, зміну або припинення її цивільних прав. В даному випадку існує спір про право, хоча однією зі сторін у ньому виступає особа публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного законодавства. У спірних правовідносинах у цьому випадку реалізується не публічний, а приватний інтерес.

З огляду на викладене, судом встановлено, що даний спір є цивільним, що не пов'язаний з діями суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій, отже не є публічно-правовим спором, а справа не відноситься до адміністративної юрисдикції та повинна розглядатися у порядку цивільного судочинства на підставі вимог частиною першою статті 19 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої статті 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір, який випливає із цивільних правовідносин, а отже спір повинен розглядатись Сєвєродонецьким міським судом Луганської області або Бакаліївським районним судом Луганської області за вибором позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 19, пунктом 1 частиною першою статті 238, частиною першою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення нарахування страхових виплат, зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачеві право на звернення з даним позовом до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Борзаниця